«Зелена енергія» — шлях майбутнього (світовий досвід)

Аналіз останніх десятиліть життєдіяльності людства показує спрямованість політики більшості розвинених країн світу на збереження природних ресурсів, шляхом зменшення впливу плодів індустріального суспільства на клімат, а також весь живий світ на нашій планеті.

В світлі цього набуло надзвичайного значення стале і постійне забезпечення енергетичної потреби без завдання шкоди навколишньому природному середовищу. Помітною тенденцією розвитку світової енергетики стало суттєве збільшення частки електроенергії, що виробляється з використанням альтернативних (відновлювальних) джерел енергії.

Альтернативна енергетика – це об’єднання різних способів отримання енергії, в основу яких закладено використання сомовідновлювальних джерел. Вона не так розвинена, як традиційна енергетика, однак, поступове виснаження запасів корисних копалин призведе до неминучого переходу людства до використання альтернативної енергії.

Існує ряд видів альтернативної енергетики:

· сонячна енергетика;

· вітроенергетика;

· гідроенергетика;

· геотермальна енергетика;

· біоенергетика;

· грозова енергетика;

· воднева енергетика;

· космічна енергетика.

Коротко охарактеризуємо кожну з них.

В основу сонячної енергетики закладено використання енергії сонця і перетворення її в електроенергію і тепло. Вітроенергетика, використовуючи вітрові установки і вітрові електростанції, перетворює кінетичну енергію вітру в електроенергію. Гідроенергетика – це перетворення енергії води в електроенергію. Геотермальна енергетика використовує тепло земних надр. Вона ділиться на гідротермальну енергетику, в принцип якої закладено використання гарячих ґрунтових вод, і петротермальну енергетику, яка використовує глибинне тепло планети. Біоенергетика дозволяє з біопалива різного виду отримувати енергію і тепло. Грозова енергетика відноситься також до джерел енергії, які самооновлюються. Суть її полягає в перехопленні і перенаправленні в електромережу блискавки. Воднева енергетика використовує водень як найпоширеніший елемент на Землі, для акумулювання і транспортування енергії. Космічна енергетика використовує енергію Сонця. Потім ця енергія перетворюється в електричну, а електростанції розташовуються або на навколоземній орбіті, або на Місяці.

З усіх існуючих видів альтернативної енергетики найбільш розвинутими є сонячна, вітро — і гідроенергетика.

Підвищення інвестиційної привабливості (інструменти стимулювання)

Слід зазначити, що генеруючі об’єкти на основі використання відновлювальної енергетики більш капіталомісткі, ніж традиційні, тому потрібні значні інвестиції для забезпечення їхнього нормального функціонування. При цьому великі капітальні витрати компенсуються значно більше низькими експлуатаційними витратами через відсутність витрат на паливо протягом життєвого циклу проекту. У цій ситуації надзвичайно важлива роль перспективно вивірених, ефективних і прозорих заходів державної підтримки, що вводяться передовими країнами з метою залучення приватних інвестицій у галузь відновлюваної енергетики. Проте успішний досвід багатьох країн показує, що впровадження заходів державної підтримки для стимулювання інвестицій у галузь відновлюваної енергетики не тільки сприяє вирішенню вищезгаданих глобальних проблем зміни клімату та енергетичної безпеки, а й приводить до істотних еколого-економічних результатів.

Позитивна динаміка розвитку альтернативної енергетики підтверджується прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, яким передбачено в 2030 р. зростання світового попиту на використання альтернативних джерел енергії для опалювання на 7 %. Інвестиції у відновлювані джерела енергії до 2030 р. становитимуть 5,5 трлн. дол. США, або майже 50% усіх інвестицій в енергетичну промисловість.

Через зростаючу важливість відновлюваних джерел енергії в глобальному масштабі виникає все більша необхідність підтримки цієї галузі з боку держав. У міжнародній практиці вже сформувались певні інструменти для підтримки та стимулювання відновлювальної електроенергетики. Розглянемо їх детальніше.

1. Спеціальні тарифи на електроенергію з відновлюваних джерел, або «зелені» тарифи.

Зелений тариф (в англійській мові зазвичай використовується термін Feed-in tariff) — економічний механізм, спрямований на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою. Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів: гарантований доступ до енергомережі; довгострокові контракти на придбання електроенергії; встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії.

Регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов’язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. У багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів. Як показує практика, основним мінусом впровадження «зелених» тарифів є підвищення цін на електроенергію для кінцевих споживачів або необхідність значного фінансування цього сектору з державного бюджету. Проте «зелені» тарифи діють у більшості країн ЄС, Китаї, Індії, Таїланді.

2. Квотування (квоти на виробництво (споживання) електроенергії від відновлювальних джерел енергії та штрафні санкції за невиконання встановлених зобов’язань.

Дана система діє в Нідерландах, Великобританії, Бельгії, Швеції, Японії. Сутність такого інструменту полягає в тому, що регулятор встановлює певну мінімальну частку «зеленої» електроенергії, яка має бути в загальній структурі електроенергії. При цьому регулятор накладає зобов’язання з використання «зеленої» електроенергії на виробників, роздрібних продавців та споживачів шляхом встановлення відповідних квот. Система таких квот часто поєднується з використанням Торгових сертифікатів на електроенергію з відновлювальних джерел. За такого механізму фінансова підтримка виробників з боку держави зазвичай забезпечується за рахунок штрафних платежів, які сторони сплачують у разі недотримання правил ринку.

3. Пільгове оподаткування.

Інструмент податкових пільг набув значного поширення в США. Податкові пільги на інвестиції (інвестиційний податковий кредит) установлюються залежно від типу обладнання.

Також, слід зазначити, що існують й інші інструменти стимулювання впровадження «зелених» технологій, які використовуються у міжнародній практиці:

– фінансування, впровадження та подальша експлуатація проектів з виробництва альтернативної енергетики державою. Практикується в Бразилії, Китаї;

– публічні конкурсні торги, або тендери, за яких проект фінансується державою, але впроваджується та в подальшому експлуатується переможцями відповідних тендерів. Практикується в Єгипті, Марокко.

Важливою гарантією інвестування в альтернативну електроенергетику є PowerPurchaseAgreement (з англ. «договір купівлі електроенергії», далі — PPA). PPA в розумінні країн Євросоюзу, США, деяких країн Азії – це особливий довгостроковий договір купівлі-продажу електроенергії, в якому передбачені умови постачання електричної енергії на майбутнє (обсяги, ціна, відповідальність тощо). Перевага цього інструменту полягає в тому, що вже на початкових стадіях інвестиційного проекту, тобто до фактичного завершення будівництва об’єкта електроенергетики, проект може бути забезпечений договірними відносинами з майбутнім покупцем. У свою чергу, це гарантія для інвестора, що його продукція буде викуплена.

Позитивний досвід

Сьогодні більшість розвинених держав світу демонструють позитивне практичне застосування джерел альтернативної енергетики, а також способи стимулювання на використання «зеленої» енергії. При цьому, часто такі способи є досить нестандартними. Для прикладу наведемо деякі з них.

Так, Париж вже кілька років поспіль веде активну екологічну політику. Торкнулися новації і Ейфелевої вежі, що є візитівкою не лише Парижу, а й усієї Франції.

Легендарна конструкція була побудована в кінці ХІХ ст. За час свого існування вона вже кілька разів піддавалася реконструкції. Масштабний проект оновлення вежі взяв собі за мету не просто оновити башту, але й водночас перетворити її в найпопулярніший об’єкт енергозбереження. Вздовж нижнього майданчика, на висоті в 120 м, а точніше на другому рівні ресторану, були облаштовані нові вітряні турбіни. Метою такої новації є втілення ідеї зробити найбільш знакові пам’ятки Парижу найбільш екологічними об’єктами у місті.

Устаткування вже виробляє достатню кількість електроенергії, необхідної для живлення першого поверху торгового майданчику вежі, а це близько 10 тис. кВт у рік, і незабаром досягне необхідної модернізації.

Енергозберігаючі світлодіодні вогні вежі живляться від енергії, акумульованої з сонячних панелей. Інженери планують використовувати сонячні батареї і для нагріву води для потреб ресторану, що знаходиться у споруді. За прогнозами експертів, фото-панелі самотужки забезпечать потреби башти в гарячій воді на 50%. 30 млн євро інвестуватиме компанія «Société d’Exploitation de la Tour Eiffel». Варто визнати, що це перший значний проект реконструкції вежі за останнє тридцятиліття.

Уже в найближчі місяці Ейфелева вежа може стати гігантським за розмірами генератором людської енергії. Французькі вчені планують встановити біля підніжжя вежі спеціальну техніку, яка працюватиме на основі принципів акумулювання енергії людських тіл під час їх руху. Як відомо, відвідування найбільш відомої споруди Франції – обов’язковий пункт програми більшості туристів зі всього світу. Професор знаменитого університету Сорбонни придумав спосіб використання енергії цієї значної кількості людей в благих цілях.

Прямо біля підніжжя Ейфелевої вежі з’явиться ігрове містечко для дорослих і дітей. У планах автора проекту – облаштування танцювальних майданчиків. Уся майбутня техніка, облаштована в містечку, буде спрямована на максимальне акумулювання енергії людей під час здійснення ними різних рухів. Розробник незвичайного проекту розраховує отримати енергію для потреб вежі, яку потенційно зможуть зробити люди, розважаючись в містечку.

Ще одним позитивним прикладом є Японія, яка почала широко використовувати авто на альтернативних видах палива. Поглянувши на карту зарядних станцій Японії, можна побачити безліч станцій швидкої зарядки CHAdeMO DC, які покривають кожну важливу трасу з півночі на південь і зі сходу на захід. Це стало можливим почасти завдяки державним ініціативам, спрямованих на підтримку електрокарів, частково завдяки національному, а не регіонального підходу до розвитку інфраструктури зарядних станцій. Крім електрокарів все більшу популярність в Японії набирають автомобілі на водневому двигуні. Країна активно інвестує в технологію паливних елементів і в інфраструктуру водневих заправок в рамках національної програми сприяння «Водневе суспільство». При цьому, як планує уряд країни, паливо з нульовим рівнем викидів у майбутньому зможе нести ще й додаткову функцію – крім електромобілів на паливних осередках, воно зможе живити також і житлові будинки.

В свою чергу, у Німеччині було схвалено програму, що має на меті підтримку розвитку електричної автотехніки. Завдяки ній покупці електричних авто, зможуть отримати доплату у розмірі 4 тис. євро. У випадку з гібридними автомобілями типу plug – in доплата буде нижча і складе 3 тис. євро.

Максимальна ціна авто не може бути більше 60 тис. євро. У програму вже вступили фірми Daimler, VW також BMW, але з доплатою буде можна купити також електричні авто зарубіжних виробників.

Програма підтримки електричних авто в Німеччині передбачає крім того податкові пільги на етапі експлуатації електричних автомобілів.

Як бачимо, позитивних прикладів ефективного використання альтернативної енергії є досить багато і з кожним роком вони все зростають. Людство вже дійшло до того етапу свого існування, коли не можна ігнорувати незворотні зміни клімату та виснаження природних ресурсів планети. У зв’язку з цим, першочерговим завданням всіх країн світу є забезпечення відповідних механізмів для подальшого впровадження вищезазначених технологій в життя.

Альтернативна енергетика останнім часом стала не тільки найбільш швидкозростаючою галуззю в світовій енергетиці, а й показником економічного зростання багатьох країн. Вже можна говорити про позитивні результати в тих країнах, уряди яких проводили в різних формах політику і практичні заходи щодо її розвитку та підтримки. Україна ж зі свого боку повинна обов’язково враховувати накопичений великий досвід використання різних механізмів державної підтримки використання відновлювальних джерел енергії у рамках вироблення державної політики в цій галузі.

Яна Бабенко
Юрист, Адвокатська компанія Кравец і партнери