«Кожному банку — свій документ»

«Урядовий кур’єр» з’ясував, що під час обміну валют різні фінансові установи діють за власними «правилами».

Коли виникає необхідність поміняти гривні на іноземну валюту, люди зазвичай ідуть до обмінників валют чи відділень банків. Процедура обміну відома: пред’являєш паспорт, там копіюють його перші сторінки і видають «вічнозелені» чи європейські гроші.

А може, колись будете нашим клієнтом!

Ми звернулися до одного з відділень «Приватбанку», щоб купити пару сотень доларів, і натрапили на якусь дивну процедуру. Працівниця спочатку скопіювала сторінки паспорта на ксероксі у себе в кабінці, потім схопила документ і зі словами «Потрібна скан-копія» побігла до іншого апарата. Там почала копіювати всі сторінки паспорта, навіть ту, на якій була зазначена група крові, а потім попросила написати на кожній «копія вірна» і розписатися. На запитання «А навіщо це?» відповіла вже інша працівниця банку: «Аби ввести вас у нашу базу даних», пояснивши, що це буцімто регламентовано постановою Кабміну.

Ми здивувалися, мовляв, щось не чули про таке нововведення. На всяк випадок зателефонували знайомій, яка працювала на обміні валюти в іншому банку, раптом щось пропустили. Та, як виявилося, не пропустили — жодних «нововведень» немає.

Тож почали настійливо допитуватися, в яку таку базу нас хочуть ввести. Нам почали відповідати щось неймовірне: а може, ви колись були нашим клієнтом, а якщо ні, то, може, будете, і треба, щоб ваші паспортні дані були в нашій базі. І знову — посилання на постанову Кабміну. Коли ж попросили показати цю постанову, дівчина відповіла: у мене її немає… На зауваження, що такий документ, згідно із законом про захист прав споживачів, має бути в банку на видному місці, співробітниця фінустанови тільки знизала плечима.

У той момент примчала начальниця відділення, яка почала щось розповідати про внутрішні інструкції, про те, що дівчата, які нас обслуговували, може, чогось не знають, бо працюють недавно… А далі поставила підозріле запитання: «Невже ви думаєте, що за вашими даними ми кредит візьмемо?». Ці слова насторожили не менше, ніж попередні дії працівниць банку. Тож копії своїх документів ми забрали, однак вирішили з’ясувати, як правильно має відбуватися обмін валют?

Кожен пояснює, як може

— Взагалі банківські працівники не мають копіювати документ, — зауважує з цього приводу Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери». — Це регламентується правилами обміну валют. А все, що стосується персональних даних, — звичайно, при обміні валют вони мають внести в свою базу  ваше прізвище, ім’я. Прописка тут не потрібна. Якщо вони таке робили, то чинили це незаконно. Адже ви їм не давали згоди на збір та обробку ваших персональних даних.

А зателефонувавши на «пряму лінію» банку, ми дізналися, що під час обміну валют працівники банку мали скопіювати лише першу і наступну сторінки паспорта. Чому ж копіюють усі?

Заступник керівника напрямку «Загальний мар?ке?тинг і реклама» «Приватбанку» Олег Серга на запитання «Навіщо вашому банку дані про точне місце проживання клієнта під час здійснення разової операції з обміну валют?» відповів так:

«Згідно з пунктом 1.3 глави 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України (за?твердженої постановою Правління НБУ від 12.12.2002 № 502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 14.01.2003 за №21/7342), банк (фінансова установа) має здійснювати валютно-обмінні операції за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу. Працівник банку (фінансової установи) зобов’язаний забезпечити зберігання копій сторінок документа, що посвідчує особу, в документах дня. У той же час інструкція дає право банкам, окрім першої сторінки, знімати копію також сторінки, в якій зазначена відмітка про постійне місце проживання».

Цікаво те, що прес-служба Нацбанку на це питання має іншу відповідь: «Національний банк України (лист від 19.12.2011 №29-114/10530-15215) надав роз’яснення банківській системі щодо практичного застосування окремих вимог порядку проведення валютно-обмінних операцій. У зазначеному роз’ясненні, зокрема, наголошувалось на тому, що у разі здійснення операції з продажу фізичній особі-резиденту готівкової іноземної валюти на суму, що не дорівнює і не перевищує 150 000 гривень, за умови пред’явлення паспорта громадянина касовий працівник знімає копію першої і другої сторінки паспорта».

Із житейських позицій

Цікаво виходить. Складається враження, що скільки людей, стільки й думок. Хоча, з іншого боку, уважно прочитавши Зміни до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, ми здогадалися, чому так виходить. В одному з абзаців цього документа написано: « У главі 1: 1.1. Пункт 1.3 викласти в такій редакції:

«1.3. Банк (фінансова установа) має право здійснювати операції, зазначені в абзацах другому — шостому пункту 1.2 цієї глави, на суму, що не перевищує 50 000 гривень, за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу. Працівник банку (фінансової установи) зобов’язаний зазначити прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює валютно-обмінну операцію, у довідках та квитанціях, передбачених главою 5 цієї Інструкції.

Однак про те, що саме це має бути паспорт із зазначеним місцем проживання, і про копіювання документів тут не йдеться. Проте в іншому абзаці зазначається: «Валютно-обмінні операції (в т.ч. продаж та купівля дорожніх чеків) здійснюються за умови пред’явлення Документа, що посвідчує особу та дозволяє визначити резидентність (надалі — «Паспортний документ»). Працівник банку зобов’язаний забезпечити зберігання копій сторінок Паспортного документа в касових документах дня банку».

Сергій Кияниченко, начальник департаменту ринкового нагляду Держспоживінспекції України, прокоментував ці різночитання так:

— По-перше, зважаючи на те, що в п. 1.3 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України зазначено, що валютно-обмінна операція може бути здійснена «за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу», то керуючись цим пунктом, банківський працівник не має права вимагати лише паспорт — це є порушенням норми, передбаченої цим пунктом Інструкції.

По-друге, враховуючи, що лише в паспорті є інформація про місце проживання-реєстрації особи, то в разі пред’явлення іншого документа така інформація відсутня, звідси зрозуміле пояснення — ксерокопіювати всі сторінки паспорта не є обов’язковою нормативною вимогою.

По-третє, про копіювання документа лише згадується в Інструкції, а саме: «працівник банку зобов’язаний забезпечити зберігання копій сторінок Паспортного документа в касових документах дня банку». Хоч і прописано, що «працівник банку (фінансової установи) зобов’язаний зазначити прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює валютно-обмінну операцію, у довідках та квитанціях». Таким чином оператор може подивитися документ та заповнити квитанції, і при цьому забезпечити зберігання копій документа.

Отож, якщо начебто і все чітко прописано в Інструкції, в той же час виникають непорозуміння (один пункт не доповнює, а суперечить іншому) — необхідно доопрацьовувати зміст Інструкції, щоб не залишати місця для самовільного прийняття рішення безпосередньо банківським працівником.

Зіставивши всі позиції, ми зрозуміли лише одне: загалом ситуація, як кажуть, хто в ліс, а хто по дрова. Паспорт чи не паспорт? Копіювати сторінки чи просто записати дані, якщо йдеться про невелику суму? Все трактується по-різному. Хто ж стане арбітром у спірних ситуаціях? У прес-службі НБУ нам пояснили:

«Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».

Але ж із житейських позицій — ну хто, опинившись у такій ситуації,  побіжить до суду? Вочевидь, хтось погодиться надати всі свої персональні дані, а хтось, як ми, — ні… Розповівши про цю колізію одному з наших колег, Володимиру, який досить часто буває у закордонних відрядженнях, і є частим «гостем» обмінних пунктів, почули від нього таке:

— Та то ви тільки раз спробували обміняти валюту, а я це роблю часто, і можу вам сказати, що в кожному банку — різні підходи. В одному паспорт не копіюють, лише вносять у документ його дані, в іншому — копіюють першу і другу сторінки, в третьому — до копії сторінки з реєстрацією мало не дублікат ключа від квартири просять. У цій сфері відбувається щось таке, ніби немає жодного державного контролю за цією справою, і в кожному банку роблять, що хочуть.  Навіть якщо вам здасться, що вас відверто ошукують, ви й поскаржитись нікуди не зможете!

Інна КОСЯНЧУК,
Ірина ПОЛІЩУК,
«Урядовий кур’єр»