Хто ж збиратиме кредитні історії?

Нацбанк вважає, що створення при ньому кредитного реєстру боржників фінустанов позитивно вплине на ринок та самих позичальників.

Нині в банківському та бізнесовому середовищах поширюються розмови про створення кредитного реєстру при Національному банку України. Проте ще треба ухвалити відповідний закон. Це буде велике сховище інформації про кредитоотримувачів банків, яку самі ці фінансові установи скеровуватимуть у Бюро кредитних історій при регуляторі. Зазначимо, що в Україні існує таких чотири бюро (вони приватні), серед них найбільше при ПриватБанку, який, до речі нещодавно позбувся приватного статусу і став державним.

Які є законопроекти?

Чимало експертів стверджують, що створюючи такий реєстр кредитних історій, регулятор хоче монополізувати цей ринок і збирати туди дуже багато конфіденційної інформації, яку начебто не вимагають в жодній країні. Це так чи ні? І чим буде таке бюро при державному органі, яким виступає наш регулятор?

Нагадаємо, що ще в 2015 році було запропоновано законопроект №3111 «Про внесення змін в деякі законодавчі акти відносно створення та ведення кредитного реєстру». Його відкликали майже зі скандалом — саме тоді деякі депутати і навіть експерти наукового відділу Верховної Ради України говорили, що цей документ може призвести до монополізації ринку цих послуг.

Нині ж йдеться про інші законопроекти. У першому з них суб’єктом законодавчої ініціативи виступає Кабінет Міністрів України. Це законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України» (№7114), який було подано до парламенту 15 вересня 2017 року. Є також документ №7114-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Єдиного реєстру значних кредитних зобов’язань», який було подано на розгляд парламенту 28 вересня цього року, а також законопроект №7114-2 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення якості управління кредитними ризиками банків шляхом створення Кредитного реєстру» (подано до парламенту 3 жовтня).

Приватні та державні

Проте жоден з цих законопроектів не влаштовує експертне середовище та приватні бюро кредитних історій.

Яку інформацію хоче збирати Нацбанк у свій майбутній реєстр кредитних історій? За словами експертів, це місце роботи (найменування роботодавця), розмір підприємства (кількість працівників), середній регулятивний дохід за 6 місяців, сімейний стан, кількість членів родини, дата народження боржника, його адреса, середньомісячні витрати за банківськими рахунками, місце розташування нерухомого майна тощо.

Опоненти ухвалення таких законопроектів зазначають насамперед, що такий реєстр кредитних історій взагалі не потрібний, адже начебто у приватних бюро вся інформація є.

«У жодній цивілізованій країні держава не збирає такого великого масиву інформації, як намагаються зробити у нас в Нацбанку. Якщо буде створено такий реєстр при регуляторові, то Нацбанк порушуватиме і Конституцію України, і багато законів. Про який захист персональних даних може тоді йтися?!

Кабмін і Нацбанк кажуть, що такі державні інституції існують у багатьох країнах. Так, такі реєстри є при національних банках європейських країн і в США, проте вони приватні й не збирають стільки інформації про боржника. На мою думку, створення такої інституції при регуляторі призведе до різкого обмеження підприємницької діяльності», — вважає керуючий партнер адвокатської фірми «Кравець і партнери» Ростислав Кравець. На його думку, якщо такий реєстр буде створено, то буде значно звужено програми кредитування фізичних та юридичних осіб.

Досвід європейських держав

Голова правління Першого всеукраїнського бюро кредитних історій Антоніна Паламарчук вважає, що збирати інформацію про кредитоотримувачів необхідно лише за їхньою згодою і начебто саме такої норми в нових та законопроекті 2015 року немає.

«До того ж після створення такого реєстру при Нацбанку ми не зможемо уникнути помилок під час погашення кредитів, а доступ до самої інформації матимуть сторонні особи. Законопроекти не відповідають моделям створення кредитних реєстрів при центробанках світу. Вони не збирають інформації, яка б могла негативно вплинути в подальшому на репутацію теперішніх боржників. Тобто вбачаємо тут порушення прав людини», — вважає вона.

Що ж із цього приводу думають у самому Нацбанку? Прес-служба регулятора надала відповідь щодо згоди кредитоотримувача на збирання широкої інформації про нього. Згідно із законопроектом №7114, подання банком до кредитного реєстру Нацбанку інформації відбувається без згоди особи, з якою здійснюється кредитна операція. І експерти-опоненти кажуть про те, що така сама норма є і в інших законопроектах.

У відповіді регулятора зазначено таке: «Національний банк України підтримує роботу приватних бюро кредитних історій на ринку. Тож створення кредитного реєстру НБУ жодним чином не передбачає ліквідацію приватних бюро кредитних історій, що функціонують в Україні, або монополізацію цього ринку. Кредитний реєстр Нацбанку не буде їх конкурентом, бо його завдання — посилення функції нагляду Нацбанку і зменшення рівня кредитного ризику в банках».

Практика створення державного кредитного реєстру не є українським ноу-хау. Щонайменше у 16 країнах єврозони (наприклад Австрія, Болгарія, Чехія, Румунія, Португалія) існують державні кредитні реєстри. Одночасно у більшості країн також функціонують приватні бюро кредитних історій.

«Різниця між інститутом державних кредитних реєстрів і приватними бюро кредитних історій полягає в тому, що надання інформації в базу даних державного реєстру обов’язкове і встановлюється відповідними вимогами законодавства», — йдеться в офіційній відповіді на запит «УК» до регулятора.

Щодо збирання великого масиву інформації в Нацбанку зазначають, що таке робитимуть лише щодо кредитів фізичних осіб на суму понад 50 тисяч гривень: «Це становить лише 5% загальної інформації про операції позичальників-фізосіб банків. Зазначимо, що інформація щодо кредитів фізичних осіб — основне джерело доходів приватних бюро кредитних історій. Отже, це свідчить про те, що про жодну «монополізацію ринку» не може йтися».

Банки лише підтримують

Як бачимо, керівники регулятора мають зовсім іншу точку зору на всі ці проблеми. Один з експертів заявив «УК», що кредит обсягом 50 тисяч гривень, на який натякають у Нацбанку, замалий: «Деякі банки видають фізичним особам із мінімумом наданих ними документів кредити на суми понад 200 тисяч гривень. Тобто позика 50 тисяч гривень дуже мала за обсягом. А Нацбанк хоче збирати дуже великий масив інформації і на таких позичальників».

У відповіді «УК» із прес-служби Нацбанку зазначено: «Банки надаватимуть інформацію про фізичних (всього 26 параметрів) і юридичних осіб (всього 60 параметрів), що містить інформацію про самого позичальника, поручителів, заставу, кредити, а також фінансові показники. Ці параметри було повністю узгоджено з банківським співтовариством, вони корелюють із найкращим світовим досвідом».

За словами виконавчого директора Незалежної асоціації банків Олени Коробкової, банківська спільнота підтримує створення такого реєстру: «Проте ще не знаємо, за який законопроект голосуватимуть у Верховній Раді. Можливо, буде створено консолідований законопроект, який враховуватиме побажання різних сторін. Але головне те, що такий реєстр при регуляторові потрібен, адже в ньому буде чимало корисної інформації, яка допомагатиме і банкам, і їхнім клієнтам».

Від редакції. Маємо приклад типової біполярності поглядів. Тому і виклали їх на розсуд наших поважних читачів. Поки що всі ці роздуми стосуються не ухвалених законів, а лише законопроектів. Можливо, з’явиться компромісний документ. Проте часто наш український позичальник маловихований. Рідко спрацьовує правило: «Взяв кредит — поверни його вчасно». Проте така широка інформація про позичальника, який справно і чесно сплачує за кредитами, не потрібна для майбутнього реєстру Нацбанку. Ще є час для глибших роздумів і створення консолідованих компромісних законопроектів.

Олег ГРОМОВ, УК