Життя в епоху змін

Один китайський мудрець сказав: «Не дай Боже вам жити в епоху змін!». Сказано більш як тисячу років тому… Але актуально й досі.

Людство знову ставить собі одне й те саме запитання: «За що нам усе це?». На жаль, ще нікому не вдалося одержати на нього вичерпну відповідь. Можливо, тому, що запитання неправильно сформульоване. Не «за що нам усе це», а «для чого нам усе це». Адже це випробування вимагає від кожного з нас глибокого аналізу ситуації й чесного пошуку рішень. Тільки в разі досягнення успіху ми маємо право розраховувати на перехід на новий якісний рівень.

Що турбує сьогодні громадян України в Криму?

Почнемо з короткого інтерв’ю з тими, хто Батьківщину не обирає, не здає, хто вірний їй і відданий до кінця. Це звичайні люди, які створюють блага. Це вони, не покладаючи рук, будували по цеглинках державу, відстоювали справедливість і вірили в краще майбутнє. Були на їхньому шляху лихі 90­ті, «човникові» бої за життя й благополуччя родини. Вони сміливо підкорили вершини, не боячись упасти.

Усе пережили: і рекет, і рейдерство, і ненаситність олігархів. У їхній пам’яті – велике і яскраве життя, як старе й добре кіно.

Сьогодні «острів’яни»­українці знову постали перед вибором: іти далі чи не йти. Всі розуміють, що зупинка до смерті подібна й на цьому нелегкому шляху можливі нові важкі випробування. Але кримчани твердо вірять, що все буде добре, по­божому й по­людському.

Як вони реагують на останні події, які думки крають їхні душі?

ОЛЬГА УСЕНКО, підприємець, 62 роки, Феодосія:

– Непокоїть відсутність вільного спілкування із друзями, котрі живуть і працюють у центральних областях України, можливі труднощі при перетинанні кордону.

ДМИТРО ПІДДУБНИЙ, підприємець, 30 років, Сімферополь:

– Ми готові до виходу на російський ринок, є конкурентоспроможні пропозиції, але турбує невизначеність із переходом у правове поле Росії.

Через це в роботі спостерігається застій. Певен, таке становище швидко зміниться й ми знову працюватимемо у звичайному режимі.

ЛЮДМИЛА ПЕТРЕНКО, підприємець, 67 років, Красноперекопськ:

– Ми стурбовані можливим розривом торговельних зв’язків із постачальниками з України. Шкода, якщо перервуться взаємовигідні відносини з нашими партнерами по той бік Турецького валу.

В’ЯЧЕСЛАВ КОЛІСНИК, фермер, 55 років, Севастополь:

– У мене четверо дітей і головне питання, яке хвилює, – чи будуть виправлені помилки колишньої влади щодо незаконної приватизації землі, бо від цього залежить розв’язання житлової проблеми моєї родини.

ОЛЬГА СКРИГЛЕНКО, підприємець, 55 років, Севастополь:

– Мій бізнес залежить від приїзду гостей з Росії, України й Білорусії. Турбують можливе введення візового режиму, обов’язкова наявність суми в 400 гривень й інші обмеження – це не збільшить кількості гостей.

ОЛЕНА НИКОНЕНКО, пенсіонерка, 55 років, Сімферополь:

– Я люблю свою Батьківщину, і все своє життя пропрацювала в ім’я її процвітання. Була й залишаюся законослухняною громадянкою і вірю, що в Україні все зрештою налагодиться й мої онуки житимуть й пишатимуться своєю країною. Але в мене є запитання: «Чому в моїй Україні влада з такою легкістю відмовилася виплачувати своїм громадянам пенсії на «окупованій території?». Виходить, якби не «окупанти», ми б уже голодували?

ГАЛИНА САВЧЕНКО, педагог, 67 років, Севастополь:

– Моя батьківщина – континентальна Україна. Там живуть мама, родичі. Турбує те, що доведеться, в разі потреби, їхати на батьківщину в об’їзд, через Керч. Потрібний вільний виїзд, а не нові перешкоди.

МИКОЛА ШУЛЬГА, підприємець, 56 років, Ялта:

– Обурює введення обмежень на послуги пошти. Хотів відправити в Київ важливий лист по роботі, але на пошті сказали, що спочатку він піде в Москву, а лише потім – в Україну. І це забере більш як два тижні! Кому потрібні такі послуги?

ІННА ОХРІМЧУК, підприємець, 55 років, Севастополь:

– Турбують проблеми із закриттям банків. Узято кредит, банк зачинено, внески за кредитом платити ніде: банки, що працюють, приймають платежі тільки за своїми кредитами. Як бути? Боржником ніколи не була й бути ним не збираюся, але найближче відділення нашого банку – в Херсоні! Туди точно не поїду. Не близький світ.

***

За даними Нацбанку, загальна сума заблокованих активів Головного управління НБУ в Криму становить близько 4,6 мільярда гривень, зокрема готівкою на 3,9 млрд. грн. Тим часом, соціальні виплати проводилися вчасно й у повному обсязі з урахуванням підвищення порівняно з рівнем виплат у Російській Федерації.

Кримське питання стає дедалі глобальнішим і починає охоплювати всі сфери життя.

Точна кількість кримчан, які виїхали на материк, невідома. Міністр соціальної політики Людмила Денисова під час виступу у Верховній Раді 25 березня повідомила про 3608 переселенців із Криму. Раніше депутат Верховної Ради, колишній голова Меджлісу кримських татар Мустафа Джемілєв казав про 5000 переселенців. Міністерство оборони повідом­ляло про 4100 кримських військових з родинами. Хоч би як там було, йдеться про тисячі людей.

Вони відразу зустрічаються не тільки з побутовими труднощами на новому місці проживання, а й із проб­лемами при здійсненні фінансових операцій. Зокрема, нині багато банків переглянули свою кредитну політику й почали відмовляти клієнтам із кримською пропискою у видачі позик. При цьому рівень доходів потенційного позичальника не має ніякого впливу на цей процес.

З такою проблемою зіштовхуються й ті, хто давно живе на материку, але має в паспорті кримську реєстрацію. «Хотів купити смартфон у кредит, у супермаркеті були представники трьох банків – «Привата», «Ренесансу» і «Укрсиббанку». Усі по черзі відмовили. Сказали, що тепер у банках діє заборона на видачу кредитів людям з реєстрацією в Криму.

Банкіри пояснюють свою політику невизначеним юридичним статусом півострова.

«У Криму кредитний процес пов­ністю припинений. Та й кредитування клієнтів із кримською пропискою на материковій частині України поєднане з невиправдано високими ризиками, – каже голова наглядової ради «Банку Національний кредит» Андрій Оністрат. – Клієнт може одержати споживчий кредит у відділенні, яке не відповідає місцю прописки. Однак скорингова модель дає таким клієнтам менший бал. А отже, й імовірність одержання позитивного рішення нижча».

«Крим не має визначеного статусу в банків. Багато з них згорнули там свій бізнес, тому що забагато невідомих чинників, наприклад, незрозуміло, куди звертатися у випадку виникнення форс­мажорів».

Банкіри дуже вибірково ставляться до потенційних позичальників ще й тому, що нині масове кредитування фактично заморожене. За даними Нацбанку, в першому кварталі загальний роздрібний кредитний портфель у гривні скоротився на 342 млн. гривень, тоді як за аналогічний період минулого року він виріс на 3,8 млрд. гривень, а 2012 року – на 2,2 млрд. гривень.

«Сьогодні масове кредитування припинене. Банк планує відновити надання цільових кредитних продуктів – бланкових кредитів – відповідно до політики НБУ.

Юристи визнають, що видача кредитів є правом банків, а не їхнім обов’язком. Тому фінустанови можуть відмовляти в цьому будь­яким позичальникам, орієнтуючись винятково на свої внутрішні правила.

Єдине питання, яке може виникнути – це зміна громадянства. Але й тут банки, провівши ідентифікацію клієнта, не мають права відмовляти йому в обслуговуванні за укладеними угодами. А що стосується видачі кредитів, то банк може відмовити в цій послузі. Обов’язок банку видати кредит при його небажанні це робити чинним законодавством не передбачений», – пояснює старший партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Ростислав Кравець.

Найстрашніше, що може нашкодити двом братнім народам на багато століть уперед, – це зростаюча ненависть, божевільна істерія з бажанням один одного передушити, перестріляти, спалити! Ті, хто маніпулює сьогодні ситуацією й людьми, досягли свого – усі пересварилися з усіма через потоки неправди, що приводить до нагнітання агресії!

Мало хто знає про мету сьогоднішньої інформаційної війни – треба все втопити в ненависті й крові. Ніхто не вчить народ методології роботи з інформацією. Є факт. Це інформація першого рівня. Факт 
завжди нейтральний – це подія.

Є другий рівень – сприйняття факту. Це вже суб’єктивно. Залежить від освіти, знань, досвіду й багатьох інших суб’єктивних поглядів того, хто бачить факт. Третій рівень – думка про факт або подію. Це ще далі від істини, тому що перекручене сприйняття підсилюється ставленням до цієї події того, хто висловлює думку.

Переказ чиєїсь думки – це вже сміття, а не важлива інформація. Тому що там іноді суті події взагалі вже немає.

А вже обговорювати емоції від чиєїсь думки про сприйняті кимсь події – взагалі порожнє заняття…

Сьогодні спостерігається поголов­не закидання один одного незначними посиланнями й чиїмись висловлюваннями, через які люди готові рвати один одного. Хочеться крикнути: «Зупиніться! Навчіться відрізняти значиму інформацію від її інтерпретації – не давайте себе ошукати!».

Нехай максимальна кількість людей задумається над тим, що світлина й коментар до неї не завжди пов’язані. І життя не визначається одним днем, одним залпом, одним бажанням. Є істина, вона завжди дорожча. І є Бог, перед яким усі рівні.

Лія ПАВЛОВА, Віче