Юридичні послуги у сфері медичного права

Лікарська діяльність – одна з найгуманніших і шанованих у суспільстві. На жаль, громадяни, які звертаються до лікаря за медичною допомогою не завжди обізнані в обсязі своїх прав як пацієнта та не можуть повною мірою захистити свої права, які надані їм чинним законодавством України.

З іншого боку, медичний працівник в силу свого знання та вміння покликаний запобігати або полегшувати страждання людини також не зовсім обізнаний з правовими механізмами регулювання своєї діяльності.

Існування державних закладів охорони здоров’я та поява приватних медичних клінік і кабінетів вимагає від їх керівників і лікарів гарного знання сучасних правових механізмів регулювання своєї діяльності. Але без відповідної освіти нелегко правильно зорієнтуватись у безлічі законів, підзаконних нормативно-правових актів та інструкцій.

Медичне право являється галуззю права, що формується, яка є сукупністю правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією прав громадян на здоров’я, зокрема, відносини між громадянином і лікувально-профілактичною установою, між пацієнтом і медичним працівником у сфері надання медичної допомоги, а також їх прав, обов’язків та відповідальності у зв’язку з проведенням діагностичних, лікувальних і санітарно-гігієнічних заходів.

Медичне право також регулює інші правовідносини, що тісно пов’язані з охороною здоров’я.

До охорони здоров’я відносяться суспільні відносини, що складаються в процесі реалізації прав громадян на охорону здоров’я, а саме:

• при наданні медичної допомоги;

• при організації лікувально-діагностичного процесу;

• при проведенні медико-профілактичних та санітарно-протиепідеміологічних заходів.

До відносин, що тісно пов’язані з охороною здоров’я, відносяться наступні:

• по організації та управлінню системою охорони здоров’я;

• по організації обов’язкового і добровільного медичного страхування;

• по проведенню ліцензування і акредитації медичних установ;

• з експертизи якості медичної допомоги.

Правове регулювання медичного права в України здійснює зокрема:

• Конституція України.

• Міжнародні нормативно-правові акти (Декларації, Конвенції, Пакти, Резолюції, Судові рішення Європейського суду з прав людини, ратифіковані ВРУ Міжнародні нормативно-правові акти, що видаються Всесвітніми організаціями, які спеціалізуються в галузі охорони здоров’я: Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Всесвітня асоціація медичного права (ВАМП), Всесвітня медична асоціація (ВМА), Всесвітня психіатрична асоціація (ВПА) тощо) відповідно принципу пріоритету міжнародного права.

• Закони України:

• Кодифіковані (Цивільний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Сімейний кодекс України, Кодекс законів про працю України, Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України).

• Міжгалузеві закони (Закон України «Про захист права споживачів», Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» тощо).

• Галузеве законодавство («Основи законодавства України про охорону здоров’я» та інші галузеві закони).

• Укази Президента України.

• Постанови Кабінету Міністрів України.

• Цільові та Міжгалузеві комплексні програми.

• Судова практика.

• Підзаконні нормативно-правові акти (Накази, Інструкції, Листи).

Не часто фахівці у галузі права можуть надавати якісні юридичні послуги у сфері медичного права через надзвичайно великий обіг в охороні здоров’я України нормативно-правових документів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері, оскільки, більшу частину нормативного масиву системи охорони здоров’я становлять підзаконні акти, що свідчить про слабкість, невизначеність і, що найгірше, нестабільність правового стану галузі, яку ці нормативно-правові акти регламентують. Тому, наявність великої кількості розпорядчих урядових, галузевих та відомчих документів у сфері охорони здоров’я України призводить до того, що дані документи нерідко дублюють чи суперечать один одному, ускладнюють їх застосування і, як результат, не сприяють поступальному розвиткові системи охорони здоров’я, а ще й спричиняють негативні наслідки, гальмуючи й стримуючи її розвиток Тому, на шляху створення якісної нормативно-правової бази в галузі охорони здоров’я України виникає чимало перешкод і труднощів, серед яких основними є такі:

• недостатньо виражена державна політика у сфері охорони здоров’я громадян, у тому числі її законодавчого забезпечення;

• відсутність науково обґрунтованої стратегії законодавчої діяльності у сфері охорони здоров’я;

• низька законотворча активність суб’єктів законодавчої ініціативи;

• складність проходження законопроектів про охорону здоров’я у Верховній Раді Україні;

• відсутність спеціалістів, які б мали необхідний обсяг знань як у сфері юриспруденції, так і в медицині;

• неконсолідованість діяльності представників правової і медичної науки;

• недостатнє використання позитивного досвіду в регулюванні охорони здоров’я за кордоном;

• правова база охорони здоров’я є дуже нечіткою, нерідко зустрічаються законодавчі колізії і ситуації, коли норми різних актів, що регламентують тією чи іншою мірою охорону здоров’я, суперечать один одному;

• надмірна розпорошеність норм, що стосується охорони здоров’я, по всьому чинному українському законодавству.

Однак, на сучасному ринку юридичних послуг все частіше зустрічаються юридичні компанії, які спеціалізуються у сфері надання юридичних послуг в медичному праві, Фахівцями у сфері надання юридичних послуг в медичному праві являються зокрема особи, які мають юридичну та медичну освіту.

Найрозповсюдженішими юридичними послугами в медичному праві на сьогоднішній день являються:

1. Правова допомога в організації та управлінні системою охорони здоров’я в медичних закладах. До спектру таких послуг зокрема належать:

• надання усних та письмових юридичних консультацій в сфері медичного, фармацевтичного права;

• надання консультацій персоналу медичного закладу;

• юридичний супровід отримання ліцензії на медичну практику, її переоформлення, отримання копій та дублікатів ліцензії;

• юридичний супровід акредитації медичного закладу;

• ведення кадрового діловодства медичного закладу, легалізація працевлаштування іноземців;

• складання проектів локальних актів медичного закладу;

• розробка договорів про надання медичних послуг;

• врегулювання конфліктних ситуацій з пацієнтами, їх родичами;

• представництво інтересів медичного закладу під час проведення перевірок контролюючими органами;

• представництво інтересів медичного закладу у суді.

2. Захист прав пацієнтів, зокрема:

• правовий аналіз договірної та медичної документації при організації лікувально-діагностичного процесу;

• організація незалежної судово-медичної експертизи, формулювання питань для судово-медичної експертизи;

• захист прав і законних інтересів: представництво інтересів пацієнта в претензійних спорах (підготовка претензії, проведення переговорів з керівництвом лікувального закладу);

• представництво інтересів пацієнта в судах всіх інстанцій та юрисдикцій при заподіянні шкоди здоров’ю, не якісному наданні медичних послуг тощо;

• стягнення компенсації за неправильний діагноз та неправильне лікування при наданні медичної допомоги;

• стягнення компенсації та притягнення до відповідальності за порушення лікарської таємниці (розголошення діагнозу);

• стягнення з медичних установ матеріальної і моральної (немайнової) шкоди при заподіянні шкоди здоров’ю пацієнта;

• представництво інтересів потерпілого на стадії порушення кримінальної справи, попередньому слідстві, кримінальному судочинстві.

3. Захист прав медичних працівників:

• організація обов’язкового і добровільного медичного страхування;

• експертиза якості медичної допомоги та надання відповідного правового висновку;

• ліцензування медичної діяльності та акредитація медичних установ тощо.

• юридичний супровід поставки лікарських засобів та медичної техніки, включаючи розробку договорів;

• легалізація професійної і трудової діяльності в Україні іноземних спеціалістів з медичною освітою та інші.

• юридичний супровід клінічних випробувань.

4. Реєстрація і захист об’єктів інтелектуальної власності у сфері медицини.

Серед менш поширених та порівняно нових юридичних послуг, які надаються у сфері медичного права на даний час спостерігаються зокрема послуги із правового супроводу сурогатного материнства, юридичний супровід у сфері допоміжної репродукції людини та юридичний супровід міжнародного медичного туризму.

Хотілося б більш детально зупинитися на таких основних видах юридичних послуг, як правова допомога в організації та управлінні системою охорони здоров’я в медичних закладах та захист прав пацієнта.

Стосовно правової допомоги в організації та управлінні системою охорони здоров’я в медичних закладах зазначу наступне.

На сьогоднішній день стрімкі різного роду трансформації в суспільстві відображають зростаючу реальну потребу фахівця в правових знаннях. Щоб «не розгубитися» в подібних умовах, бути юридично грамотним, лікарю необхідний той обсяг правових знань, який допоможе йому адекватно займатися своєю професійною діяльністю. Знання своїх прав, обов’язків, відповідальності, законодавче забезпечення гарантій своєї професійної діяльності, питання медичного страхування – все це повинно бути в полі правового бачення лікаря. Це допоможе уникнути правопорушень, захистити від різного роду посягань, захистити свої честь і гідність, не тільки високопрофесійно, але і юридично грамотно вибудовувати відносини в системі «лікар-пацієнт».

Для ефективної роботи медичного закладу керівнику часто потрібна юридична допомога. Під час ліцензування медичної практики, акредитації, написання локальних нормативних актів, вирішення конфліктних ситуацій з пацієнтами та всередині трудового колективу керівник виконує ряд обов’язків юриста. В кращому випадку у нього є знайомий юристконсульт, який безкоштовно його проконсультує. Але ще краще – штатний юрист в медичному закладі, який буде виконувати всю юридичну роботу.

В бюджетній сфері питання наявності посади юристконсульта в штатному розкладі регулюється Наказом МОЗ № 33 від 23.02.2000 р. «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я». Так, 1 посада юристконсульта вводиться у будинках дитини на 100 і більше місць, в багатопрофільних лікувальних закладах, які мають амбулатоно-поліклінічний підрозділ на 500 і більше ліжок, у наркологічному і психоневрологічному диспансерах республіканського (АР Крим), обласного, міського з (населенням понад 800 тис. чол.) підпорядкування тощо.

В приватному секторі медицини багато невеликих закладів, яким наймати власного юриста економічно невигідно. До того ж такий юрист в основному буде виконувати свої обов’язки разово, а не на постійній основі. А заробітну плату, податки та соціальні внески за найманого працівника платити доведеться. Крім цього – забезпечити робочим місцем.

На противагу цьому існує юридичний аутсорсинг, тобто співпраця на цивільно-правових засадах з приватнопрактикуючими юристами або юридичними компаніями. В останній час саме таке абонентське юридичне обслуговування набуває популярності, особливо в приватній медичній практиці. Керівник медичного закладу, підписавши договір про надання юридичних послуг, має постійний зв’язок з фахівцем в сфері права.

Перелік послуг, які будуть надаватися, визначається за згодою сторін – медичним закладом та юристом/юридичною компанією.

В який спосіб доцільніше забезпечувати юридичний супровід діяльності медичного закладу – кожен заклад вирішує самостійно. Головне при виборі юриста – звертати увагу на його досвід роботи в сфері медичного права.

Більш складна ситуація спостерігається у наданні юридичних послуг у сфері захисту прав пацієнта. За роки державної незалежності України спостерігаються значні зрушення у процесі захисту прав пацієнтів. Водночас, рівень захищеності прав людини у сфері надання медичних послуг залишається досить низьким, що є наслідком кількох чинників, зокрема, недоліки правового регулювання та низька обізнаність пацієнтів щодо своїх прав. Загалом правами пацієнта називають специфічні права, похідні від загальних цивільних, політичних, економічних, соціальних та культурних прав людини, що регулюються при отриманні медичної допомоги, та пов’язаних з нею послуг, або у зв’язку з будь- яким медичним впливом, що здійснюється стосовно людини. Нажаль, однією з найрозповсюдженіших проблем пацієнців, які звертаються за юридичною допомогою є медична (лікарська) помилка, яка являється однією з найважливіших проблем медичного права.

Проаналізувавши ринок юридичних послуг в медичному праві, спостерігається значна тенденція зростання юридичних послуг саме у сфері захисту прав медичних та фармацевтичних установ. Що стосується професійного захисту прав пацієнтів, питання стоїть відкритим.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що на даний час зростає необхідність підготовки фахівців-практиків, які володітимуть і медичними, і юридичними знаннями. Оскільки «різноплановий» юрист не може в повній мірі врахувати всі нюанси медичної сфери, в свою чергу, лікар, який навіть володіє певним обсягом правової бази, в силу поглиблення в область професійних питань, які вимагають великої віддачі сил і енергії, не завжди в змозі оцінити ризики, пов’язані з виниклими правовідносинами з пацієнтом. Однак, є всі підстави вважати, що така галузь права, як медична, яка в даний час знаходиться в періоді становлення, буде мати більше кваліфікованих юристів.

Чернюк Анастасія
юрист, Адвокатська компанія «Кравець і Партнери»