16 та 17 травня на Саміті голів держав та урядів Ради Європи в Рейк’явіку має бути представлений міжнародний Реєстр збитків, що зазнала Україна внаслідок повномасштабного вторгнення росії. Про це під час Саміту країн Північної Європи, де був присутнім і Президент України Володимир Зеленський, повідомила прем’єр-міністерка Ісландії Катрін Якобсдоттір.
Створення реєстру має визначити орієнтири щодо виплати росією компенсацій Україні за моральну та матеріальну шкоду, завдану війною. Одним з основних джерел таких виплат логічно можуть стати кошти рф, заморожені в західних державах. Для початку йдеться про гроші, які вже знаходяться на рахунках у західних партнерів України. Решту компенсацій доведеться стягувати з росії завдяки механізмам, які на сьогодні ще остаточно не пропрацьовані.
Згідно з повідомленнями українського Мін’юсту, обсяг державних коштів рф, що заморожені на Заході, становлять понад $350 млрд.
Разом із тим у західних ЗМІ почали з’являтися публікації про те, що після закінчення війни заморожені російські активи, ймовірно, доведеться повернути рф.
Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посилання на Mind, який розбирався, які проблеми проглядаються навколо компенсацій Україні на цьому етапі війни та чи можна їх подолати, а також як у майбутньому скористатися правом на репарації від країни-агресора.
Чому питання виплат Україні вкотре актуалізувалося? У травні відбудуться дві події, які мають глобальне значення для отримання Україною реституцій від рф. По-перше, 16 та 17 травня на Саміті Ради Європи буде представлений міжнародний Реєстр збитків. Попередньо офіс, який адмініструватиме його ведення, має бути розташований у Гаазі.
Згідно з даними Мінюсту, ще 17 лютого уряд Нідерландів офіційно надав принципову згоду на пропозицію України про створення в Гаазі міжнародної організації – Реєстру збитків, яких зазнала Україна через російську агресію. Реєстр міститиме інформацію про шкоду, завдану війною громадянам, бізнесу та державі.
По-друге, 22 травня набере чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
Отже, буде «активовано» подібний реєстр у самій Україні.
Це нова практика для міжнародної спільноти? Ні. Після великих і руйнівних війн традиційно стягуються компенсації з країни-агресора на користь постраждалих держав.
Найвідоміші «кейси» – виплати з боку Німеччини після Першої та Другої Світових війн. Частину цих грошей досі отримують постраждалі євреї, в’язні німецьких концтаборів, Праведники народів світу.
Є і свіжіші в історичному контексті приклади, як-то виплати Іраку на користь Кувейту. «Приклад, який, мабуть, найбільше підходить до нашої ситуації – це наслідки вторгнення Іраку до Кувейту в 1990 році. Тоді у справу втрутилася Рада Безпеки ООН, яка, серед іншого, створила Компенсаційну Комісію ООН (UN Compensation Commission, UNCC), що розглядала вимоги про компенсацію, яку вимагали постраждалі громадяни та компанії з Кувейту, а також сама держава. Комісія працювала понад 30 років та здійснила виплати постраждалим у цій війні на $52,4 млрд», – розповідає юрист Маркіян Ключковський.
Останній платіж за репараціями Кувейту за війну в Перській затоці Ірак зробив 2021 року.
Чи можна застосувати цей досвід в Україні «під копірку»? За словами Ключковського, принципова відмінність історії з Кувейтом від нашої ситуації полягала в тому, що тоді був знайдений спосіб, як змусити Ірак сплачувати компенсації. ООН розробила механізм, за яким Ірак спрямовував 35% від своїх нафтових доходів у компенсаційний фонд, який був створений при UNCC.
«Масштаб шкоди, завданої Україні, у десятки разів більший, і тому нам потрібно шукати способи забезпечити більш ефективний процес. Але загальна його архітектура цілком придатна до відтворення. І українська робоча група, яка працює над питанням створення компенсаційного механізму для України, враховує всі уроки UNCC – як позитивні, так і негативні», – каже Ключковський.
Наразі не йдеться про такі складні, але очевидні механізми, як передача Україні відсотків із продажу російської нафти чи газу. Юристи вважають, що треба віддати Україні російські гроші, заморожені на рахунках у ЄС та США.
«На мою думку, у першу чергу це мають бути суверенні активи рф, які знаходяться за кордоном. Як золотовалютний запас, так і кошти Центробанку, кошти фонду національного добробуту росії тощо. Поруч із тим ще в лютому – березні 2022 року було заарештовано велику кількість активів агентів рф. Усі ці кошти та гроші, виручені від продажу майна, мають становити фінансовий пул для відшкодування збитків, завданих війною Україні», – каже Анатолій Рибачок, керівник практики вирішення спорів Juscutum.
Хто розраховує розмір шкоди, завданої Україні, та хто збирає докази щодо збитків? За словами Маркіяна Ключковського, доказову базу для оцінки збитків сьогодні збирає багато організацій – це і держава, державні та муніципальні структури, і міжнародні організації, і неурядові організації та різні приватні ініціативи.
Ще 26 березня 2022 року було затверджено Порядок подання інформації про знищене та пошкоджене нерухоме майно. Він чинний та працює і до сьогодні. «Інформацію можна подавати через застосунок «Дія», адміністратора ЦНАПу або нотаріуса. Вичерпний перелік даних, що мають бути відображені в інформаційному повідомленні, перелічений також у згаданому вище порядку. Сам же документ поширюється і на фізичних, і на юридичних осіб, але стосується лише нерухомості (зокрема, частини цілих будинків та недобудов)», – пояснює Анатолій Рибачок.
У травні 2022 року було створено Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок російської агресії. А в травні 2023 року набере чинності відповідний закон, про що йшлося вище.
Підписуйтесь на наш Канал у Telegram та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook, щоб бути в курсі найважливіших подій.
У листопаді 2022 року було ухвалено резолюцію Генеральної асамблеї ООН «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України». У цьому документі є три основні тези: засудження факту агресії рф проти України, розроблення ООН спільно з Україною механізму виплати репарацій та створення реєстру завданих збитків як майнового, так і немайнового характеру.
«Резолюції Генасамблеї ООН мають рекомендаційний характер. Наскільки мені відомо, зараз Україна працює над створенням Реєстру збитків, завданих збройною агресією рф як фізичним особам, так і юридичним особам, інфраструктурі, екології тощо. Йдеться не тільки про матеріальну, а й про моральну шкоду», – каже юрист Катерина Гутгарц.
Також є проєкти та НГО, які в різних формах документують збитки, завдані Україні російською агресією. Це дає можливість якомога ширшого охоплення та ретельнішого аналізу зібраної інформації. Але серед ризиків – неповна скоординованість дій, різна методологія збирання, зберігання й оцінки матеріалів, дублювання деяких відомостей.
Саме тому Україна запропонувала створити міжнародний Реєстр збитків. «Документ вже на фінальному етапі підготовки, і про його створення Україною та нашими партнерами має бути оголошено найближчими тижнями. Це стане важливим першим кроком до відновлення справедливості та компенсації завданих агресором збитків» – каже Маркіян Ключковський.
Якщо людина постраждала від дій рф, чи може вона отримати компенсації в майбутньому та що робити зараз? Юристи, з якими поспілкувався Mind, рекомендують постраждалим від дій рф уже зараз починати юридично оформлювати свої претензії – писати заяви до відповідних органів, зберігаючи засвідчені копії звернень. «У першу чергу цим займаються правоохоронні органи, уповноважений з прав людини при Верховній раді України, а також Міністерство юстиції України. Щодо судів, то звичайно це може бути і ЄСПЛ, а також інші міжнародні суди, що визнають юрисдикцію такого спору», – пояснює Ростислав Кравець, юрист компанії «Кравець та партнери».
Катерина Гутгарц уточнює, що громадянам України, які прагнуть у майбутньому отримати компенсацію за завдані збитки, треба зробити такі кроки: «Звертатися до правоохоронних органів для фіксації фактів вчинення проти них або проти їхнього майна злочинів; збирати всі можливі докази, у тому числі за допомогою експертиз, для розрахунку розмірів матеріальної та моральної шкоди; подавати до національних судів позови до рф про стягнення збитків».
За її словами, у майбутньому це може бути підставою для включення до реєстру та отримання репарацій. Нагадаємо: у березні 2023 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що спеціальний механізм виплат репарацій уже розробляється. Він має бути затверджений міжнародним договором із державами – партнерами України.
Чи вигравала вже Україна міжнародні суди проти росії? Так, і прикладів таких декілька. Одна з найвідоміших перемог – рішення Стокгольмського арбітражу по газових контрактах 2010 року, винесене 2019-го. Відповідно до нього рф мала виплатити Україні компенсацію в розмірі майже $3 млрд.
Також значущою є перемога Ощадбанку в судах проти росії стосовно збитків, отриманих через анексію Криму. 7 грудня 2022 року Касаційний суд Франції підтримав український «Ощад», залишивши в силі рішення Арбітражного суду в Парижі від 26 листопада 2018 року. Сума компенсації відповідно до рішення арбітражу становить $1,5 млрд.
«Справа розглядалась у судах понад шість років. Ощадбанк є першою держкомпанією та першою банківською установою, яка виграла справу проти російської федерації щодо збитків, отриманих внаслідок анексії українського Криму. Це вдалося завдяки плідній співпраці команди юристів «Ощаду» та задіяних юридичних радників із ретельного документування завданої шкоди, розробці юридичної позиції тощо. Зараз банк працює над тим, щоб перетворити це рішення на конкретні суми компенсацій. Так, нещодавно «Ощад» подав заяву про визнання рішення арбітражу на території США», – розповів Mind Арсен Мілютін, заступник голови правління, відповідальний за роботу з NPL Ощадбанку.
Окрім цього, 8 грудня 2022 року «Ощад» завершив складну експертно-юридичну роботу та подав скаргу проти рф до Європейського суду з прав людини.
Наприкінці квітня у західних ЗМІ з’явилася інформація про те, що заморожені ЄС активи центробанку рф будуть повернуті москві. Наскільки такий сценарій є загрозливим для України? Хоча найпростіший і найочевидніший шлях – передати Україні ті російські активи, які вже заморожені на рахунках у західних банках – – складне завдання з юридичного погляду.
«Не існує механізму, який би подолав наявні в західному світі гарантії власності на майно, а також такі міжнародно-правові категорії, як суверенний імунітет, що захищає суверенні активи самої росії», – пояснює Маркіян Ключковський. Проте пошук такого механізму ведеться з 2022 року.
Гарна новина для України, за словами Ключковського, полягає в тому, що в США та Великій Британії вже розроблені законопроєкти, які могли б дозволити конфіскацію суверенних активів росії. Насамперед йдеться про резерви російського центробанку. У Канаді такий закон вже ухвалений і розпочаті перші процедури конфіскації. У ЄС процес дещо складніший, адже він передбачає координацію позицій усіх 27 країн-членів та особливостей їхніх правових систем.
«Єврокомісія ще в листопаді минулого року опублікувала так званий Options Paper, у якому виклала своє бачення того, як може виглядати цей процес. Він містить цікаві ідеї про те, як використовувати активи рф ще до їх конфіскації – наприклад, активно ними управляти та спрямовувати отриманий прибуток на виплату репарацій Україні, – розповідає Ключковський, – Відгуком цього документу є заголовки, які нещодавно розійшлись у ЗМІ про те, що начебто ЄС вважає, що активи рф рано чи пізно мають бути повернуті росії»
За словами юриста, ця теза справді міститься в Options Paper, але вона випливає із суті санкційного режиму замороження цих активів, який за визначенням є тимчасовим. «Однак у документі міститься ключова фраза про те, що повернення активів росії може відбуватися у формі «взаємозаліку» проти російського зобов’язання про виплату репарацій. Інакше кажучи – усі опції залишаються на столі, і країни ЄС перебувають у пошуку варіантів, які зрештою спрацюють», – резюмує Маркіян Ключковський.
