У чиї руки перейде годувальниця?

Кому передавати заставну землю позичальників банку та якою буде його відповідальність за цей процес згідно з новим законопроєктом, невідомо.

Цього тижня Верховна Рада продовжує розгляд у другому читанні законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». Серед норм, які пропонують згідно з цим проєктом документа, і така: банки не зможуть набувати права власності на землю, однак можуть забирати земельні ділянки, які було надано позичальниками під заставу під час взяття іпотечних чи будь-яких інших кредитів, а потім продавати їх на спеціальних торгах. Весь цей час такі земельні площі не можна нікому передавати в оренду і, звісно, їх ніхто не оброблятиме.

Пояснення концентрації

На банки не поширюється обмеження щодо концентрації землі площею 10 тисяч гектарів. Для юридичного й агарного загалу країни дуже цікаве саме це питання. Зрозуміло, що і фермери, й інші сільгоспвиробники хвилюються з приводу необмеженої концентрації землі.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський пояснив це питання. «Це пов’язано з кредитуванням купівлі-продажу сільгоспземлі. У разі наявності такого обмеження один банк зможе кредитувати під заставу купівлю не більш як 10 тисяч гектарів. Тобто 20 найнадійніших банків разом змогли б надати кредити на придбання земельної ділянки площею 200 тисяч гектарів, що зробило б неможливим функціонування ринку землі», — інформує він.

Деякі юристи з розумінням ставляться до цього питання, ретельно обґрунтовуючи таку норму.

«Аналізуючи законопроєкт, дійшла висновку, що ця норма цілком обґрунтована. Це зумовлено тим, що українські банки готові кредитувати земельні угоди купівлі-продажу під іпотеку таких земельних ділянок, і цих фінансових установ близько п’яти десятків. Тому обмеження щодо концентрації землі 10 тисячами гектарів можуть призвести до такої ситуації, що в Україні загалом можливо буде прокредитувати купівлю лише 500 тисяч гектарів землі, що становить близько 2% ринку», — зазначає юрист ЮК «Алексєєв, Боярчуков та партнери» Юлія Лець.

Нещодавно радник Прем’єр-міністра Олексій Мушак повідомив, що на банки не поширюються такі обмеження, щоб відбувалося стимулювання кредитування земельних угод. Завдяки законопроєкту фінансові установи отримують додаткові права — не розповсюдження обмежень 10 тисяч гектарів в одні руки та можливість набувати землю у свою власність терміном до двох років у разі неповернення кредиту, а також подальший продаж її за ринковою ціною на електронних торгах. Це, на його думку, посилення прав кредитодавця, яке збільшує готовність банку кредитувати аграріїв. Тобто уряд вважає таке лише позитивом.

Судові розгляди триватимуть роками

Олександр Камша, адвокат ЮФ «Ілляшев та партнери» запевнив «Урядовий кур’єр», що з норм законопроєкту не зовсім зрозуміло, яку відповідальність буде покладено на банківські установи, якщо реалізація земельних ділянок не відбудеться протягом двох років.

«Законопроєкт передбачає: «якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов’язаний відчужити її протягом певного строку і земельну ділянку не було відчужено ним протягом такого строку, вона підлягає конфіскації за рішенням суду». Але судовий розгляд справи може тривати значно довше, як два-три роки, що може вплинути на стан земель сільськогосподарського призначення, якщо їх не обробляти», — уточнює експерт.

Олександр Камша та інші експерти упевнені, що в законопроєкті не прописано, кому ж за рішенням суду передаватимуть землю. Справді, в документі такого немає. Землю можуть передавати банку чи державі? Це невідомо. А питання дуже болісне та одне з найголовніших.

Неможливість працювати на земельних ділянках, які фактично банк повинен продати протягом двох років на спеціальних торгах, або очікування рішень судів — теж питання дуже вагоме.

Вплив на роботу АПК та експорт

Юрист Ростислав Кравець заявив «Урядовому кур’єру», що все це робиться для того, щоб фактичними власниками землі були саме банки: «Інша річ, на який час, що не відображено у законопроєкті. Але є й інший бік медалі. Якщо, приміром, питання про продаж землі на спеціальних торгах або за рішеннями судів значно затримуватимуться, то кілька років такі пустуючі ділянки зроблять своє погане діло: значно скоротяться урожаї. Так ми можемо недобирати валюти за експортом, знизиться зайнятість населення, може постати питання продовольчої безпеки країни тощо».

Що, на думку юристів, треба поліпшити в цьому законопроєкті? Юлія Лець вважає, що слід чітко й конкретно визначити всі процедурні моменти: механізм продажу банками земельних ділянок на земельних торгах та порядок їх проведення, а також питання санкцій (покарання) у разі невиконання банками вимоги щодо відчуження земель протягом вказаного часу.

«Необхідно детально описати порядок конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, порядок здійснення перевірки відповідності її набувача або власника», — зазначає юрист.

Ці процедури можна описати в окремих документах, але їх треба чітко визначити. Обов’язкова гармонізація цього законопроєкту (в разі його ухвалення) та інших нормативно-правових актів, щоб уникнути колізій.

Олександр Камша впевнений, що треба значно знизити термін, протягом якого банки повинні продати заставну земельну ділянку на спецторгах, і зробити його не більшим за рік.

Питання передачі заставної землі, яку треба продати, для тимчасового обробітку орендарям також доволі складне. По-перше, згідно із законопроєктом, робити цього не можна. По-друге, нині юристи та інші експерти не можуть визначитися, чи можна таке робити й чи є в цьому сенс.

Отже, на час другого читання законопроєкту законодавці не мають визначеності в контексті вирішення питань заставної землі позичальника банку, породжуючи тим самим неоднозначні питання, проблеми та інші колізії. А їх обов’язково треба врегулювати, зокрема й те, хто все-таки стане власником землі-годувальниці.

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Пролистать наверх

Заказ обратного звонка