Цензура, асоціація лояльних журналістів або в’язниця: головні страхи закону про дезінформацію

У Міністерстві культури, молоді та спорту презентували текст законопроекту про дезінформацію. Тези з нього керівник відомства Володимир Бородянський встиг показати заздалегідь. Виходячи з них, до кінця лютого законопроект буде на громадському обговоренні, потім до нього внесуть поправки і в березні подадуть до Верховної Ради.

Масштабний документ змінює чинне законодавство і вже на старті викликав хвилю обурення в медіа. Що саме лякає в законопроекті про дезінформацію?

Що таке дезінформація?

Дезінформація, виходячи з тексту закону, дорівнює інформації недостовірній. Остання — це неправдиві відомості про осіб, факти, події або явища, яких не було взагалі або вони були, але перекручені або неповні. Хто визначить неповноту інформації, розповімо нижче.

Неправдивою інформацією пропонують не вважати оціночні судження, сатиру, пародію і недобросовісну рекламу.

Хто такі журналісти?

Журналіст — людина, яка збирає, одержує, створює, редагує або поширює масову інформацію. Той, хто хоч трохи знайомий з редакційною кухнею, розуміє, що це занадто широке визначення. Так в журналісти можна записати коректора, літературного редактора, який в житті не написав жодної статті та лише виправляє помилки чужі помилки.

Масова інформація — це будь-яка доступна. Отже можна вважати журналістом будь-кого, хто пише пост в Facebook, Telegram, Instagram, Twitter та в інших соцмережах.

Окремо в законопроекті виділяють професійних журналістів. Вони збирають, одержують, створюють, редагують або поширюють масову інформацію постійно та на професійній основі та при цьому обов’язково є членами Асоціації професійних журналістів України.

Як стати професійним журналістом?

Асоціація професійних журналістів — це новий та єдиний орган журналістського самоврядування, який буде існувати за рахунок добровільних внесків, не заборонених законом надходжень, а також внесків її членів.


Законопроектом Мінкульту пропонують скасувати чинний закон про держпідтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів. Це, в тому числі, скасування норми про те, що службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, напрацьованих, підготовлених матеріалів (ст. 17 закону про держпідтримку ЗМІ).


Замість цього готують розділ про Асоціацію професійних журналістів в законі «Про інформацію». Вона буде забезпечувати незалежність, підтримувати високий професійний рівень, створювати умови для діяльності, забезпечувати права та гарантії, контролювати дотримання етичних норм.

Фактично, за право бути професійним журналістом потрібно буде платити обов’язковими внесками (вступним та щорічними) і додатковими — за семінари, курси або майстер-класи по підвищенню кваліфікації. Схожа система вже існує в адвокатурі, про що Nash.Live писав в матеріалі про скасування адвокатської монополії.

Законні рішення Асоціації будуть обов’язковими до виконання для професійних журналістів. Професійні журналісти зможуть брати участь у самоврядуванні через конференції регіональних журналістів, з’їзди журналістів України, Раду журналістів, Комітет професійної етики та регіональні ради.

Фактично, крім плати за професію, потрібно буде витрачати робочий час для того, щоб боротися за свою незалежність.


До речі

За даними міжнародної організації «Репортери без кордонів», в 2019 році Україна опинилася на 102 місці з 180-ти за Світовим індексом свободи преси. Індекс враховує плюралізм і незалежність ЗМІ в країні, а також рівень самоцензури, якість законодавства, прозорість інститутів для виробництва новин, якість інфраструктури та рівень зловживань щодо журналістів.


За законопроектом, членами Асоціації, а отже й професійними журналістами, не зможуть бути, серед інших, іноземці, особи, які не мають права на постійне проживання в Україні, ті, чиє членство в Асоціації припинено (протягом трьох років).

Припинити членство в Асоціації можна в зв’язку з дисциплінарними заходами і не факт, що без тиску зверху. Також за власною ініціативою і, що важливо, в зв’язку з рішенням суду про повну або часткову недієздатність. Таке рішення суд може винести в разі психічних розладів, зловживань алкоголем, наркотиками, азартними іграми тощо (ст. 36 Цивільного кодексу). Відкритим залишається питання: як бути, якщо рішення суду про повну або часткову недієздатність журналіста буде неправомірним?

Професійним журналістам Асоціація видасть прес-карту. Їх включать в єдину базу. Передбачається, що вона буде закритою, але з можливістю доступу третім особам, щоб ті могли перевірити чи дійсна прес-карта, дізнатися ПІБ журналіста.

Права і гарантії професійних журналістів-членів Асоціації:

  • збирати інформацію в зонах НС, аварій, стихійних лих, катастроф, масових заворушень, проведення антитерористичних операцій, ООС, військових дій;
  • щорічна відпустка тривалістю 36 днів;
  • дострокова пенсія в разі професійного каліцтва;
  • одноразова виплата від держави 50 прожитмінімумів для дієздатних осіб (105 тис. грн) у разі контузії, травми, каліцтва.

Тільки сім’ям професійних журналістів з держбюджету виділяти грошову допомогу (100 прожитмінімум або 210 тис. грн) у разі загибелі під час виконання обов’язків.

Тільки щодо професійних журналістів будуть застосовувати особливу процедуру розшукових заходів та слідчих дій. Це означає, що тільки на підставі судового рішення, обшук в присутності адвоката від Асоціації, попередження про обшук або огляд заздалегідь, за 24 години, повідомлення про підозру — виключно генпрокурором або його заступником. Професійному журналісту в разі загроз можуть надати особисту охорону.

Законопроект може створити ручне самоврядування: видаючи «плюшки» професійним журналістом, держава захоче лояльності, а не критики.

Непрофесійні журналісти — без карти від Асоціації, ні на що таке розраховувати не зможуть. Причому прес-карту вони можуть не отримати не тому, що побояться підписатися під етичними нормами або сподіваючись поширювати дезінформацію.

Причини можуть бути й чисто фінансові — маленька зарплата, що не дозволяє здійснювати внески або підвищувати кваліфікацію. А з огляду на «парасольку», яку дасть Асоціація (в тому числі, адвокатські послуги) — коштів на її утримання потрібно чимало.

Уповноважений з питань інформації

Новий омбудсмен — ще одна новація, яку пропонує законопроект.


Уповноважений з інформації матиме право робити висновки про ознаки дезінформації, звертатися до розповсюджувача за відповіддю або спростуванням, подавати позови до суду про визнання інформації дезінформацією.


Також він зможе звертатися до суду для того, щоб обмежити доступ до вже опублікованої інформації (в тому числі й в соцмережах). Суд повинен буде прийняти рішення про обмеження протягом трьох днів.

Фактично, вводиться посада державного цензора. Крім того, автори законопроекту вирішили, що в парламентсько-президентській республіці Україна, уповноважений з питань інформації — це по частині виконавчої влади. Його призначатиме та звільнятиме Кабмін та йому він буде підзвітний.

Яка відповідальність за дезінформацію?

У Мінкульті пропоную дописати до Кримінального кодексу ще одну статтю — 114-2, під дезінформацію.

Йдеться про умисне поширення завідомо недостовірних повідомлень. Тобто брехливу інформацію поширюють знаючи, що вона такою є. Проте умисел ще потрібно довести.

Кримінальна відповідальність настане в разі систематичного умисного поширення. Це понад три рази за рік й всі ці рази умисел повинен бути доведений.

Йдеться про недостовірні відомості, які стосуються не всіх, а деяких сфер: нацбезпеки, громадської безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права народу на самовизначення, життя і здоров’я громадян, стану навколишнього середовища.

Штраф (від 5 тис. до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів або 85-170 тис. грн) або виправні роботи на строк від року до двох передбачений в перерахованих вище випадках тимчасово, поки Україна не поверне контроль над кордоном.

Більш жорстке покарання та вже без часових рамок за умисне поширення недостовірної інформації передбачено для ботоферм: позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.


Уповноважений зможе вимагати спростування відомостей, які визнають дезінформацією. Тричі це буде «безкоштовно», а на четвертий раз — вже зі сплатою штрафу в розмірі від 1 тис. мінімальних зарплат (зараз це 4,6 млн грн).


Про те, що під дезінформацію підпадає й неповна інформація, ми писали вище, отже, зона ризику велика. Наприклад, уповноважений може вирішити, що в повідомленні про дорогий відпочинок високопосадовця потрібно було отримати його коментар, а тільки потім публікувати інформацію (навіть якщо вона підтверджена іншими джерелами). Без такого коментаря це — дезінформація.

Якщо повідомлення, матеріал, пост, який Уповноважений визнає дезінформацією, розповсюджувач відмовиться добровільно спростовувати, штраф складе вже 2 тис. мінімалок (9,4 млн грн).

ДУМКИ

Ростислав Кравець, адвокат:

— Те, що намагаються обмежити та фактично ввести цензуру, на мій погляд, повністю не відповідає принципам демократичного суспільства. За будь-яке нейтральне висловлювання, яке неможливо оцінити, ЗМІ може бути позбавлене ліцензії, інтернет-сайт — заблокований.

Основна мета законопроекту — навести лад в інформаційному полі — буде спотворена. Будуть порушені основні принципи Конституції: свобода вираження думки, поглядів, релігії. Все це буде трактуватися з розуміння якогось чиновника, чия освіта, розуміння дійсності та законодавства можуть бути сумнівними.

Запропонований вигляд не відповідає заявленим принципам відкритості, боротьби з дезінформацією.

Під приводом боротьби з дезінформацією та усуненням з інформаційного поля інформації з розпалюванням ворожнечі, відбувається узурпація інформаційних каналів та найсильніша цензура.

Якщо парламент ухвалить законопроект у такому вигляді, необхідно змусити нардепів звернутися до Конституційного суду про визнання його норм неконституційними.

Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:

— У такому вигляді законопроект не може бути прийнятий. Але може — після пом’якшень та модифікацій.

У мене складається враження, що навмисно туди внесли багато норм, щоб протягнути слабшу, але все одно небезпечну для свободи слова версію.

Найнебезпечніше, що офіційною правдою буде володіти тільки влада. Чиновник буде визначати, що правда, а що дезінформація. Відповідно, вся інформація, яка його не влаштовує, може бути названа дезінформацією, а медіа та журналіст — понести кримінальне покарання.

Держава намагається привласнити собі право на правду. Це чистий *Орвелл.  Всі диктаторські *закони 16 січня і навіть радянські закони відпочивають.

Це, в тому числі, спроба розділити журналістів на два класи: державних, які користуються всіма благами, та решту, яких держава не буде вважати журналістами і буде їх позбавляти доступу до інформації, до прес-конференцій.

Кримінальна відповідальність може бути для відволікання уваги, а мінімальна мета — це Асоціація журналістів. Просто зараз необхідні нові інструменти, підстави для позбавлення ліцензій.

Анна Гончаренко, НАШ