“Товарній гвардії” не все дозволено

Як захистити свої права у суперечках з охоронцями супермаркетів. Чимало жителів та гостей столиці після відвідин супермаркетів отримують не лише повні кошики товару, але й зіпсований настрій.

Адже через незнання своїх прав кияни часто опиняються у пастці та стають об’єктом зловживань охорони магазину, а також жертвами їхніх неправомірних дій. Неодноразово до редакції газети «Хрещатик» зверталися читачі з проханням роз’яснити ситуацію та дати рекомендації, що робити у тих випадках, коли охорона магазину зловживає своїми обов’язками та поводиться неналежно. Як захистити свої права та довести «сек’юріті», що їхні діяння — незаконні та суперечать правовим нормам, читачам «Хрещатика» розповідають правозахисники.

Знай свої права

Коли потенційний покупець переступив поріг магазину, він може зіткнутися з некоректною поведінкою, а то й відвертим хамством з боку охорони торговельного закладу. Окрім того, охорона магазину може, на свій розсуд, забороняти споживачам входити до магазину з особистими речами, здійснювати огляд вмісту сумок покупців та наполягати залишати їх в камерах схову. Та якщо одні відвідувачі магазину виконують ці забаганки, то інші, знаючи свої права, уникають подібних ситуацій. І тут справа в тому, що не всі споживачі обізнані у своїх правах і не знають, що багато дій з боку охорони супермаркету — неправомірні.

Багатьом доводилося бути свідком того, як «сек’юріті» наполегливо вимагають, щоб покупці показували вміст своїх сумок, мовляв, таких правил відвідувачі магазину повинні дотримуватись на вимогу охорони. Таким чином охоронці можуть «причепитися» до будь-якого покупця, мотивуючи свої дії службовими обов’язками. Та насправді, чи має охорона на це право? Виявляється, охоронець не має права зобов’язати відвідувача залишити речі в камері схову, реалізація яких не здійснюється в даному супермаркеті. Якщо ж він на цьому наполягає, відвідувач має право звернутися до керівництва супермаркету або залишити відповідний запис у книзі скарг, пояснює юрист Адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Юрій Бабенко і додає, що існує постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів». У п. 21 цієї постанови чітко визначено, зокрема, наступні обов’язки супермаркету: забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об’єктах; створити умови для збереження речей споживачів у разі, коли вхід до торговельного об’єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

Як зазначив «Хрещатику» пан Бабенко, що стосується споживачів, то їм варто знати: охоронець магазину може лише запропонувати відвідувачу магазину показати вміст його сумки. І в такому випадку він може показати її вміст добровільно, але й має беззаперечне право відмовити. А от проводити огляд власних речей споживача охоронець не має права, як і не має права примушувати особу до демонстрації вмісту сумки.

В свою чергу, адвокат АТ АК «Соколовський і Партнери» Василь Грищенко додає: «Огляд сумки покупця має право робити міліція (співробітники міліції. — Ред.) у присутності двох понятих. Якщо ж охоронець вирвав з рук сумку та порпається в ній, то це все слід зняти на відео або сфотографувати для подальшого доведення незаконності його дій. А також попросити мінімум двох людей виступити свідками його дій та залишити свої координати, щоб у подальшому підтвердити цей факт».

Крім цього, багатьом доводилося потрапляти або бути свідком ситуації, коли «сек’юріті» забороняли входити до супермаркету з габаритними речами. Мовляв, це внутрішнє розпорядження магазину, якого обов’язково слід дотримуватись.

Адвокат Віталій Сидоренко пояснює: «Де б не доводилося стикатися з габаритними речами — вони завжди створюють незручності. Тому покупець, який зайшов до супермаркету з даною річчю, повинен усвідомлювати, що вона може створювати реальні проблеми і стати джерелом конфліктних ситуацій. Наприклад, один покупець не зможе обійти цю річ, інший — поранитися або вдаритися, третій — агресивно відреагує, починається лайка і врешті — трагічне «видворення» порушника на вулицю. Тому охорона, передбачаючи такі ситуації, намагається не допускати подібних інцидентів та не пускати таких покупців до супермаркету. На мій погляд, це законно і обґрунтовано. Адміністрація супермаркету має повне право з метою безпеки людей у торговому приміщенні взагалі відмовити в обслуговуванні даної особи. І розпорядження буде законним. Інша справа — вимога охорони магазину залишити габаритну річ біля камери зберігання. Тому що залишається незрозумілим: чи бере на себе супермаркет зобов’язання щодо зберігання цієї речі, поки її господар робить покупки, чи ні. Отож остаточне рішення: залишати річ або йти з супермаркету, залишається за покупцем».

Зі свого боку, правозахисник пан Грищенко каже: «Якщо ж речі, з якими покупець хоче увійти до магазину, там не продаються, то охоронець не має права наполягати, щоб їх покупці залишали у камері схову, в іншому випадку — нехай покажуть таке розпорядження. Якщо воно справді є, його слід сфотографувати, а в подальшому можна скласти скаргу в управління із захисту прав споживачів та прикласти копію розпорядження як доказ неправомірних дій охоронця». Це стосується, зокрема, й габаритних речей.

Хто відповідає за речі у камері схову?

Вищезазначені ситуації у магазинах обурюють, псують настрій, але вони видаються легкими неприємностями порівняно з випадками, коли речі, здані або залишені у камерах схову, у тому числі й на вимогу «сек’юріті», зникають. Охоронці у таких випадках лише знизують плечима та вказують на вивіску «Адміністрація за збереження цінних речей відповідальності не несе». Та чи й справді не несе?

«У ситуації, коли охорона супермаркету пропонує залишити речі у камері зберігання, слід керуватися правилом, викладеним у статті 936 Цивільного кодексу України, згідно з яким зберігач зобов’язується зберігати річ, яка передана йому на зберігання, і повернути цю річ в цілості,— каже адвокат Віталій Сидоренко.— Кожен супермаркет, який виступає у ролі хранителя, має камери для зберігання речей, які закриваються однотипними ключами. Наявність даних камер свідчить про те, що супермаркет бере на себе зобов’язання по зберіганню речей покупця. А от рішення користуватися ними чи ні, має приймати покупець, а не за наполяганням охорони супермаркету».

Думку фахівця у сфері правових відносин поділяє і юрист Сергій Бабенко, який також стверджує, що за речі, які знаходяться у камерах схову, супермаркет несе відповідальність.

«До обов’язків супермаркету входить створення умов для збереження речей споживачів, навіть попри наявність повідомлень про зворотнє. Повідомлення про те, що суб’єкт господарювання не несе відповідальності за речі, які знаходяться в камерах схову, є таким, що не відповідає дійсності», — резюмує експерт.

Разом з тим, досить розповсюджене явище, коли під час біганини по магазину споживачі так метушаться, що забувають забрати речі у камерах схову. І згадують про них вже вдома. Добре, якщо людина, повернувшись до магазину, забрала їх з комірки. Однак що робити, коли речі з камери схову зникли? Чи то скринька була відчинена, але порожня, або ж, навпаки, комірка зачинена, та все ж речей нема. А тому на підмогу стають доречні фахові поради правознавців.

Зі слів юриста пана Бабенка, здаючи речі на зберігання до камер схову в супермаркеті, юридично відвідувач укладає з магазином договір зберігання. Оскільки при цьому строк дії договору не обумовлюється, вважається, що він є укладеним на невизначений строк. Тож, якщо особа забула забрати свої речі з камери схову, а на наступний день їх не виявила, вона має право на компенсацію, відповідно до чинного законодавства.

«Доказом того, що покупець дійсно залишав речі в камері схову супермаркету, є ключ з номером комірки,— пояснює адвокат Віталій Сидоренко.— Покупець, який виявив пропажу речей, повинен викликати міліцію і за фактом крадіжки написати заяву. В заяві потрібно вказати, що було вкрадено і на яку суму». Пан Сидоренко наголошує, міліція зобов’язана прийняти заяву, оскільки відмова у її прийнятті може бути оскаржена у прокуратурі. До того ж, він радить усім покупцям проконтролювати, щоб представники міліції одразу ж переглянули записи на камерах відеоспостереження, поки охорона супермаркету під будь-яким приводом їх не знищила. Адже відеозапис є основним джерелом інформації, яка допоможе встановити злочинця.

Зіпсований товар не завжди оплачує покупець

Якщо ви під час закупівель в магазині випадково розбили або пошкодили товар, не варто поспішати сплачувати за нього, а слід достеменно розібратись у ситуації, радять юристи.

«Покупець не зобов’язаний оплачувати товар, якщо його пошкодження або знищення сталося внаслідок правомірних дій. Наприклад, якщо покупець взяв із прилавка скляну пляшку, і раптом на підлогу падають інші пляшки, що стоять поряд та які були неправильно виставлені. Але якщо ж покупець навмисне своїми неправомірними діями порушує цілісність товару, що в кінцевому результаті це можна розцінювати як заподіяну шкоду, тоді він зобов’язаний оплатити цю шкоду в повному обсязі»,— коментує адвокат Сидоренко.

«При цьому, якщо відвідувач розбив чи пошкодив товар, він не є автоматично винним у цьому. Так якщо, наприклад, полички, на яких міститься товар, не оснащені бортиками, то провину відвідувача буде дуже складно довести»,— наголошує Сергій Бабенко.

Пан Сидоренко визнає, не варто поспішати оплачувати заподіяний збиток добровільно, це завжди можна встигнути зробити. Якщо ж працівники супермаркету вимагають відшкодування збитків, нехай звертаються до суду.

Або, наприклад, беручи візок для здійснення покупок, навряд чи хтось із споживачів може припустити, що він несправний. А це може обернутися неприємною ситуацією для покупців — покупки випадають, а товар подекуди істотно пошкоджується. Тож залишається питання, хто повинен сплачувати за такий товар?

За словами юриста Адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Сергія Бабенка, якщо візок використовувався відвідувачем за призначенням, то має місце провина працівників суб’єкта господарювання, які зобов’язані слідкувати за технічним станом візків.

У свою чергу, правознавець Василь Грищенко визнає, що факт несправності візка слід зафіксувати одразу після події — сфотографувати, зняти на відео, попросити людей бути свідками та скласти з представниками магазину акт про його несправність та наслідки, до яких це призвело. Та визнати обов’язок покупця зі сплати за пошкоджений товар може лише суд своїм рішенням, що набрало законної сили. А тому у судовому засіданні слід буде доводити обставини події та її причину: несправність візка, що належить магазину та відсутність вини з боку покупця.

«Але якщо візок був справний, а товар пошкодився чи зіпсувався внаслідок недбалості відвідувача, то відповідальність, звичайно, лежатиме на ньому»,— резюмує пан Бабенко.

Тож якщо ви будете обізнаними у своїх правах та аргументовано їх доведете представникам охорони супермаркету, закон на вашій стороні. І ніхто не в змозі вас примушувати до вчинення протиправних дій всупереч вашій волі. Однак якщо все ж виникли негаразди, конфліктна ситуація з охоронцями магазину — викликайте міліцію та вирішуйте ситуацію у присутності правоохоронних органів та свідків

Світлана МАЖУРІНА «Хрещатик«