Реєстр олігархів. Що не так з ідеєю Зеленського

Про зустрічі з олігархами доведеться звітувати в РНБО.

На сайті Верховної Ради з’явився повний текст давно анонсованого та заздалегідь розпіареного законопроєкту про олігархів. На своїй нещодавній пресконференції його ініціатор – президент Володимир Зеленський – стверджував, що документ вже майже готовий, і в загальних рисах пояснював, хто тепер вважатиметься олігархом. У ЗМІ спливали деталі проєкту, але в Офісі президента називали їх фейком і стверджували, що він ще доробляється. І от вже маємо «канонічний» варіант, який згодом буде винесений на обговорення до зали парламенту. А обговорювати є що, адже з юридичної точки зору документ, що так ретельно готували на Банковій, виглядає, м’яко кажучи, небездоганно.

Олігарх, відкрий обличчя

Проєкт складається з 13 сторінок, які містять 10 статей. Тож хто такий, на думку його авторів, олігарх? Визначається він за чотирма критеріями, при цьому одночасно мають бути застосовані хоча б три з них. Це особа, яка: 1) бере участь у політичному житті, 2) має значний вплив на засоби масової інформації, 3) є кінцевим власником природних або штучно створених монополій, 4) має підтверджені активи, що перевищують один мільйон прожиткових мінімумів (станом на сьогодні це 2 млрд 270 млн грн).

Щодо ступені участі в політичному житті розшифровується, що мається на увазі перебування на ключових державних посадах, входження до керівних органів політичної партії, фінансування її діяльності та ведення політичної агітації.

Щодо впливу на ЗМІ йдеться про володіння ними або «переписування» їх до вступу в дію цього закону на пов’язану особу або особу, що не володіє бездоганною діловою репутацією (що це таке – описується в останній статті законопроєкту).

Передбачається створення Реєстру олігархів через рішення всюдисущої нині РНБО на підставі подання Кабміну, будь-якого члена РНБО, Нацбанку, Служби безпеки та Антимонопольного комітету. З цього реєстру можна бути виключеним, якщо особа, на яку поставлено клеймо олігарха, подасть відповідні відомості і будуть встановлені факти відсутності у такої особи не менше двох з чотирьох вищезазначених ознак.

Тепер найцікавіше – правові наслідки для тих, хто буде внесений до реєстру. Їх насправді небагато: олігарх не матиме права напряму фінансувати партії (що завадить це робити через підставних осіб?) та брати участь в процесі великої приватизації (аналогічно). Також олігарх має подавати щорічну декларацію, як і держслужбовці. Цікава стаття стосується так званих «декларацій про контакти» – фактично вона робить будь-які контакти публічного держслужбовця з тими, хто внесений до реєстру, токсичними. Причому не тільки безпосередньо з олігархами, а й з їхніми «представниками». Після кожної такої зустрічі та розмови службовець має одразу наступного дня подати відповідну декларацію на сайті РНБО. Якщо цього зроблено не буде, законопроєкт передбачає політичну (дуже дотепне формулювання) та (або) дисциплінарну відповідальність. Хто та як визначатиме цю відповідальність – незрозуміло. Пікантна деталь: олігарх перед початком контакту з неолігархом (окрім офіційних зустрічей) має попередити співрозмовника, що є офіційним олігархом з усіма потенційними наслідками для свого гостя.

Секретар РНБО Олексій Данілов назвав законопроєкт безпрецедентним в історії України та лише першим кроком на шляху повного демонтажу олігархічної системи. Далі, за словами Данілова, на законодавчому рівні мають бути врегульовані питання лобізму, удосконалення регулювання трансферного ціноутворення, посилення безпеки зовнішніх і внутрішніх інвестицій, захист інвестицій через нові інструменти судового контролю та антитрастових заходів протидії діяльності олігархічних монополій. Але спочатку треба розібратись з першою антиолігархічною ініціативою.

Разумков – знову проти

Володимир Зеленський з самого початку своєї каденції намагається позбутися асоціацій з олігархічним впливом. Точніше впливу одного олігарха, який фактично протягом довгого часу був його бізнес-партнером, – Ігоря Коломойського. Тому навіть дивно, що антиолігархічний законопроєкт з’явився тільки зараз. Але іронія в тому, що далеко не факт, що він зачепить саме Коломойського. Так, наприклад, трьом з чотирьох критеріїв відповідає експрезидент та лідер «Європейської солідарності» Петро Порошенко, у якого дуже напружені стосунки з нинішньою владою.

В «ЄС» вже розкритикували цей законопроєкт, заявивши, що він направлений на боротьбу з політопонентами, як і в «Голосі», який назвав ініціативу профанацією та пообіцяв зареєструвати альтернативний проєкт. Дипломатично, але дуже показово своє «фе» президентській ініціативі висловив навіть голова Верховної Ради Дмитро Разумков, який є членом РНБО і запам’ятався своєю особливою позицією під час прийняття рішення щодо відключення «медведчуківських» телеканалів. Спікер вважає, що олігархи або особи, пов’язані з ними, можуть опинитися у складі РНБО, яка вирішує їхню ж долю, і це призведе до конфлікту інтересів. Разумков при цьому зазіхнув на «священну корову» Зеленського – Радбез, – нагадавши, що він є дорадчим та консультативним органом, який є просто некомпетентним для прийняття подібних рішень.

«Лайт»-версія

Не розуміють суті цього законопроєкту і в «Батьківщині». «Це не просто профанація, цей законопроєкт не має жодного стосунку ані до Конституції, ані до законотворчості, ані до державного будівництва, – категоричний соратник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. – РНБО перетворюють з конституційного органу, який є координуючим та дорадчим, в політбюро КПРС, яке вирішує долі. Вони визначали, хто є контрабандистом, хто є «злодієм в законі», тепер хочуть визначати олігархів. У всьому світі існують апробовані механізми боротьби з такими явищами як монополізація ринків та олігархат. Це – Антимонопольний комітет і незалежні регулятори. Але замість того, аби змусити ці органи працювати, президент туди призначив своїх знайомих, які нічого не роблять для регулювання ринку. А сам він тепер все хоче робити в ручному режимі, визначаючи, кому можна брати участь в приватизації, а кому – ні».

Власенко впевнений, що в середньостроковій перспективі цей закон, навіть якщо його приймуть, буде скасований. «При всьому моєму специфічному відношенню до Порошенка, якщо в мене є легальний дохід, до якого нема претензій, і я є головою власної партії, чому я не можу її фінансувати?» – задається він риторичним питанням. – Це протирічить принципу рівності, який закладений в Конституції. Чому ми з вами можемо фінансувати партію, а він – ні?»

Старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець впевнений, що будь-хто, кого РНБО «призначить» олігархом, може розбити все це в суді – або в українському, або в Європейському суді з прав людини.

«Цей законопроєкт порушує пряму норму Конституції – про те, що всі громадяни є рівними, незалежно від їхнього фінансового стану, – зауважує юрист. – Дивно, що олігархам не нашиють жовті зірки, аби вони з ними ходили. Хоча, наприклад, на того ж Коломойського цей закон розповсюджуватись не буде. Цей проєкт, на мою думку, спрямований не стільки проти олігархів, скільки є спробою очистити органи влади від осіб, на яких вони нібито впливають. Але зроблено все абсолютно безграмотно, бо недекларування зустрічі з олігархом для когось буде підставою для звільнення, а для когось – для відповідальності, яка ніде не прописана. Плюс дуже дивним виглядає обов’язок для людини розповідати всім при спілкуванні, що він є олігархом. Але якщо він про це не каже, не передбачено ніякої відповідальності. Такий закон не можна доробити чи переробити, він по суті своїй є неконституційним».

Політолог Володимир Фесенко зауважує, що законопроєкт є, за що критикувати, але відзначає звичку Зеленського діяти на межі фолу – як це вже відбувалося зі звільненням голови Конституційного суду, чи в історії навколо Віктора Медведчука. Тепер Зе взявся за олігархів. Питання в тому – наскільки серйозно.

«У порівнянні з попередніми версіями цього проєкту, що «зливали» в ЗМІ, це – «лайт»-версія, – впевнений Фесенко. – Кількість обмежень для тих, кого визначать олігархами, є дуже невеликою. Наприклад, і близько нема обмежень в медійній сфері, хоча, скоріше за все, їх прибрали в останній момент, аби не створювати великого конфлікту з олігархами і було більше шансів на проходження цього законопроєкту».

Політолог вважає, що законопроєкт розроблявся в РНБО, тому і всі функції щодо контролю над олігархами цей орган перебрав під себе. Але розмови про те, що цей Реєстр олігархів має вести інший орган, про що говорить той же Разумков, трактує як апаратну боротьбу навколо президента, аби отримати ідеальний інструмент для домовленостей з «грошовими мішками».

«Мотивом створення окремого органу може бути максимальна бюрократизація цього процесу і подальша його девальвація, – припускає він. – Тільки на запуск цього органу піде рік, а то й більше».

Тобто президентська ініціатива вже на самому початку стикнулася з перепонами. Співрозмовники «Главкома» в «Слузі народу» поки дуже скептично ставляться до можливостей зібрати голоси хоча б монобільшості на флагманський президентський законопроєкт. Тим більше, що потенційні учасники доки нествореного Реєстру олігархів часу гаяти не будуть.

Павло Вуєць, «Главком»

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Пролистать наверх

Заказ обратного звонка