Податкова амністія у глухому куті. Чому українці не поспішають декларувати свої доходи

У серпні закінчується кампанія з “нульового” декларування для населення. Вона дає можливість амністувати без штрафів та кримінального переслідування активи, з яких не були сплачені податки. Проте поки що українці показали податковій менше 1% того, що очікувалося.

На початку липня голова парламентського комітету з митної та податкової політики Данило Гетманцев оприлюднив проміжні результати податкової амністії або, як її ще називають, “нульового” декларування. Нагадаємо, що у період з 1 вересня 2021 року по 1 вересня 2022 року будь-який громадянин України має право задекларувати доходи та активи, які він приховав від оподаткування. Після декларування фізособа сплачує разовий збір за ставкою від 2,5% до 9% та звільняється від відповідальності за порушення податкового законодавства.

За словами Гетманцева, з 24 лютого, за час дії військового стану, громадяни подали 92 декларації, в яких відображено доходи та активи на суму майже 1,46 млрд. грн. Із цієї суми сплачено 103 млн. грн. разового збору до держбюджету.

“Загалом за час дії добровільного декларування вартість амністованих активів склала понад 3,6 млрд. грн., а сума збору до бюджету – 225,1 млн. грн.“, – повідомив Гетманцев.

Кому це взагалі потрібно?

Закон про податкову амністію був предметом дискусії близько двох років. Парламент його ухвалив (документ № 1539-IX) ще в “довоєнний” час, влітку 2021 року. Українцям запропонували, на перший погляд, цілком прийнятну схему легалізації доходів та активів. Для цього протягом 12 місяців, починаючи з 1 вересня 2021 року, потрібно подати так звану нульову декларацію, відобразивши в ній ті самі доходи та активи. Щоправда, усім поспіль мчати до податкової необов’язково.

Більшості громадян України в принципі нема чого амністувати. Ця кампанія для тих, хто має по-справжньому багато грошей, і хто не може підтвердити легальне джерело їхнього походження і довести, що податки були сплачені.

Олександра Томашевська податковий консультант

По-перше, декларування – справа добровільна. Якщо фізособа відмовиться брати участь в амністії, вважатиметься, що загальна вартість її незадекларованих активів не перевищує 400 тис. грн. Тому тим, хто не купував кілограмами золото, можна взагалі не напружуватися.

По-друге, дозволено не декларувати квартири сукупною площею до 120 кв. м, житлові будинки загальною площею до 240 кв. м та об’єкти нежитлової нерухомості площею до 60 кв. м. Не підпадають під декларування земельні ділянки розміром 0,1-0,25 га. Також немає потреби подавати декларацію, якщо у власності є один легковий автомобіль (головне, щоб його ринкова ціна була не більше 400 тис. грн. або об’єм двигуна мав об’єм менше 3 л), один мотоцикл, один літак, одна яхта.

Замість мільярдів – копійки

За темпами декларування помітно, що більшість українців не горить бажанням розповідати податківцям про своє “нажите непосильною працею” майно.

Автори законопроекту про амністію (його ініціатор, до речі, особисто президент Володимир Зеленський) заявляли, що разове декларування дозволить легалізувати приховані доходи та активи громадян на суму 20 млрд. дол., а держбюджет завдяки цьому поповниться на суму еквівалентну 1 млрд. дол.

Насправді ж задекларовано лише 0,64% плану. Це навіть не “відсоток” заявленої суми. Але ж до кінця амністії залишилося лише трохи більше місяця.

Причому депутати не відмовилися від “нульового” декларування навіть із початком бойових дій. Катастрофічне падіння доходів бюджету та його дефіцит – це ключові аргументи на користь того, що потрібно за будь-яку ціну забезпечувати поповнення держскарбниці.

Що ще цікаво, понад 15% громадян, які зважилися на амністію, обрали найвигідніший її варіант. Якщо вкласти кошти що амністуються в ОВДП (з терміном обігу не менше 1 року), із задекларованої суми доведеться сплатити разово 2,5%. Якщо ж розмістити кошти на банківських рахунках (після декларування їх можна зняти або покласти на депозит, наприклад), ставка становитиме 5%. Так ось, у відповіді на запит delo.ua Національний банк повідомив, що на спецрахунках у комерційних банках, які відкриті саме для цілей податкової амністії, розміщено понад півмільярда гривень.

“Станом на 13 липня 2022 року з початку одноразового добровільного декларування банки відкрили 35 спеціальних рахунків, на яких розміщено 555,6 млн грн. (в еквіваленті) готівки”, – йдеться у відповіді Нацбанку.

Зрозуміло, є ще фізособи, які задекларували матеріальні активи, такі як елітна нерухомість, а також закордонне майно (воно також підлягає амністії).

Але той факт, що багато хто вирішив віднести свої кошти до банків, заплативши при цьому вдвічі більший податок, говорить про те, що українці зі скепсисом ставляться до амністії і не готові “заморожувати” гроші в ОВДП. Особливо у воєнний час.

“Мотивації у громадян ніякої немає. Для переважної більшості нульове декларування абсолютно марне, і несе ризики у вигляді визнання їх формальними порушниками законодавства з подальшим можливим притягненням до відповідальності, ніж звільнить від неї”, – пояснює Ростислав Кравець, керуючий партнер юридичної компанії “Кравець і партнери”.

У когось вийшло, у когось ні

Україна у питаннях податкової амністії далеко не новачок. Цей шлях подолало вже багато держав. Ось кілька прикладів того, як відбувалося декларування в інших країнах.

  1. Індонезія – один із успішних, як зараз прийнято говорити, “кейсів”. Місцева влада оголосила там амністію у 2016 році. Схема була схожою на українську: декларуєш доходи та активи, розміщуєш кошти в банках, в ОВДП чи купуєш нерухомість, платиш податок за ставкою від 2 до 10%, і спиш спокійно. За цією схемою Індонезія вивела з тіні близько 367 млрд. дол. Щоправда, більшу частину цієї суми задекларували найбагатші члени суспільства.
  2. Аргентина. Там амністія теж виявилася досить ефективною. У 2016-2017 роках громадяни задекларували 117 млрд. дол. і сплатили до державного бюджету країни близько 9,7 млрд. дол. Перевагою податкової амністії в Аргентині було те, що громадян, які під час декларування вкладали свої гроші у ОВДП або до деяких видів інвестфондів, взагалі звільнили від сплати разового збору (податку).
  3. Італія провела амністію у 2002 році. Там податок був одним із найнижчих – лише 2,5%. В результаті італійці легалізували доходи та активи майже на 30 млрд. євро.
  4. Грузія. Податкова амністія у цій країні виявилася провальною. Ще гірше, ніж в Україні. Її проводив у 2005 році Михайло Саакашвілі. Він планував зібрати до держбюджету країни 4 млн. дол. А отримав тільки 35 тис. дол., тому що разові декларації подали лише 8 осіб.

Візьмуть на контроль кожного

Експерти вважають, що податкова амністія в Україні з самого початку була приречена на провал. Насамперед тому, що у населення немає довіри до податкових органів і впевненості, що декларантів потім не переслідуватимуть за ухилення від сплати податків.

Нульове декларування в Україні – це катастрофа. Населення виводить у “кеш” по 1 млрд. дол. на місяць. Про яку амністію взагалі можна говорити. Подібна ініціатива може бути успішною лише за умови, що платники податків отримають свободу дій, і до них не відноситимуться як до порушників закону.

Данило Монінексперт економічних програм Українського інституту майбутнього (UIF)

Втім, амністія – це лише перший крок до посилення контролю доходів громадян. Справа в тому, що разове декларування стане відправною точкою для застосування непрямих методів. Вони дозволять фіскалам відстежувати доходи населення з огляду на їхні витрати. Як це відбувається у США чи країнах Західної Європи.

Принцип непрямих методів дуже простий. Живе людина на зарплатню двірника, але купила собі дорогий автомобіль. Буде змушений відзвітувати, звідки гроші. Якщо не зможе пояснити їхнє походження – сплатить податок із незадекларованої суми за подвійною ставкою, наприклад, 36% (виходячи з того, що базова ставка ПДФО в Україні – 18%).

“Рано чи пізно, але контролювати доходи та витрати українців будуть серйозно, як через банківську систему, так і через постачальників товарів та послуг”, – упевнена Олександра Томашевська.

Для цього, власне, і потрібна декларація. Вона стане своєрідною точкою відліку, а податкові органи розумітимуть, на кого звернути більшу увагу в майбутньому.

Щоб непрямі методи контролю діяли на практиці, Верховна Рада має ухвалити окремий закон. Міністерство фінансів обіцяло оприлюднити відповідний законопроект для обговорення ще восени 2021 року. “Законопроекту досі немає, ми, як і раніше, чекаємо його від Мінфіну”, – повідомив delo.ua Данило Гетманцев. Але очевидно, що використання непрямих методів – питання часу. Інакше сенсу в нульовому декларуванні ніякого немає. І пояснити його доцільність суспільству буде дуже складно.

ДЕЛО

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Пролистать наверх

Заказ обратного звонка