Незаконно збагатитися не дамо нікому

Закон України №263-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за придбання таких активів» набув чинності.

Цей важливий документ, який народжувався за участі Президента України Володимира Зеленського, називають законом про незаконне збагачення.

Кого судимо та саджаємо

Нагадаємо, що 26 лютого Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання за незаконне збагачення посадовців. На думку суддів КС, наявна редакція статті 368-2 Кримінального кодексу України порушує статті 8, 62 та 63 Конституції.

3 червня Президент України подав проєкт закону №10358 щодо цивільної конфіскації корупційних активів високопосадовців та відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Саме цей документ тоді стали обговорювати і змінювати протягом кількох місяців. Нарешті його ухвалили, і він набув чинності.

«Урядовий кур’єр» намагався всебічно дослідити норми закону, його позитивні й негативні моменти і як документ вплине на діяльність підприємців і фізичних осіб.

Головне в законі — те, що особу, «яка є уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», має активи, вартість яких більш ніж на 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, карають позбавленням волі від 5 до 10 років. Її також позбавляють права обіймати певні посади чи займатися «певною діяльністю строком до трьох років».

Документ вводить механізм так званої цивільної конфіскації майна. Цю практику застосовуватимуть тоді, коли сумнівні доходи чиновника визначаються більшими, ніж його законні доходи (зар­платня, надбавки, премії, доходи від акцій тощо), починаючи з мільйона гривень.

Що таке активи?

Що розуміють під активами, які так часто згадують у новому законі? Документ регламентує, що це грошові кошти, а також ті, які перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні в цих та інших фінустановах. Крім готівкових та безготівкових грошей, до активів додають майно, майнові права, нематеріальні активи, зокрема у криптовалюті, а також роботи чи послуги на виконання функцій держави.

Як видно, закон ставить великі й чіткі перепони для скоєння правопорушення держслужбовцем або працівником органів місцевого самоврядування.

Представляючи ще законопроєкт до другого читання, голова Антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасія Красносельська зазначала, що всім звичайним людям зрозуміло: ситуація, коли суддя чи прокурор, який має порівняно невелику зарплатню, живе в будинку на п’ять поверхів з тенісним кортом і двома басейнами, не нормальна. Звісно, що це індикатор незаконних корупційних дій.

Нагадаємо, що раніше у законопроєкті, який було винесено на розгляд Верховної Ради, регламентовано відповідальність за незаконне збагачення за рахунок активів, вартість яких має перевищувати 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (приблизно 204 тисячі гривень). До ухвалення законопроєкту в цілому цю суму було скорочено майже вдвічі. Як вважає чимало юристів, зменшення порогової суми — правильний крок, адже закон буде чинним щодо значно більшого кола таких злочинців, які обіймають високі державні посади.

Зворотної дороги немає

Юристи надавали різні коментарі щодо існування чи неіснування так званої зворотної сили цього важливого закону: одні казали, що він її регламентує, інші — що ні.

«Урядовий кур’єр» отримав офіційну відповідь з цього питання адвоката юридичної фірми «Ілляшев та партнери» Дениса Ненова, який стверджує, що закон не матиме зворотної сили ні в частині положень про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (стаття 368-5 КК), ні в частині положень Цивільного процесуального кодексу України: «Конституція і Кримінальний кодекс України передбачають, що закон про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії. Закон щодо конфіскації активів шляхом доповнен­ня КК статтею 368-5 («Незаконне збагачення») створив новий склад кримінального правопорушення, встановивши злочинність діяння, у зв’язку з чим він не поширюватиметься на дії чиновників щодо набуття активів до дня набрання чинності законом щодо конфіскації активів».

Отже, за розкрадання державного майна, великі хабарі, які навіть пів року тому брали посадовці, цей закон не передбачає жодного покарання. Воно наставатиме лише відтоді, коли він набув чинності. Прикро, адже це стосується доволі серйозних проваджень, які відкривають НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП).

Проте Денис Ненов зазначає, що в разі правопорушень високопосадовців державних та комунальних інституцій, які вони скоїли, приміром, у травні 2019 року, можна застосовувати інші законодавчі акти. Їх також чимало, тож якщо є велике бажання і воля, можна притягнути до кримінальної відповідальності й таких осіб.

Чомусь більшість юристів не хочуть голосно казати про недоліки закону. Але адвокат Ростислав Кравець вважає, що мінусів у цьому документі чимало. Одним із них він називає те, як суд оцінюватиме доказову базу. Р. Кравець упевнений, що у справах про визнан­ня збагачення незаконним шляхом Феміда ухвалюватиме рішення відповідно до того, яка сторона була більш переконливою, а не до факту отримання такого збагачення. Тобто у судовий процес вводиться оціночне судження.

Звісно, якщо це так, то оціночні моменти — не що інше, як упереджене ставлення певної категорії юристів (суддів, прокурорів тощо) до конкретної справи і конкретних вчинків посадових осіб.

Президент громадського об’єд­нання «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников вважає, що цей закон суто азійський і аж ніяк не європейський.

«Пороговість розкрадань за сумами на кшталт: ти вкрав на 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів, тому не відповідаєш за цим законом. А якщо вкрав більш як поріг, то відповідатимеш. Це не Європа, до якої ми так складно йдемо.

Пам’ятаю ситуацію, пов’язану з колишнім мером Праги. Це було 2002 року. Тоді приводом для скандалу, відставки мера і порушення кримінальної справи проти посадовця стало оприлюднення незаконного надання ним на свої потреби суми з місцевої скарбниці, яка становила лише тисячу євро. А в Україні підраховуємо пороги і суми занадто великі», — переконаний Михайло Стрельников.

На його думку, будь-яку корупційну дію державного чи комунального чиновника (не важливо, на яку суму) слід жорстко карати. Інакше корупції не подолаємо ніколи. Надто такими законами.

Можливо, він має рацію. Тож у будь-якому разі цей важливий і для держави, яка потопає у корупційних діяннях, і для пересічних українців, які хочуть справедливого покарання для казнокрадів і хабарників, документ уже чинний. Чи розпочнеться нарешті судочинство та виконання покарань для таких осіб принаймні через пів року, побачимо.

Олег Громов, УК

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Пролистать наверх

Заказ обратного звонка