«На поступки банк не йде. Далі продовжують нараховувати відсотки»

4 червня виконавча служба виселила з будинку в Черкасах подружжя Лазарєвих із трьома дітьми. Родина заборгувала за іпотечним кредитом понад $100 тис.

– 2004-го купили в кредит 3-кімнатну квартиру. Мали двох дітей, — розповідає Ірина Лазарєва, 32 роки. — Виплатили позику за чотири роки. Коли завагітніла втретє, вирішили купити будинок. 2008-го квартиру продали. Внесли по кредиту перший внесок — 25 тисяч доларів. Будинок купили за 485 тисяч гривень. На той момент це було 100 тисяч доларів. Зробили капітальний ремонт: провели воду, газ, каналізацію. На це пішло ще майже 25 тисяч доларів.

Щомісяця родина сплачувала за кредитом тисячу доларів.

— У гривнях це було 4500. Чоловік гарно заробляв — 2008 року мав більше 5 тисяч гривень офіційної зарплати. Я була підприємцем, ще працювала у школі і університеті. Наш сукупний дохід — більше 10 тисяч гривень, — каже Ірина. — З вересня почалися проблеми з гривнею, курс стрімко змінювався. Я просила банк змінити валюту кредитування чи анулювати договір. Була згодна повернути гроші, бо ми тільки почали ремонт. Але відповіді ніякої не було. То змінювалася адміністрація, то ще якісь проблеми, почали звільнятися працівники. Я не могла знайти людини в банку, до якої можна було підійти. Платити тисячу доларів за новим курсом ми не могли. Півроку віддавали, як і раніше, 4500. Писали до банку листи, шукали компроміс. Потім виявилося, що всі кошти, які ми сплачували, банк списував на штрафи і пеню.

2013-го суд виніс рішення про виселення родини з будинку.

— Нам не повідомляли. Не запрошували опікунську службу. Ми подали на апеляцію. Призначили, щоб банк продавав будинок, а не виконавча служба. Суддя сказала, що так матимемо можливість перші його викупити. Відтоді тягнуться суди. Кредитний договір банк не припиняє. Хоче від нас суму в доларах, штрафи нараховують теж у валюті. Борг вже 120–130 тисяч доларів. Цей будинок стільки не коштує. Навіть якщо я його продам, то ще винна буду. На поступки банк не йде. Хочемо припинити кредитний договір, бо є рішення про стягнення боргу. А вони далі продовжують нараховувати відсотки. Пропонували, щоб ми віддали їм 25 тисяч доларів, а вони нас перекредитують на 30 років по 9 тисяч у місяць. За такі гроші можна купити три будинки.

З Іриною живуть батьки. Продали свою квартиру, щоб викупити будинок доньці.

— Імен моїх батьків у постанові про виселення не було. Їх не мали права виселяти, — говорить Ірина. — Коли виконавці приїхали нас виселяти, то привезли представника з притулку для тварин, щоб забрати нашого собаку. Переживали, щоб він не опинився на вулиці. А те, що на вулиці троє дітей опинилися і з опікунської служби ніхто не приїхав, то це нормально.

Лазарєви кажуть, виконавча служба не попередила їх про виселення.

— Перелізли через забор, почали ламати двері. Я говорила, щоб дали час на виселення добровільно. Відмовили, — каже Ірина.

Юрист 38-річний Руслан Дмитренко каже: Лазарєвих виселяли з будинку наступного дня після прийняття закону, що забороняє це робити. Та він набув чинності 11 червня.

— Боржника повинні були ознайомити з постановою про відкриття виконавчого провадження. Державна виконавча служба має відправити повідомлення рекомендованим листом. Це перше порушення — родину не повідомили. Далі виконавча служба дає термін на добровільне виселення до семи або 15 днів, якщо боржник звертається з таким проханням. Про день і час виселення господарів мають повідомити. Цього теж не було. Виселять родину з дітьми можна. Та опікунська рада має брати участь у судовому процесі на боці відповідача. Вони зобов’язані перевірити, де житимуть діти після виселення.

Дають місяць на добровільне виселення

— Суди мають відмовляти кредиторам, якщо в будинку прописана неповнолітня дитина. Виселяти родину з дітьми не можуть без надання іншого житла, — говорить адвокат Ростислав Кравець.

Перед виселенням виконавча служба дає місяць на добровільне виселення.

— Щоб боржники виїхали із житла й виписалися з нього. Такого, щоб виконавча служба не попередила про виселення, не буває. Хоча всі боржники кажуть, що їх не попереджали. Нема такого, що люди взяли кредит, жили, не платили, а тоді прийшли погані дядьки й викинули із житла. Опікунська служба у всіх справах дає висновок, що проти виселення, але суди до уваги це не беруть. Хоча в нас ратифікована декларація з прав дитини, є свої закони про захист прав дітей.

Ірина ПАТЛАТЮК, Gazeta.ua