Нагадаємо, що сьогодні ВККС опинилася в епіцентрі колізійних спорів, що стосуються строку повноважень окремих її членів.
Якщо врахувати, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України відіграє надзвичайно важливу роль у процесі формування суддівського корпусу, в тому числі Верховного Суду, нових Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності, то нинішній професійний скандал може мати серйозні суспільні наслідки.
Під загрозою анулювання можуть виявитися всі рішення ВККСУ, прийняті за останні півроку, зокрема, що стосується обрання суддів як Верховного, так і Антикорупційного судів.
Через що виник конфлікт, хто виступає його сторонами, до чого може призвести та які наслідки породити у такий важливий для країни час змін – спробуємо розібратися.
Для початку звернемося до історії виникнення юридичного спору в ВККСУ. Нагадаємо, що сама кваліфкомісія спочатку була створена у 2010 році. Але незабаром, після подій Євромайдану, весь склад її членів розформували за спеціальним законом, прийнятим парламентом.
Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», який набрав чинності 11 квітня 2014, було сформовано Вищу кваліфікаційну комісію суддів у новому складі. До складу ВККСУ відібрали 16 членів. Свої квоти на той момент заповнили уповноважений парламенту з прав людини, Державна судова адміністрація, З’їзд суддів і міністр юстиції.
Щодо аналізу еволюції змін в законодавстві
Відповідно до п. 2 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон 2010) строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить шість років з дня набуття повноважень.
Члени ВККС набули повноваження у різні дні:
Козьяков С.Ю. (призначений Міністром юстиції України) — з 24.10.2014 р.
Щотка С.О. — з 05.12. 2014р. ( від ДСА)
Весельська Т.Ф. — з 19.12.2014р. ( від Уповноваженого ВР з прав людини)
Заріцька А.О., Макарчук М.А., Мішин М.І., Тітов Ю.Г.. Устименко В.Є. — з 09.12.2014р. (обрані ХІІ з’їздом суддів)
Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі – Закон 2015) (чинний з 28.03.2015) строк повноважень членів ВККС змінено. Відповідно до п. 3 ст. 102 цього Закону строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення).
У п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону передбачено, що після набрання чинності цим Законом, тобто з 29.03.2015:
1) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені з’їздом суддів України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня набрання чинності цим Законом; – з 29.03.2015 до 29.03.2019)
2) з’їзд суддів України обирає додатково двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом;
3) з’їзд представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ обирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом, після закінчення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обраних до набрання чинності цим Законом;
4) з’їзд адвокатів обирає одного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом, а після закінчення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного до набрання чинності цим Законом Міністром юстиції України, – додатково одного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
5) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення;
За Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 (далі – Закон 2016) (чинний з 30.09.2016) строк повноважень членів ВККС залишився без змін: чотири роки з дня обрання (призначення) (п.8 ст. 94). Проте, змінилися перехідні положення.
У п. 26 Перехідних та прикінцевих положеннях Закону 2016 передбачено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).
Зазначена норма поширюється на всіх членів ВККС, діє на теперішній час, а тому саме вона і підлягає до застосування.
Отже, звідси випливає, що члени ВККС, які обрані (призначені) на посади до 30.09.2016, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх було обрано. Оскільки їх було обрано (призначено) на посади за Законом 2010 р. на 6 років з дня набуття повноважень, то строк закінчення цих повноважень збігає у 2020 році.
Суть позовних вимог та їх обґрунтування
Треба зазначити, що в Окружному адмінсуді міста Києва знаходяться позови про визнання відсутності повноважень у членів ВККСУ, які були обрані після Євромайдану. Загалом мова йде про половину складу кваліфкомісії. Так, заявники впевнені: каденція Козьякова, Щотки і Весельської закінчилася минулої осені, а у Анастасії Зарицької, Михайла Макарчука, Миколи Мішина, Юрія Титова і Валентини Устименко – починаючи з 29 березня 2019 року.
Один із позовів надійшов у лютому цього року від екс-заступника міністра юстиції Володимира Богатиря, в яких він просить суд зобов’язати уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмилу Денисову та голову Державної судової адміністрації України Зеновія Холоднюка призначити за своєю квотою на вакантні посади членів ВККС. А Раду адвокатів України – оголосити проведення з’їзду для здійснення відповідного призначення до комісії. Також позивач просить визнати протиправною бездіяльність Денісової, Холоднюка та Ради адвокатів, бо такі призначення, на його думку, вони мали зробити ще у грудні 2018-го.
Інший позивач – колишній суддя Вищого адміністративного суду Ігор Штульман – вимагає визнати відсутність повноважень трьох членів комісії через закінчення чотирирічного терміну їх здійснення – у голови ВККС Сергія Козьякова (з 24 жовтня 2018 р.), його заступника Станіслава Щотки (з 5 грудня 2018 р.) та Тетяни Весельської (з 19 грудня 2018 р.). Щотка та Весельська входять до квоти відповідно голови ДСАУ та омбудсмена, Козьякова свого часу було призначено наказом міністра юстиції, але зараз це право передано Раді адвокатів. Крім цього, позивач просить визнати протиправними посадові дії членів ВККС з відповідних дат
Адвокат пана Штульмана Ростислав Кравець надав нам коментар щодо своєї позиції по цій справі та зазначив, що норми Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року не суперечать один одному, а – доповнюють один одного, в частині визначення строку повноважень членів ВККС України, які були призначені на посади як до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року
Тобто, дані норми на думку Ростислава Кравця лише в своїй сукупності, а не в протиріччі, визначають спеціальний строк повноважень членів ВККС України, які були призначені на посади як до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року.
В той же час, члени ВККС України, які були обрані після прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» здійснюють свої повноваження протягом строку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року з урахуванням , в п.26 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року.
Тобто, суперечностей між нормами законодавства не має, а має місце особливий порядок здійснення повноважень членами ВККС України, які були призначені на посади як до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року
В підсумку, на думку пана Кравця, повноваження членів ВККС України Козьякова С.Ю., Щотки С.О., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Макарчука М.А., Мішина М.І., Тітова Ю.Г., Устименка В.Є. слід вважати припиненими, оскільки закінчився строк їх повноважень, який був визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, з врахуванням чинного і на даний час Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015 року.
До слова потрібно згадати, що сам позивач Ігор Штульман брав участь в конкурсі до Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду. Але, не пройшов етап перевірки ГРМЕ через ряд претензій стосовно не задекларування страхових виплат, ухвалення рішення на користь судді Майдану Олени Васильєвої, а також не заявлення самовідводу у справі, де інтереси однієї зі сторін представляв адвокат, який також є представником самого І.Штульмана у судах (йдеться саме про Ростислава Кравця).
Політичний підтекст?
Загалом позови були подані до другого туру голосування на виборах президента, але новий поштовх ця проблема отримала уже після виборів.
Зокрема, 25 квітня було оприлюднено висновок Інституту держави і права
ім. Корецького, згідно з яким повноваження Козьякова, Щотки, Весельської, Устименко, Титова, Мишина, Макарчука і Зарицької вважаються вичерпаними.
Також цього ж дня стало відомо, що ДБР зареєструвало кримінальне провадження за фактом ймовірного самовільного присвоєння владних повноважень вищеназваними членами ВККСУ.Заявником у кримінальній справі в частині закінчення строку повноважень членів Вищої кваліфкомісії суддів є екс-глава Вищої ради юстиції Володимир Колісниченко. На своїй сторінці в Facebook він приводить обґрунтування своєї позиції. Зокрема, з певними натяками на адресу глави держави Порошенка: “Думаю, що підписуючи чергові укази про призначення суддів за рекомендацією цього, фактично нелегітимного складу комісії, президенту варто пам’ятати, що в такий спосіб він також стає співучасником цього незаконного дійства”.
Якби не хотілось про політику але з версій, які поширюються з неофіційних джерел у пресі,все-таки проглядаються певні політичні складові. Згадується ситуація з конкурсом на посаду члена ВККС за квотою омбудсмена, який вона оголосила на початку березня. При цьому конкретної причини, через яку омбудсмен вирішила провести конкурс, в оголошенні не вказано Підсумком цього стало введення наказом від 4 квітня до складу кваліфкомісії Миколи Сіроша, який повинен замінити Тетяну Весельську. Людмилу Денісову вважають близькою до голови МВС Арсена Авакова, у якого свої інтереси на цих виборах. Зокрема він відкрито не підтримував діючого Президента.
Як зазначив Ростислав Кравець, якщо суд в кінцевому результаті прийме їхню сторону, то конкурси у Верховний та Антикорупційний суди, кваліфікаційне оцінювання, рекомендації про призначення чи звільнення суддів, що виходили зі стін комісії після зазначених дат, будуть вважатись неправомочними і їх доведеться проводити заново. Важко уявити до якого правового безладу та витрат для країни це може призвести.
При чому міжнародні експерти одним з найбільших досягнень судової реформи називають кваліфоцінювання суддів та відзначають високий рівень якості процедур відбору у новостворені органи.
Суд про справу
Треба зазначити, що стосовно одного із членів ВККС, повноваження якого теж оспорюється, вже є рішення Окружного адмінсуду міста Києва від 25.03 2019 року.
Нам вдалось поспілкуватись із Станіславом Олексійовичем Щоткою та отримати його коментар стосовно ситуації, що склалась; «Вважаю, цю проблему надуманою. Всі члени ВККС працюють в межах та на підставі закону. Приємно, що суд підійшов справді вдумливо до аналізу всіх обставин у справі та з правової точки зору прийняв справді обґрунтоване рішення»
Зокрема діючий член ВККС звертає увагу на певні дивні речі в цій ситуації. В першу чергу вибір підсудності. Адже пан Ігор Штульман, як учасник конкурсу до ВАС, міг оскаржити дії ВККС, як інші учасники до КАС у складі ВС.
Також зазначає, що питання щодо терміну повноважень за бажанням можна було підняти ще у жовтні чи у грудні минулого року, коли, за словами позивачів, повноваження уже завершились. Дискусія була відсутня. Але з різних сторін чомусь це питання підіймають саме зараз, коли підійшли до логічного завершення конкурси до Антикорупційного і Верховного судів. Також більш детальний коментар з проблеми, яка виникла пообіцяв надати після проходження всіх судових інстанцій.
Треба зазначити, що рішенням Окружного адмінсуду м. Києва від 25.03.2019 року щодо цього члена ВККС у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суд не погоджується з доводами представника позивача стосовно того, що зміст підпункту 5 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №192-VIII та пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII не суперечать один одному, оскільки вказані норми чинного законодавства врегульовують питання продовження виконання повноважень членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного, зокрема, Державною судовою адміністрацією України (тобто є однопредметними), однак визначають різний термін, протягом якого такі повноваження обраний до набрання чинності вказаними Законами, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України продовжує виконувати.
Суд приходить до висновку, що при наявній колізії двох або більше спеціальних норм між собою, перш за все, потрібно брати до уваги наступне:
– особливості, властиві нормам права залежно від їх галузевої приналежності;
– при колізії спеціальних норм, прийнятих у різний час, застосуванню підлягає норма, прийнята хронологічно пізніше, за винятком норми зворотної дії, яка пом’якшує або скасовує відповідальність особи;
– застосуванню підлягає та спеціальна норма, яка більш повно та точно врегульовує конкретні правовідносини.
При вирішенні даної справи суд також враховує висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 07 листопада 2018 року №9-р/2018 та від 22 травня 2018 року №5-р/2018, відповідно до яких згідно з положеннями частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України вже здійснював тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою «зміст прав і свобод людини – це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини – це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абзаци п’ятий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Крім того, Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод – це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).
Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права» (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
Суд зауважує, що вимогами підпунктів 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №192-VIII звужуються існуючі конституційні права і свободи, зокрема, щодо можливості обіймати посаду протягом строку, визначеного статтею 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, а відтак суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, як такі, що хронологічно прийняті пізніше та більш повно та точно врегульовують конкретні правовідносини та не призводять до звуження обсягу та змісту конституційних прав і свобод.
На сьогодні як відомо вже призначено розгляд справи в Апеляційній інстанції.
Позиції в юридичній спільноті: є повноваження чи немає?
Юридичне співтовариство звичайно перебуває в очікуванні як вирішиться в кінцевому висновку ця дискусія, оскільки наслідки справді можуть бути суттєві.
Нам вдалося поцікавитись правовою позицією екс-керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної ради з прав людини, співзасновника Українського інституту з прав людини Богдана Крикливенка
Ось як він виклав свій погляд на цю проблему.
«Відповідно до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2016 року) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).
Таким чином, всі члени ВККС, які були обрані (призначені) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2010 року) мають право здійснювати свої повноваження протягом шести років.
Норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який ступив в дію 30 вересня 2016 року, а саме п. 26 Прикінцевих та перехідних положень є на сьогодні єдиними, які визначають строк повноважень членів ВККС, які були обрані (призначені) до набрання чинності цим законом.
У разі припинення повноважень (звільнення) членів ВККС, не з їх ініціативи і в межах меншого ніж 6 років строку з дня їх призначення – це становитиме порушення їхніх прав. Іншим шляхом вирішення цієї проблеми, зокрема, задля забезпечення принципу юридичної визначеності, може бути ухвалення Верховною Радою України відповідних змін до законодавства.»
У свою чергу адвокат Вадим Галайчук в своєму блозі на порталі Liga.net теж вважає, що юридична правда на боці членів ВККС, повноваження яких оспорюються
“У скандалі навколо ВККСУ пріоритет повинні мати положення закону” Про судоустрій і статус суддів “від 2016 року, а не закону” Про забезпечення права на справедливий суд від 2015 року. ВККСУ може продовжувати роботу в нинішньому складі”, – вважає юрист.
Отже, усі спірні позиції має вирішити суд, рішення якого необхідно буде виконувати.
Зеновія Суховерська для «Українського права»
