Органічне сільське господарство активно набирає обертів у всьому світі, доказом чого є збільшення його площі в 4 рази за останні 20 років та сертифіковано понад 2 млн. органічних виробників з яких 75% знаходяться в розвинутих країнах. На сьогоднійшній день більше 1% світової площі сільськогосподарських земель задіяно під органічним виробництвом.
Так, за даними Дослідницького інституту органічного сільського господарства (FiBL) та Міжнародної федерації рухів органічного сільського господарства (IFOAM) площі земель під органічним виробництвом в світі безперервно зростають.
Органічна продукція стає затребуваною у багатьох верств населення, з різних причин, а тому тенденції розвитку органічного виробництва актуальні понад в 200 країнах світу, і ця цифра кожного року збільшується.
В Україні вироблення органічної продукції починається з кінця 90-х років.
Створена у XX столітті система окремого правового регулювання у вигляді Кодексу Харчових продуктів (Codex Alimentarius), або ще її називають Кодекс Аліментаріус, почала регулювати, зокрема, правові відносини в частині якості, безпеки, стандартів, маркування харчових продуктів та добавок, вміст гербіцидів у продуктах у світі.
В подальшому з 1972 року починає функціонувати Міжнародна Федерація органічного сільськогосподарського руху (IFOAM) з метою поширення екологічних методів господарювання. IFOAM об’єднала близько 760 організацій з 100 країн світу.
28 червня 2007 року Рада (ЄС) приймає Постанову № 834/2007 яка стосується органічного виробництва і маркування органічних продуктів та скасування Постанови (ЄС) №2092/91 якою визначено, що органічне виробництво – це цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найкращі практики з огляду на збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання (добробуту) тварин та метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження. Таким чином, метод органічного виробництва відіграє подвійну соціальну роль: з одного боку, забезпечує специфічний ринок, який відповідає потребам споживача у органічній продукції, а з іншого – забезпечує загальне благо, сприяючи захисту довкілля, належному утриманню тварин, а також розвитку сільської місцевості.
Вказана Постанова Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року вплинула і на українських виробників органічної продукції.
У Регламенті Комісії (ЄС) №1235/20081 від 08 грудня 2008 року викладено правила процедури імпорту органічної продукції з третіх країн до країн ЄС. В даному Регламенті містяться чіткі вказівки щодо імпорту органічної продукції, зазначено документи, що супроводжують даний процес та умови вільного обігу товарів, що імпортуються до країн ЄС. Також, зокрема, запроваджено систему електронної сертифікації для імпорту органічних продуктів як модуль, інтегрований в електронну систему контролю торгівлі та експертизи.
В подальшому Комісією (ЄС) почали посилюватися для України заходи контролю імпорту органічних продуктів в країни ЄС.
На національному рівні контроль органічної сільськогосподарської продукції з боку держави почався саме з Закону України «Про підтвердження відповідності» №2406-III від 17 травня 2001 року, який визначав правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.
Однак, Закон №2406-III втратив чинність з прийняттям нового Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» № 124-VIII від 15 січня 2015 року, який визначає правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності. Закон № 124-VIII позитивно вплинув на органічне виробництво, оскільки обмежував поширення дії технічних регламентів на сертифікацію органічного виробництва та обігу органічної продукції.
В 2007 році прийнято Національні стандарти України: ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга», які відповідали міжнародному стандарту ISO 22000:2005.
Після прийняття стандартів в Україні починає діяти Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» №425-VII від 03 вересня 2013 року, що визначав правові та економічні основи виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції та сировини і спрямований був на забезпечення належного функціонування ринку органічної продукції та сировини, а також на гарантування впевненості споживачів у продуктах та сировині, маркованих як органічні.
Законом визначалося виробництво органічної продукції як виробнича діяльність фізичних або юридичних осіб з вирощування та переробки із застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо. З метою отримання екологічно чистої продукції, зі збереженням та відновленням природних ресурсів.
Однак, Закон №425-VII втратив чинність з прийняттям нового Закону України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» №2496-VIII від 10 липня 2018 року.
Метою Закону №2496-VIII стало осучаснення правового регулювання в Україні органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, у відповідності до вимог законодавства Європейського Союзу. Законом №2496-VIII визначено органічне виробництво як сертифіковану діяльність.
У відповідності до ст.1 Закону №2496-VIII визначено поняття:
- органічна продукція – сільськогосподарська продукція, у тому числі харчові продукти та корми, отримані в результаті органічного виробництва;
- органічне виробництво – сертифікована діяльність, пов’язана з виробництвом сільськогосподарської продукції (у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво (включаючи збирання), підготовка, обробка, змішування та пов’язані з цим процедури, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану продукції), що провадиться із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.
Статтею 13 Закону №2496-VIII визначено галузі органічного виробництва: органічне рослинництво (у тому числі насінництво та розсадництво); органічне тваринництво (у тому числі птахівництво, бджільництво); органічне грибівництво (у тому числі вирощування органічних дріжджів); органічна аквакультура; виробництво органічних морських водоростей; виробництво органічних харчових продуктів (у тому числі органічне виноробство); виробництво органічних кормів; заготівля органічних об’єктів рослинного світу.
Загальні вимоги до органічного виробництва визначені ст.14 Закону №2496-VIII:
- відокремлення у часі або просторі виробництва та зберігання органічної продукції, у тому числі ведення обліку такої продукції, від виробництва та зберігання неорганічної продукції і продукції перехідного періоду;
- використання технологій, що відповідають вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
- використання переважно відновлюваних ресурсів та власних ресурсів, у тому числі продуктів переробки відходів та побічної продукції рослинного та тваринного походження, за умови що вони відповідають вимогам до органічного виробництва;
- використання технологій, що не завдають шкоди здоров’ю людей, рослинам, добробуту тварин, запобігають забрудненню навколишнього природного середовища або мінімізують його;
- використання харчових добавок, мікроелементів та добавок для технологічних цілей у гранично допустимих кількостях, визначених законодавством у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
- використання води як інгредієнта органічної продукції, що відповідає вимогам, встановленим законодавством до води питної;
- заборона змішування одних і тих самих органічних і неорганічних інгредієнтів в одному органічному продукті.
Разом з тим, в процесі органічного виробництва встановлена заборона на застосування:
- будь-якого неприродного або неконтрольованого впливу на геном сільськогосподарських рослин і тварин (у тому числі птиці та комах), промислових мікроорганізмів шляхом застосування для виробництва генетично модифікованих організмів та продуктів, що містять, складаються або вироблені із генетично модифікованих організмів, крім застосування ветеринарних лікарських засобів, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом;
- синтетичних речовин, у тому числі агрохімікатів, пестицидів, антибіотиків для превентивних цілей, гормональних препаратів, стимуляторів росту та підкорму тварин (у тому числі птиці та комах);
- методів електричної або іншої стимуляції для примушування, що завдає тваринам болю, застосування транквілізаторів;
- іонізуючого випромінювання;
- гідропонних методів;
- використання штучно виведених поліплоїдних тварин та рослин;
- речовин і технологічних методів виробництва, результати застосування яких можуть ввести споживача в оману щодо природи (походження) продукту;
- стимуляторів росту, гормонів або аналогічних речовин, крім застосування речовин, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом.
Крім того, перелік речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики – Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Законом №2496-VIII введено обов’язкову сертифікацію органічного виробництва та/або обігу органічної продукції в Україні. Однак, сертифікації не підлягає:
- реалізація органічної продукції закладами громадського харчування;
- реалізація органічної продукції суб’єктами господарювання, які займаються роздрібною торгівлею.
В Україні здійснювати виробництво органічної продукції може юридична особа чи фізична особа-підприємець, яка:
- дотримується вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
- відкликає та/або вилучає вироблену ними продукцію, що не відповідає вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, якщо вона маркована державним логотипом для органічної продукції або містить позначення та написи «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний», «органік», та будь-які однокореневі та/або похідні слова від цих слів з префіксами «біо-«, «еко-« тощо будь-якими мовами;
- щороку проходить сертифікацію органічного виробництва та/або обігу органічної продукції для підтвердження відповідності вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
- взаємодіє з органами сертифікації, з якими вони уклали договір на проведення сертифікації, та забезпечувати безперешкодний доступ інспекторів з органічного виробництва та/або обігу органічної продукції до своїх потужностей та відбору зразків, а також надавати на вимогу органів сертифікації документи, необхідні для сертифікації органічного виробництва, у тому числі доступ до фінансових документів;
- забезпечує безперешкодний доступ посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції відповідно до закону, для здійснення заходів державного контролю, у тому числі відбору зразків;
- декларує обсяги органічної продукції, яка вводиться в обіг;
- узгоджує маркування органічної продукції з органом сертифікації.
Контроль у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції здійснює Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Особа, що займається органічним виробництвом та/або здійснює обіг органічної продукції, обирає будь-який орган сертифікації та укладає з ним договір на проведення сертифікації.
Щодо встановленої на законодавчому рівні співпраці між органом по сертифікації і виробником, що уклали договір на проведення сертифікації органічного виробництва, то слід зазначити, що метою такого договору має бути узгодження сторонами плану органічного виробництва. Тобто, діяльність органу з сертифікації не повинна обмежуватися проведенням перевірки відповідності виробництва вимогам органічних стандартів. Діяльність органу з сертифікації повинна включати й контроль за досягненням запланованих виробником показників ефективності управління виробництва.
З дати підписання договору на проведення сертифікації між органом сертифікації і особою починається процес сертифікації з проведенням відповідних дій, за наслідком яких органом сертифікації ухвалюється вмотивоване рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката.
У випадку прийняття рішення про видачу сертифіката органом сертифікації видається сертифікат строком на 15 місяців з дати його видачі.
Орган сертифікації може і відмовити у видачі сертифіката у разі:
- встановлення за результатами перевірки невідповідності будь-якої стадії виробництва або обігу органічної продукції вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
- виявлення недостовірності відомостей, поданих на підтвердження відповідності вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.
Після отримання сертифікату особа включається до Реєстру виробників органічної продукції.
Звичайно, суб’єкт підприємницької діяльності пройшовши сертифікацію переходить до стадії маркування.
Саме поняття «маркування» визначено, зокрема, в Законі України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» № 2639-VIII від 06 грудня 2018 року та Законі України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» № 2496-VIII від 10 липня 2018 року.
Згідно Закону № 2639-VIII маркування – це слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольєретці, а за відсутності упаковки, у документі або повідомленні, що супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього.
Згідно Закону № 2496-VIII маркування – це інформація про органічну продукцію, у тому числі державний логотип для органічної продукції, нанесена на етикетку, упаковку, тару, контейнер, контретикетку, кольєретку, ярлик, пробку, листок-вкладиш або на інші елементи упаковки, що супроводжує таку продукцію або посилатися на неї відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.
Так, продукт дозволяється маркувати як органічний, якщо він відповідає одночасно таким вимогам:
1) продукт вироблений відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції;
2) містить не менше ніж 95 % органічних інгредієнтів сільськогосподарського походження;
3) містить не більше 5% неорганічних інгредієнтів, внесених до Переліку речовин, що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва;
4) органічне виробництво такого продукту підтверджується сертифікатом.
Під час маркування неорганічної продукції, органічні інгредієнти можуть зазначатись, якщо:
1) відсоток інгредієнта перевищує 2%;
2) такий інгредієнт має відображатися літерами такого самого кольору і розміру як і решта складників.
Разом з тим, національне законодавство передбачає маркування державним логотипом органічної продукції, що вводиться в обіг та реалізується.
Для маркування органічної продукції обов’язковим елементом є кодовий номер, який розміщується під державним логотипом та повинен містити:
- акронім, що ідентифікує державу походження;
- напис «organic»;
- реєстраційний код органу сертифікації, що здійснив сертифікацію органічного виробництва.
Національне законодавство дозволяє додатково використовувати інші логотипи, запроваджені операторами, що здійснюють виробництво, реалізацію органічної продукції, чи їхніми об’єднаннями, якщо вони не заборонені законом.
Слід пам’ятати, що існує заборона на маркування державним логотипом для органічної продукції сільськогосподарської продукції, що була отримана не в результаті органічного виробництва або є продукцією перехідного періоду. В тому числі, існує заборона на використання під час маркування такої продукції будь-яких позначень та написів «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний», «органік» та/або будь-яких однокореневих та/або похідних слів від цих слів з префіксами «біо-», «еко-» тощо будь-якими мовами.
Здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням суб’єктами ринку органічної продукції законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції є повноваженнями Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Так, фізична особа-підприємець чи юридична особа, яка займається виробництвом та/або обігом продукції (оператор) несуть відповідальність у вигляді штрафу за одне з цих порушень:
1) невиконання, несвоєчасне виконання законних вимог (приписів, розпорядчих актів) щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції –
тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
2) ненадання, несвоєчасне надання або надання недостовірної інформації про обсяги органічної продукції, що вводиться в обіг, –
тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
3) маркування продукції державним логотипом для органічної продукції або використання у маркуванні позначень та написів «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний», «органік» та/або будь-яких однокореневих та/або похідних слів від цих слів з префіксами «біо-», «еко-» тощо будь-якими мовами, за відсутності сертифіката, що засвідчує відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, –
тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Особи, які реалізують продукцію, марковану як органічна, несуть відповідальність за введення в обіг або реалізацію продукції без сертифіката, що засвідчує відповідність процесу виробництва продукції та/або її обігу вимогам законодавства. Таке правопорушення тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що основні правила ведення органічного виробництва, як і умови обігу такого товару, визначаються також професійним співтовариством, яке відіграє основну роль не тільки з точки зору свого впливу на законодавче регулювання, а й з точки зору допуску на світовий ринок виробленої продукції.
Українські оператори органічного виробництва знаходять свою підтримку в особі держав, які в результаті переходу до органічного сільського господарства мають можливість сприяти досягненню цілей Концепції сталого розвитку. Так, правове регулювання українського ринку органічної продукції розвивається як за рахунок внутрішніх потреб, так і з урахуванням вимог до імпорту такої продукції до країн ЄС.
Враховуючи основні напрямки законодавчого регулювання ринку органічних продуктів вбачається відсутність цілеспрямованої політики держави щодо розвитку ринку.
В Україні відсутні норми, що забезпечують підтримку добросовісних виробників органічної продукції.
Законодавцю не вдалося вирішити проблему недобросовісної конкуренції на ринку органічних продуктів, незважаючи на існуючі заборони продажу продукції з маркуванням, яка не може бути документально підтверджена виробниками.
На законодавчому рівні повинні бути впровадженні прямі заборони на використання написів, аналогічних за змістом напису «органічний», а також на ті, що вводять в оману споживачів.
Задля розвитку як ринку органічної продукції так і правового поля яке його регулює потрібна державна підтримка, яка сприятиме збільшенню кількості виробників органічної продукції та їх розвитку.
Адвокат керівник практики по роботі з юридичними особами
Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери»
Надія Воронець для Юрист&Закон
