Велика палата незаконно зареєстрованого Верховного суду (не України) продовжує стабільно ігнорувати здоровий глузд, власну судову практику і Закон. Остаточні рішення направляють на новий розгляд, рішення ЄСПЛ ігноруються, єдине, що добре, це залишили в силі додаткову винагороду для служби судової охорони. Єдине, що грошей для цих виплат немає, але це вже зовсім інша історія.
Крім того, до огляду включена практика ЄСПЛ, ВС-КГС щодо позовної давності та арбітражних угод, практика ВС-КАС щодо реальності господарських операцій та практика ВС-КЦС і чергова постанова апеляції щодо незаконності відсторонення та примусової участі в медичному експерименті й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 4/333
ОЗУ ВП ВС в чергове демонструє вибірковий і цинічний підхід до застосування норм права. В одних випадках вони пишуть про доброчесність та справедливість, в інших про норми Закону, це вже друга зміна позиції ОЗУ ВП ВС за час її існування. Існує ймовірність, що відхід від цієї позиції було просто оплачено.
Зараз ОЗУ ВП ВС вже просто не приймає постанову, а не допускає до перегляду справи, які, ймовірно, просто не оплачено у зв’язку з відсутністю Князєва на роботі. У справі є окрема думка, але вона не вирішує цю проблему.
В ухвалі зазначено, що:
72. Відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII«Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», зокрема, внесено зміни до статті 125 Конституції України та визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
73. Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» була змінена система судоустрою в Україні, яку складають: місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд.
74. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 вказаного Закону Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, – як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.
75. Чинне законодавство не встановлює порядку розгляду скарги на судове рішення Вищого господарського суду України.
78. Оскільки відновлення попереднього юридичного стану, який мала Облспоживспілка до встановленого ЄСПЛ порушення Конвенції (restitutio in integrum), є неможливим, провадження за заявою Облспоживспілки про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 03 грудня 2009 року у справі № 4/333 підлягає закриттю.
Справа № 366/203/21
Черговий правовий фетишизм та приниження суддів попередніх інстанцій випадковими людьми. Не дивлячись на розглянуту справу по суті, вона направлена замість цивільної в господарську юрисдикцію. І звичайно сам відступ, на підставі якого справа передана до ОЗУ ВП ВС не розглянуто.
Суд зазначив:
Таким чином, спір з приводу зобов’язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов’язанням.
У справі встановлено, що 14 вересня 2011 року господарським судом порушено справу № Б8/129-11 про банкрутство і в межах цієї справи до затвердженого реєстру вимог кредиторів ВАТ «Іванківрибсільгосп» внесено вимоги ОСОБА_1 за договорами позики від 19 лютого та 01 березня 2008 року. Також у межах вказаної господарської справи ОСОБА_1 погашено заборгованість за вказаними договорами, про що свідчить переказ коштів та повідомлення нотаріуса, що підтвердив і сам ОСОБА_1 у позовній заяві та поясненнях.
Провадження у справі № Б8/129-11 про банкрутство закрито.
Разом з тим заявлені ОСОБА_1 акцесорні вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, нараховані за період, який охоплює перебування в провадженні господарського суду справи про банкрутство, яке закінчилось відновленням платоспроможності боржника, необхідно розглядати за правилами господарської юрисдикції в позовному порядку відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та частини другої статті 7 КУзПБ.
Оскільки справу належить розглядати господарським судом, а Велика Палата Верховного Суду діє як касаційна інстанція суду цивільної юрисдикції, тому не має повноважень переглядати справу по суті.
Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права і помилкового розглянули справу в порядку цивільного судочинства.
Так як провадження у справі закрито у зв’язку з порушенням визначення предметної юрисдикції спору, в межах розгляду справи у цивільному судочинстві питання відступу від правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, як зазначено в ухвалах про передачу справи та прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, розгляду не підлягає. Питання про застосування норм права при розгляді господарського спору має вирішувати господарський суд у межах своєї компетенції.
Справа № 1-8/2010
Велика палата зазначила, що:
26. Доводи заявника про несправедливість судового розгляду ЄСПЛ відхилив на підставі пункту 1, підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції у зв’язку з невичерпанням у цій частині національних засобів правового захисту, оскільки на час розгляду справи Судом ще тривала процедура перегляду вироку щодо ОСОБА_17 за нововиявленими обставинами. З огляду на зазначене ЄСПЛ дійшов висновку, що скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї (пункт 25 рішення).
30. Зміст цього рішення не свідчить про необхідність вжиття заходів індивідуального характеру з метою відновлення порушених прав заявника. Проведення органами державної влади ефективного розслідування його скарг на жорстоке поводження належить до компетенції правоохоронних органів, а не суду в межах провадження з перегляду судових рішень за виключними обставинами. Наразі розслідування у кримінальному провадженні № 42014220000000390 від 29 липня 2014 року за заявою про жорстоке поводження з ОСОБА_17 триває.
33. Виходячи з наведеного та враховуючи позицію Великої Палати у подібних справах (постанови від 20 лютого, 10 квітня 2018 року, 16 лютого 2022 року у справах № 775/15/15-к, № 0907/1-661/2011, № 1-74/09відповідно), зміна або скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_17 не можуть бути адекватними способами захисту його конвенційних прав.
Справа № 260/3564/22
Велика палата залишила в силі рішення по зразковій справі, якою зобов’язано службі судової охорони виплатити додаткову винагороду по 30 000 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022. Суд зазначив:
69. Ураховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року слід визначати з розрахунку до 30 000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30 000 на місяць, як вважає суд першої інстанції, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів.
70. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими посилання Територіального управління на те, що Порядок № 396 регулює умови виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану та має певні особливості, а тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неправильно застосував до цих правовідносин Порядок № 384, оскільки в ньому не врегульовані певні правові аспекти виплати винагороди в період воєнного стану, з огляду на таке.
71. Так, за висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396 не підлягає застосуванню, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється КМУ.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд рішень ЄСПЛ за липень 2023 року
4 липня 2023 року Велика Палата ЄСПЛ ухвалила остаточне рішення у справі HURBAIN v. Belgium. У цій справі національні суди зобов’язали заявника – видавця щоденної газети – знеособити статтю в цифрових архівах, у якій згадувалося повне ім’я водія, відповідального за смертельну дорожньо-транспортну пригоду в 1994 році, з огляду на його «право на забуття». Заявник скаржився у зв’язку із цим на порушення його права за ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів).
Велика Палата ЄСПЛ погодилася з висновками національних судів та рішенням ЄСПЛ у складі Палати від 22 червня 2021 року про відсутність порушення ст. 10 Конвенції в цій справі, зазначивши, серед іншого, що водій, який був реабілітований у 2006 році, після спливу суттєвого проміжку часу мав законний інтерес у тому, щоб йому дозволили реінтегруватися в суспільство без постійного нагадування про його минуле. ЄСПЛ також зауважив, що знеособлення як особливий засіб зміни архівних матеріалів, який стосується лише імені та прізвища відповідної особи й іншим чином не впливає на зміст переданої інформації, не мало стримувального впливу на свободу преси в цій справі.
Тож національні суди ретельно збалансували право особи на забуття та право на свободу вираження поглядів, обмеживши втручання у право, гарантоване ст. 10 Конвенції, лише тим, що було суворо необхідним.
У справі TRISTAN v. the Republic of Moldova проти заявниці було порушено кримінальне провадження за підозрою у зловживанні владою «особою, яка обіймає відповідальну посаду високого рівня». Поки тривало провадження, до статті Кримінального кодексу, за якою заявниці було висунуто обвинувачення, законодавець вніс зміни, замінивши поняття «особа, яка обіймає відповідальну посаду високого рівня» на поняття «державна посадова особа».
Заявницю було засуджено за цією статтею Кримінального кодексу в новій редакції. У зв’язку із цим заявниця скаржилася до ЄСПЛ за ст. 7 Конвенції (ніякого покарання без закону), стверджуючи, що вона не відповідала характеристиці суб’єкта злочину за статтею Кримінального кодексу, на підставі якої її було засуджено, а також на непередбачуваність відповідного законодавства.
ЄСПЛ, визнаючи порушення в цій справі, констатував, що національні суди застосували положення кримінального закону, який набрав чинності після порушення провадження проти заявниці, не надавши жодних пояснень щодо того, чому нове поняття суб’єкта злочину було еквівалентним попередньому, хоча формулювання було суттєво іншим.
ЄСПЛ вважав, що той факт, що національні суди, не надавши жодного обґрунтування, не розрізнили ці два поняття, хоча законодавець це зробив, не можна вважати тлумаченням, яке відповідало формулюванню відповідних положень.
Верховний Суд продовжує публікувати тематичні огляди за новим форматом.
У цьому огляді наведені, зокрема, правові позиції щодо:
✅застосування скороченої позовної давності до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб та громадських формувань;
✅початку перебігу позовної давності у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб;
✅визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення шкоди, заподіяної банку пов’язаними з банком особами;
✅поважності причин пропуску позовної давності у корпоративному спорі.
Дайджест складається з двох розділів: у розділі «А» подано систематизовані описи правових позицій Верховного Суду; розділ «В» містить виклад судових рішень за юрисдикціями у хронологічному порядку.
Під описом кожного висновку в розділі «А» наведено перелік судових рішень, у яких Верховний Суд сформулював цей висновок. На рішення, вміщені в розділі «В», є активні посилання. Так само посилання в розділі «В» повертають до правової позиції в розділі «А».
Рішення в розділі «В» систематизовано за юрисдикціями розгляду справ.
У дайджесті класифіковано правові висновки касаційних судів та Великої Палати Верховного Суду щодо:
– визнання судами арбітражної угоди;
– заходів сприяння арбітражному розгляду;
– визнання та надання дозволу на виконання рішень МКАС;
– оспорювання рішень МКАС;
– виконавчого провадження з виконання арбітражного рішення;
– арбітражного розгляду та здійснення розрахунків в іноземній валюті, зокрема, санкцій за порушення строків повернення валютної виручки.
Огляд судової практики ВС-КАС щодо оцінки реальності господарських операцій з 09.2018 по 06.2023
Реальність здійснення господарської операції є запорукою сталого економічного розвитку держави. В аналітичному матеріалі висвітлено актуальну судову практику щодо:
✅застосування принципу «превалювання сутності над формою»;
✅установлення ділової мети в господарських відносинах;
✅оцінки поведінки контрагентів і документів.
Огляд судової практики ВС-КЦС за серпень 2023 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації зазначено, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні);
– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, акцентовано: якщо позов спрямований на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою, вимогу про зобов’язання фізичної особи, яка незаконно набула права власності на земельну ділянку фермерського господарства, повернути у відання держави земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з чужого незаконного володіння на користь власника;
– у спорах, що виникають з правочинів, зокрема договорів, звернено увагу на те, що особа, яка є власником нерухомого майна, набутого у власність на підставі договору довічного утримання, відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України має право на його витребування від останнього набувача, який набув право власності на це саме майно за договорами дарування в осіб, які не мали права його відчужувати;
– у спорах, що виникають із виконання чи невиконання договірних / недоговірних зобов’язань, зазначено: враховуючи споживчий характер правовідносин між банком та споживачем, за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;
– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, вказано, що, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, акцентовано, що неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними, тому може сама звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батьків, які не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів на її утримання;
– у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що належним відповідачем у справах щодо відновлення доступу приватним виконавцям до Автоматизованої системи виконавчого провадження є Міністерство юстиції України як суб’єкт владних повноважень, на який покладено повноваження щодо тимчасового зупинення, створення та забезпечення функціонування зазначеної автоматизованої системи.
Справа № 451/1745/21
Це наша справа. Суд зазначив:
Згідно наказу директора Гімназії с. Станин № 140 від 29 жовтня 2021 року «Про організацію освітнього процесу школи в особливий період» з 01 листопада 2021 року до прийняття окремого рішення освітній процес для учнів 5-9 класів гімназії організовано з використанням технологій дистанційного навчання на платформі Google Glassroom відповідно до Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №1115 від 08.09.2020 року.
Відтак, на час відсторонення ОСОБА_1 від роботи для учнів 5-9 класів відповідачем було організовано дистанційну форму навчання, яка передбачала навчання здобувачів освіти за допомогою онлайн застосунків та відеозв’язку, що виключало безпосередній контакт учнів та вчителя.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 як вчитель математики (предметник) могла виконувати свої трудові обов’язки за допомогою онлайн застосунків та відеозв’язку, що виключало безпосередній контакт учнів з вчителем та іншими працівниками закладу освіти.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про нагальність потреби у відстороненні позивача від роботи з урахуванням запровадження у закладі освіти дистанційної форми навчання та необхідність вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя та право на працю.
Таким чином, відсторонення ОСОБА_1 від роботи не можна вважати пропорційним меті охорони здоров’я населення та самої позивачки.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
