На цьому тижні Велика палата в чергове не розчарувала. Судді-трирічки продовжують свій наступ на здоровий глузд та на правову визначеність. Ймовірно це пов’язано з травмами у дитинстві та відсутністю до них уваги, от вони й віддячують всій Україні. Ну звичайно відсутність відповідальності по справі Князєв-гейта також впливає на їх поведінку.
В огляд увійшла позиція щодо приватизації землі членами фермерського господарства, яка переверне все з ніг на голову у звичний стан суддів-трирічок, визначення юрисдикції з відшкодування шкоди завданої відстороненням від посади, стягнення несвоєчасно виплаченої суми при звільненні, відмові Альфа-банку у позасудовому стягненні квартири й рішення про відмову у стягненні додаткових витрат на дитину, й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 633/408/18
Відкрито черговий сундук Пандори. Тепер, фактично, створення будь-якого фермерського господарства можна визнати незаконним, прокурор буде мати можливість будь-коли звертатись до суду, а члени фермерського господарства остаточно втратили право на приватизацію земельних ділянок за спрощеною процедурою.
Суд зазначив, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.
Справа № 757/31372/18-ц
Відразу видно, що підготовкою висновку займався суддя-трирічка. Велика палата відступила від своїх висновків і зазначила:
53. Публічно-правові відносини, урегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України, завершилися із закриттям кримінального провадження за відсутністю у діянні позивача складу кримінального правопорушення. На них юрисдикція адміністративного суду не поширювалася. Так само вона не поширюється і на спірні правовідносини щодо відшкодування завданої державою в особі її органів шкоди. Ці відносини є цивільно-правовими. Після завдання шкоди наступні дії або бездіяльність її завдавача (держави) в особі його представників (органів державної влади) не породжують публічно-правових відносин із особою, які завдана шкода.
78. Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на висновки, викладені у цій постанові, задля забезпечення єдності судової практики з визначення належної юрисдикції, у якій слід вирішувати вимоги щодо гарантованого Законом № 266/94-ВР відшкодування шкоди, необхідно відступити від зазначеного вище висновку, який сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 грудня 2019 року у справі № 460/357/19. Такий відступ полягає у тому, що вимоги стосовно гарантованого Законом № 266/94-ВР відшкодування шкоди слід розглядати за правилами цивільного судочинства. При цьому вимоги про визнання протиправною (незаконною) відмови у винесенні передбаченої частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР постанови за заявою позивача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконного відсторонення від посади, чи відмови у такому відшкодуванні не можуть бути способами захисту. У разі незгоди з постановою про відшкодування шкоди, відмови у її винесенні чи бездіяльності щодо розгляду звернення, поданого відповідно до частини першої статті 12 Закону № 266/94-ВР, позивач, який за статтею 1176 ЦК України та Законом № 266/94-ВР має право на отримання відповідного відшкодування, може просити суд стягнути останнє з Державного бюджету України.
Справа № 552/16890/20
Велика палата зазначила, що ураховуючи те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у звʼязку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, суди правильно встановили, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.
Справа № 759/5454/19
Велика палата погодилась з апеляційним судом, який керувався тим, що банком на адресу іпотекодавця направлено повідомлення-вимогу від 10 квітня 2018 року про обовʼязок достроково сплатити заборгованість за кредитним договором та попереджено про наслідки невиконання. Проте у справі немає доказів вручення повідомлення-вимоги боржниці, оскільки поштове відправлення повернулося без вручення адресату за сплином строку зберігання, що було перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій. Визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону № 1304-VII є настання правового наслідку, що в цьому випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна. Іпотечне майно використовується позивачем як місце постійного проживання та не може бути стягнуто на підставі дії зазначеного Закону, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання умов договору іпотечного кредиту від 24 квітня 2008 року, укладеного в іноземній валюті. За таких обставин у державного реєстратора були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на зазначену квартиру за АТ «Укрсоцбанк».
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Рішення Деснянського райсуду Чернігова про відмову у стягненні додаткових витрат на утримання дітей
Справа № 750/4869/23
Це наша справа. Дуже не приємно коли один з батьків намагається коштом іншого вирішити свої матеріальні питання або з власної ініціативи або по “добрим” порадам оточуючих.
Фактично батько дітей добровільно щомісячно перераховував від 15 000 до 20 000 грн ще й додатково покриваючи всі інші витрати, але дружина, отримавши поради від “друзів” спочатку вирішила подати на аліменти, які за рішенням суду будуть значно меншими ніж добровільні перерахування, а потім за тими ж “дружніми” порадами стягнути ще й вигадані додаткові витрати. При цьому не надавши й витрати на правову допомогу.
Наслідком таких “дружніх” порад стало стягнення з позивача витрат на правову допомогу відповідача та значно зменшений розмір аліментів, що будуть стягуватись у примусовому порядку. Тому, перед тим як звертатись до суду треба намагатись спілкуватись та вирішувати спір, якщо він є, а не вигадано “друзями”, якщо цей спір взагалі існує.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
