За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Велика палата за цей тиждень прийняла єдине рішення, що стосувалось опитування Президента в день виборів. На мою думку, ця справа взагалі не була підвідомча Ведикій палаті Верховного суду (без України). На більше сил не вистачило, навіть не підготували повні тексти тих рішень, в яких були раніше опубліковані тільки резолютивні частини.
Справа № 9901/324/20
На мій погляд, цим рішенням та наявними окремими (розбіжними) думками судді Великої палати остаточно визнали власну неспроможність здійснювати неупереджене правосуддя та неспроможність вирішувати спір.
Суд зазначив, що під час відеозвернень у мережі Інтернет щодо проведення опитування відповідач прямо не спонукав виборців голосувати за певного кандидата чи партію. Немає даних про те, що під час проведення такого опитування в день виборів бланки такого опитування чи спосіб його проведення будуть передбачати спонукання виборців до голосування за певних кандидатів чи певну партію.
За цих обставин зазначені вище дії відповідача, а також проведення опитування в день виборів не можна розцінити як пряму (відкриту) передвиборну агітацію.
Президент будь-якої держави при виконанні покладених на нього обов`язків так чи інакше має бути учасником широкого кола суспільних дискусій, бути поінформованим про проблеми, які існують у суспільстві, про ставлення суспільства до тієї чи іншої проблеми. Це необхідно для прийняття президентом відповідних рішень і вчинення ефективних дій, запровадження реформ, здійснення правотворчої діяльності та законодавчої ініціативи. Для цього президент, зокрема, не позбавлений права зустрічатися з громадянами, проводити суспільні обговорення, «круглі столи», опитування у звичайній та електронній формі тощо.
Спірне опитування є різновидом соціального опитування.
Президент України має представницький мандат, набутий ним на основі загального, рівного і прямого виборчого права, ця посада є політичною, а не лише посадою органу державної влади, водночас слід наголосити на тому, що Конституція України не обмежує діяльності Президента України у політичній сфері.
В контексті обставин цієї справи суд погоджується з тим, що складно простежити зв`язок між ініціативою Президента України про проведення опитування і кількістю голосів на виборах, на які може вплинути це опитування.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Конституційний суд України Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
– пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6–101, 12, 121 частини першої, частини другу – п’яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48–51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України „Про запобігання корупції“ від 14 жовтня 2014 року № 1700–VII зі змінами;
– статтю 3661 Кримінального кодексу України.
Пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6–101, 12, 121 частини першої, частини друга – п’ята статті 12, частина друга статті 13, частина друга статті 131, стаття 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48–51, частини друга, третя статті 52, стаття 65 Закону України „Про запобігання корупції“ від 14 жовтня 2014 року № 1700–VII зі змінами, стаття 3661 Кримінального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Огляд практики ВС-КЦС за вересень 2020 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин КЦС звернув увагу, що майно фізичної особи – підприємця, яке використовується для здійснення проведення підприємницької діяльності, є спільним майном подружжя за умови, що воно придбане за рахунок спільних коштів подружжя;
✅ у спорах, що виникають із дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, КЦС зазначив, що, наприклад, спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись не лише у порядку позовного провадження, але й шляхом подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі;
✅ у спорах щодо визнання правочинів дійсними/недійсними сформульовано висновок про те, що будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним з підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування;
✅ у справах окремого провадження КЦС зроблено висновок про те, що сама по собі наявність акта огляду комісії лікарів-психіатрів про ознаки психічного розладу у пацієнта, за відсутності інших належних і допустимих доказів про відповідний стан здоров’я, є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію такої особи до психіатричного закладу без його усвідомлюваної згоди.
Огляд практики ВС-КГС за вересень 2020 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, зокрема, такі:
✅ у спорах щодо укладення договорів КГС ВС зазначив про можливість надання судового захисту за позовною вимогою «про зобов’язання укласти договір у редакції, наданій позивачем відповідно до статті 187 ГК України»;
✅ у спорах, що виникають з кредитних правовідносин, сформульовано правовий висновок про те, що у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання;
✅ у спорах, пов’язаних із застосуванням законодавства про залізничні перевезення ОП КГС ВС констатувала, що збір за зберігання вантажів, у тому числі збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки вантажів (на станції призначення чи на підходах до неї, якими можуть бути проміжні станції, на прикордонних, припортових станціях, тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника).
Дайджест правових позицій ВП-ВС за серпень – вересень 2020 року
Дайджест містить ключові правові позиції, присвячені вирішенню складних правових проблем.
Зокрема, ВП ВС висловила позицію, відповідно до якої «гонорар успіху» є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і «гонорар успіху» за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.
В одній зі справ ВП ВС вказала, що, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди у справі про порушення банком зобов’язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Окрім того, в дайджесті викладено правові позиції, якими ВП ВС відступила від висновків ВСУ, зокрема визначила, що:
– правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв’язку із фактичним використанням земельної ділянки;
– подання заяви про видачу судового наказу не перериває позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України.
Огляд практики ВС-ККС за вересень 2020 року
До огляду вміщено низку важливих правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловлених під час розгляду кримінальних проваджень у вересні 2020 року, зокрема щодо:
✅ інкримінування особі такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, якщо в інших кримінальних провадженнях стосовно неї не постановлено обвинувальних вироків;
✅ кваліфікації закінченого вбивства однієї людини та замах на життя іншої у разі наявності єдиного прямого визначеного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом або більше особам;
✅ кваліфікації дій особи, яка одночасно заволоділа майном, що належить на праві спільної сумісної власності їй та одному з потерпілих, а також майном, що належать іншим потерпілим на праві приватної власності;
✅ визнання відомостей, які надаються під час слідчого експерименту, самостійним джерелом доказів;
✅ визнання допустимим доказом протоколу огляду житла, проведеного без ухвали слідчого судді з метою перевірки повідомлення про смерть власника житла за письмовою згодою його близьких родичів;
✅ впливу відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальних провадженнях, розпочатих у формі приватного обвинувачення, після набранням вироком законної сили, у тому числі під час провадження в суді касаційної інстанції.
Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального та кримінального процесуального права України, зокрема, стосовно того, чи застосовується спеціальна конфіскація у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності; з якого моменту шпигунство вважається закінченим злочином; чи обов’язково повинна призначатися експертиза, якщо предметом кримінального правопорушення є гроші або цінні папери, що мають грошовий еквівалент; чи є допустимим доказом протокол обшуку, в якому відсутні ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей; чи можна вважати нововиявленою обставиною неоднаковість судової практики стосовно вирішення конкретного питання у кримінальному провадженні.
Справа № 640/22507/20
Це наша справа, суд зазначив, що норми статті 27 Закону №1404 передбачають стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника.
Крім того, якщо сума боргу підлягає солідарному стягненню, то відповідно і збір повинен бути стягнутим з боржників солідарно, оскільки іншого порядку діючим законодавством не передбачено, а стягнення його в такому порядку як визначив відповідач, а саме по 10 % з кожного боржника є порушенням частини 2 статті 27 Закону №1404.
За таких обставин, суд доходить висновку, що адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення виконавчого збору необхідно задовольнити.
З огляду на встановлену протиправність постанови від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення виконавчого збору, суд вбачає наявними підстави для скасування постанови від 02 вересня 2020 року ВП №62925818 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови №62464702 від 01 вересня 2020 року.
Справа 759/5757/15-ц
Це наша справа, суд скасовуючи рішення першої інстанції і відмовляючи в позові зазначив, що з матеріалів справи слідує, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Крім того, ч.10 ст.11 «Про захист прав споживачів» передбачено, що 60-тиденний строк має відраховуватись саме з дати отримання, а не відправлення вимоги.
Боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку (постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року, справа №6-57цс12).
В матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачем ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту. Сама по собі наявність вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості чи квитанції, яка підтверджує її відправку, не може бути доказом отримання позичальником цієї вимоги.
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що боржником була отримана вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом, в зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову, не можна вважати обґрунтованим, оскільки він спростовується зібраними по справі доказами.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Рада адвокатів України
- та в Instagram: АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
