Велика палата нарешті прийняла хоча б одну постанову як суд касаційної інстанції, але знову єдності у правовій позиції немає, чергові окремі думки, окремі з яких знаходяться навіть поза правовим полем. Мабуть, справа Князєва постійно про себе нагадує. В огляд включена практика касаційних судів та Великої палати за 2023 рік та рішення КСУ щодо строків перегляду після ЄСПЛ.
Також в огляд увійшла низка дуже корисних дайджестів судової практики з фраудаторних правочинів, трансфертного ціноутворення, відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, доступу до публічної інформації й рішення щодо незаконності відмови у відстрочці від мобілізації без проходження ВЛК.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 910/3831/22
Велика палата зазначила, що:
61. У справі № 910/17567/19 постановою апеляційного суду встановлено, що грошові кошти в сумі 18 454 848,76 грн були перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем 25 лютого 2019 року, внаслідок чого у відповідача виник обов’язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 ЦК України.
62. Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
63. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі № 910/3831/22 про те, що за встановлених обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів 25 лютого 2019 року початком періоду прострочення має бути 26 лютого 2019 року, закінченням – 06 травня 2021 року, оскільки грошові кошти повернуто відповідачем лише 07 травня 2021 року.
69. Як було зазначено вище, зобов’язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов’язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов’язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Конституційний Суд України вважає, що конституційні приписи зобов’язують Україну запровадити ефективне та дієве внормування у Кодексі відносин щодо перегляду судових рішень у звʼязку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції.
Кодекс має містити приписи, що забезпечуватимуть можливість реального та практичного захисту прав та свобод у спосіб перегляду рішень, ухвалених національними судами, у звʼязку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення, у якому встановлено порушення Конвенції. Ці приписи Кодексу не мають позбавляти особу права на реалізацію протягом розумного строку права на виконання рішення Європейського суду із прав людини, у якому встановлено порушення конвенційних прав цієї особи у спосіб перегляду рішень, ухвалених національними судами. З огляду на викладене, визначений у Кодексі десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень ставить особу у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви Європейським судом із прав людини.
З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у звʼязку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років з дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення національного суду, є неконституційними.
Огляд судової практики ВС-КГС за грудень 2023 року
В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:
– неможливість оскарження суб’єктом субсидіарної відповідальності судових рішень, якими визнано грошові вимоги кредиторів до боржника;
– застосування обмежень, передбачених п. 5 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, при розгляді справ про неплатоспроможність фізичної особи.
У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності наведено висновки щодо:
– компенсації власнику патенту частини ефективного строку дії патенту, протягом якої винахід за патентом не міг бути фактично використаний;
– доказів передачі прав на торговельну марку.
У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав містяться висновки щодо:
– такого способу захисту корпоративних прав, як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розміру часток його учасників;
– відсутності підстав зобов’язання в судовому (примусовому) порядку учасника зробити додатковий внесок у статутний капітал, рішення про збільшення якого було прийнято до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
У постанові у справі щодо права власності викладено правовий висновок про:
– належний спосіб захисту порушених прав при ухиленні органу приватизації від проведення визначеної законом процедури приватизації майна шляхом його викупу.
У постановах у спорах, що виникають із правочинів, зроблено висновки щодо:
– порядку та строків виставлення платіжних документів на оплату отриманої електричної енергії на підставі договору про участь у балансуючому ринку і проведення розрахунків за ними;
– правомірності надання господарським судом самостійної оцінки доказам, діям / бездіяльності продавця щодо порушення податкового законодавства за відсутності матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) контролюючого органу.
Також в огляді висвітлено правові висновки з процесуальних питань про:
– докази у справах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;
– оцінку судом наукових висновків та висновку експерта, поданих стороною у справі.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, напрацьовані Великою Палатою ВС та Касаційним цивільним судом у складі ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики під час розгляду справ, пов’язаних з оспорюванням правочинів, вчинених боржником на шкоду кредитору.
Серед них – висновки щодо:
✅ розмежування конкурсного та позаконкурсного оспорювання фраудаторних правочинів;
✅ критеріїв застосування конструкції фраудаторності до оплатних та безоплатних договорів;
✅ специфіки визнання фраудаторними окремих видів договорів (договір купівлі-продажу, договір дарування);
✅ визнання фраудаторним одностороннього правочину (видачі довіреності);
✅ застосування фраудаторності при вчиненні шлюбного договору;
✅ права державного/приватного виконавця оспорювати фраудаторний правочин;
✅ наслідків недійсності фраудаторних правочинів тощо.
Захист платників, прогнозованість і стабільність господарської діяльності з нерезидентами є вагомими питаннями, зокрема, в умовах воєнного стану та подальшої відбудови України. Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо:
✅ визнання господарських операцій контрольованими;
✅ реалізації принципу «витягнутої руки»;
✅ особливостей податкової звітності та контролю;
✅ відповідальності.
Дайджест судової практики ВП ВС за 2023 рік
У зведеному дайджесті судової практики Великої Палати ВС зібрано всі ключові правові висновки, описані в щомісячних дайджестах судової практики ВП ВС, які було опубліковано впродовж року. Висновки систематизовані як за підставами розгляду справ Великою Палатою ВС, так і за видом судової юрисдикції.
Огляд судової практики ВС-КАС за 2023 рік
Оглядах судової практики ВС-КАС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за категоріями спорів.
Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду.
Огляд судової практики ВС-КГС за 2023 рік
Оглядах судової практики ВС-КГС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за категоріями спорів.
Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду.
Огляд судової практики ВС-ККС за 2023 рік
Оглядах судової практики ВС-ККС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за назвами розділів КК України та КПК України..
Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду.
Огляд судової практики ВС-КЦС за 2023 рік
Оглядах судової практики ВС-КЦС висвітлено найважливіші й найактуальніші правові висновки. Матеріал систематизовано за категоріями спорів.
Огляд містять лише короткий опис правових позицій із посиланням на текст відповідних рішень у ЄДРСР, що дає змогу швидко й легко ознайомитися із судовою практикою Верховного Суду.
У дайджесті зібрано найважливіші правові висновки, напрацьовані Великою Палатою Верховного Суду, Касаційного цивільного суду у складі ВС та Касаційного господарського суду у складі ВС за весь час роботи. Дайджест дає змогу зрозуміти та застосувати основні правові підходи Верховного Суду до вирішення проблем, які виникають у судовій практиці, щодо підстав та порядку відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на підставі ст. 1176 ЦК України, випадків відшкодування шкоди за дії цих органів за рахунок держави на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, визначення розміру відшкодування шкоди, а також процесуальних особливостей розгляду вимог про відшкодування такої шкоди.
Серед них – висновки щодо:
✅ відшкодування шкоди в разі закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення;
✅ впливу самообмови на відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури;
✅ відшкодування шкоди, завданої громадянинові в кримінальному провадженні незаконним відстороненням від посади в разі закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення;
✅ відшкодування державою моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури в разі виправдання особи судом за обвинуваченням стосовно одного з двох злочинів, що становлять ідеальну сукупність;
✅ особливостей відшкодування шкоди в разі закриття справи про адміністративне правопорушення;
✅ обчислення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури;
✅ врахування строку зупинення досудового розслідування при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди за час перебування під слідством;
✅ юрисдикційності суду стосовно розгляду вимог про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури;
✅ порядку та процесуальної форми звернення з вимогою про відшкодування шкоди;
✅ порядку сплати судового збору.
Окрім того, в дайджесті зосереджено увагу на деяких особливостях відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, на підставі статті 1177 ЦК України.
Дайджест судової практики ВП ВС, ВС-КАС у справах про доступ до публічної інформації
У дайджесті узагальнено найважливіші правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати ВС, сформульовані під час вирішення справ про доступ до публічної інформації, зокрема, щодо:
✅ оскарження ненадання або надання не в повному обсязі публічної інформації за запитами про доступ до публічної інформації;
✅ оскарження недотримання строків надання публічної інформації за запитами про доступ до публічної інформації;
✅ розмежування запитів на публічну інформацію та інших видів звернень;
✅ зобов’язання розпорядників оприлюднювати публічну інформацію;
✅ сплати витрат за надання публічної інформації;
✅ юрисдикції та підсудності спорів про розгляд інформаційних запитів.
Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2024 року
В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у січні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Зокрема, у сфері кримінального права:
✅ визначено механізм призначення покарання в разі вчинення особою кримінальних правопорушень, частина з яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша – між першим і другим вироками;
✅ констатовано, що за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений;
✅ встановлено, що дії громадянина України, який перебував на посаді водія незаконно створеного на окупованій території правоохоронного органу й забезпечував його функціонування, свідчать про вчинення особою колабораційної діяльності та утворюють склад злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У сфері кримінального процесуального права:
✅ зазначено, що розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;
✅ акцентовано на тому, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України якщо вирок у порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання нею копії вироку незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Упродовж січня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Огляд судової практики ВС-КЦС за січень 2024 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що в разі виконання договору оренди землі протягом тривалого часу обома сторонами (користування земельною ділянкою і сплата за неї орендарем; отримання орендної плати орендодавцем та відсутність заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою) кваліфікація такого договору як неукладеного на підставі відсутності проведення його державної реєстрації виключається. Оскільки договір оренди вважається укладеним, підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь орендодавця немає;
✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зазначено, що факт страхування лізингодавцем ризику викрадення автомобіля (предмета лізингу), який надалі був викрадений у лізингоодержувача, свідчить про відсутність підстав вимагати повернення вартості спірного автомобіля від лізингоодержувача при застосуванні наслідків нікчемності відповідного договору фінансового лізингу;
✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, наголошено, що за наявності запису в трудовій книжці про звільнення у зв’язку з прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та преюдиційного рішення суду, яким встановлено звільнення працівника за власним бажанням, належним способом захисту порушених трудових прав буде визнання наказу про звільнення за прогул незаконним і його скасування;
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, констатовано, що в період дії на території України воєнного стану доцільним способом забезпечення позову батька про повернення дитини до місця її постійного проживання за межами України в порядку Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року є обмеження права виїзду дитини за межі України саме без згоди батька до набрання судовим рішенням законної сили, що залишає можливість, у разі настання загрозливої для життя і здоров’я дитини ситуації, виїзду дитини за межі України в безпечне місце;
✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що постанова приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який оскаржується в судовому порядку, до вирішення судом справи є правомірною, оскільки предметом нотаріальної діяльності є безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, а Законом України «Про нотаріат» не передбачено ухвалення постанови про зупинення вчинення нотаріальних дій;
✅ у справах окремого провадження акцентовано, що звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч. 1 ст. 130 СК України в порядку окремого провадження є належним способом вирішення питання щодо батьківства загиблого військовослужбовця, якщо особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, не заперечують проти встановлення такого факту і його встановлення не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.
Справа № 280/8404/23
Самоправство та незаконність вимог ТЦК в чергове встановлено судом. Проходження ВЛК не є обов’язковою вимогою для надання відстрочки. Суд зазначив:
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.
З матеріалів справи встановлено, що 10.08.2023 (надійшла 17.08.2023) позивач звернувся до відповідача зі заявою про відстрочку від призову за мобілізацією, у зв’язку із тим, що він є усиновителем дитини до 18 років, позивачем надані належні письмові докази на підтвердження його права на відстрочку від призову по мобілізації.
Така обставина не є спірною, відповідачем визнається.
Главою 3 розділу ІІ Положення № 402 встановлено порядок проведення медичного огляду військовозобов’язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що порушення військовозобов’язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом та не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на яку позивач має право відповідно до закону.
Таким чином, не проходження позивачем військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, що визначена підставою для відмови позивачу не ґрунтується на вимогах законодавства та визнається судом протиправною.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
