Велика палата дала чергових два ляпаси пройдисвітам, профанам та посіпакам іноземців, що знищують незалежність судової гілки влади та перетворили на якийсь фетиш вигадану ними доброчесність.
Також до огляду увійшли постанови про перегляд після ЄСПЛ при відсутності матеріалів справи, підстав та порядку припинення громадянства України, практика ВС щодо судових витрат у господарському та цивільному судочинстві, оскарження штрафі ТЦК та відмов у надані відстрочки, скасування блокування реєстрації податкових накладних та багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 1-144
З огляду на те, що матеріалів самої справи у суду не було, висновок про відсутність підстав для перегляду справи вважаю незаконним. Суд зазначив:
35. Велика Палата зауважує, що рішенням ЄСПЛ щодо заявника констатовано порушення лише ст. 3 Конвенції, матеріальний аспект якого знайшов своє відображення в тому, що під час досудового розслідування ОСОБА19 був підданий жорстокому поводженню з боку працівників міліції.
36. Таким чином, повне відновлення юридичного стану шляхом скасування судових рішень щодо ОСОБА19 з призначенням нового розгляду справи не є можливим, оскільки ЄСПЛ у своєму рішенні встановив факт порушення Конвенції щодо жорстокого поводження працівників правоохоронних органів саме під час досудового розслідування. Однак, Суд не дійшов висновку про загальну несправедливість судового розгляду справи, у якій заявника було засуджено, та не констатував інших порушень Конвенції, які були б безпосередньо пов’язані з проведеним судовим розглядом і постановленими за його підсумками судовими рішеннями.
42. У своїх заявах про здійснення провадження за виключними обставинами засуджений ОСОБА19 та його захисник наполягають на повторному розгляді справи судом, тобто просять застосувати інший, не відображений у рішенні ЄСПЛ «Демидецький проти України» додатковий захід індивідуального характеру, передбачений для випадків, коли є можливим відновлення попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
44. Однак ЄСПЛ не визнавав рішення національних судів у справі ОСОБА19 такими, що по суті суперечать Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінального провадження, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті (виправлені) іншим способом, аніж під час повторного розгляду справи.
45. Крім того, Суд у справі «Демидецький проти України» на підставі пунктів 1 і 4 статті 35 Конвенції відхилив скаргу заявника за статтею 6 Конвенції, в якій ОСОБА19 вказував, що визнання його винуватим ґрунтувалось на підставі зізнавальних показань, здобутих із застосуванням жорстокого поводження з боку працівників міліції.
Справа № 990/124/24
Після того як поставлену голову Верховного суду не України іноземцями трієчницю Данишевську було звільнено, наступного голову Князєва затримано за хабар і теж звільнено, частина їх команди швиденько пішла у відставку, Велика палата почала вже звертати увагу на порушення прав людини та надмірне втручання профанів й зрадників у формування суддівської гілки влади.
Суд зазначив:
136. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що оскаржуване рішення ВККС не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
137. Доводи ВККС стосовно того, що оскаржуване рішення містить посилання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними вище в мотивувальній частині цієї постанови.
139. Підсумовуючи викладене, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених відповідачем у його апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, і дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 27 лютого 2024 року № 228/дс-24.
Справа № 990/139/24
Чергове рішення де Велика палата дає ляпаса Бідосям, Поганцям та КАКам послів G7 та їх посіпакам. Відбір до суду перетворився на якийсь фетиш доброчесності, якою самі члени ВККСУ, з огляду на публікації у ЗМІ не володіють.
Суд зазначив:
143. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово роз’яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
144. За змістом оспорюваного рішення Комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА1 в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, зокрема, оцінивши обставини допущення позивачкою помилок при заповненні декларацій як прояв недбалості, що ставить під сумнів її відповідність критеріям доброчесності.
145. Недбалість є морально-етичною характеристикою особи, яка характеризується її байдужим (несумлінним) ставленням до своїх обов’язків, що може мати негативні наслідки і за певних обставин може бути поставлено у провину такій особі.
146. На противагу недбалості добросовісність указує на те, що особа діє сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків.
149. Як можна зрозуміти зі змісту оспорюваного рішення, Комісія не встановила фактів незазначення позивачкою в деклараціях відомостей про об’єкти нерухомості, що належать їй та членам її сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, однак зауважила, що у деклараціях за різні періоди позивачка припускалася помилок при заповненні детальних відомостей про такі об’єкти нерухомості, зокрема, щодо відсотка права власності належних їй на праві приватної власності житлових будинків, а також власників земельних ділянок, які належать їй на праві користування.
151. При цьому сам лише факт відсутності доказів на підтвердження вжиття позивачкою заходів щодо приведення у відповідність розбіжностей між фактичною площею належної їй частини житлового будинку загальною площею 66,1 м 2, розташованого у місті Черкаси, та визначеною в договорі купівлі-продажу і технічному паспорті, про що зауважила Комісія в оспорюваному рішенні, за відсутності доказів, які б підтверджували, що позивачка виявила таку помилку у визначений частиною четвертою статті 45 Закону № 1700-VII строк, однак не подала виправлену декларацію, на переконання Великої Палати Верховного Суду, не може слугувати підставою для визнання ОСОБА1 недоброчесною.
Справа № 990/212/24
З огляду на відсутність детально врегульованого Законом строку розгляду Президентом України заяви про припинення громадянства України, припинити фактично громадянство України підстав немає.
Суд зазначив:
Отож в аспекті викладеного можна констатувати, що Порядок № 215 визначає загальний строк розгляду заяв і подань про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України Комісією, який обчислюється з моменту їх надходження та до якого не входить стадія видання Президентом України указів про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України.
Правила Порядку № 215 і будь-якого іншого законодавчого акта станом на час виникнення спірних правовідносин не містили жодних вимог, які б визначали конкретні строки видання Президентом України указу про прийняття особи до громадянства України.
Використання у наведених актах такого формулювання, як «прийняття рішення», та необхідність видання відповідачем із цього приводу спеціального акта (указу) свідчить про необхідність здійснення ним аналітичної діяльності шляхом проведення оцінки законності й обґрунтованості такого рішення. У протилежному ж випадку законодавець міг би передбачати інше формулювання, наприклад, «підписання рішення».
За цими положеннями Президент України не може проігнорувати сам розгляд звернення особи про прийняття до громадянства або про припинення громадянства України, але водночас не обтяжений часовими межами та обов’язком на прийняття рекомендованого йому Комісією варіанта рішення.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Питання, що відображені в огляді, можуть бути корисними як для фахівців у галузі права, так і для сторін судового процесу. Огляд містить аналіз судових рішень та правових позицій Верховного Суду, які формують сучасний підхід до застосування норм щодо судових витрат, їх розподілу між сторонами та відшкодування, а також основні тенденції, які простежуються у вирішенні спорів щодо судових витрат, зокрема про:
✅ визначення судового збору за подання позовної заяви майнового характеру;
✅ судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг;
✅ застосування положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору за подання заяв (скарг);
✅ застосування положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від його сплати;
✅ порядок повернення судового збору;
✅ розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі;
✅ розподіл судових витрат за результатами розгляду справ за участю прокурора;
✅ особливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Справа № 400/8624/24
ТЦК ігноруючи прямі норми закону дискредитує не тільки ЗСУ, а й всю державну владу. Суд зазначив:
Згідно з Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.01.2024 серія 12 ААГ № 512454 батько позивача є особою з ІІ групою інвалідності. За Висновком від 15.02.2024 № 21 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги за доглядом на непрофесійній основі (форма № 080-4/о) йому рекомендовано поліативний догляд вдома.
Відповідно до Медичного висновку ЛКК від 15.02.2024 № 20 батько позивача за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду та нездатний до самообслуговування. Термін дії висновку один рік.
Водночас пункт 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, на відміну від пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не пов’язує право військовозобов’язаного на відстрочку від мобілізації з відсутністю інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.
З наведеного слідує, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не зважаючи на наявність у його батька іншої невійськовозобов’язаної особи, яка зобов’язана його утримувати, а саме: повнолітньої доньки.
Справа № 946/5031/24
Безкарність представників ТЦК веде не тільки до витрат бюджету, а й до підриву довіри до ЗСУ та держави. Суд зазначив:
Як свідчать обставини справи, відносно ОСОБА1 складено протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП, в яких зазначено, що притягуваний не повідомив про зміну місця проживання.
Проте, можливість щодо отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи існує, а тому застосування у такому випадку заходів відповідальності є грубим порушенням законодавства України що прямо визначено у примітці до ст.210КУпАП.
В той час, як дані щодо місця проживання позивача є в реєстрі територіальної громади, що підтверджено витягом від 14.11.2022 з реєстру територіальної громади, копія якого наявна в матеріалах справи. Даних щодо зміни позивачем вказаного місця проживання, яке є відомим, а отже й необхідності подання повідомлення про зміну місця проживання не немає.
Крім того, не надано суду й належних доказів, що впливають на визначення ознаки повторності, як того вимагають приписи ч.2 ст. 210 КУпАП.
Справа № 120/306/24
Це наша справа, яка демонструє новий рівень знущання податкової з бізнесу. В цьому випадку блокували податкові накладні за договором оренди складських приміщень, що перебувають у власності. Також з податкової стягнуто і витрати на правову допомогу. Суд зазначив:
З матеріалів справи з’ясовано, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що вона відповідає вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
При цьому, зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Натомість, як встановлено судом, надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Відсутність у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку № 1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
