Велика палата на цьому тижні виправила чергову помилку допущену раніше володарем нагороди Золота малина паном Дмитром Гудимою з огляду на відсутність практичного досвіду та нездорові амбіції, як на мене. Пан Гудима заплутався у питанні, хто ж може залишати без розгляду заяву про перегляд заочного рішення, що призвело до помилкового застосування цієї норми у близько 800 рішеннях. Чи турбує це пана Гудиму, думаю наврядчи. ЄСПЛ вже його дії визнавав порушенням, Велика палата вже другий раз виправляє його у застосуванні норм права. Думаю це ще не кінець. Єдине, що може його виправити це робота у першій інстанції, як і інших активістів без досвіду, що потрапили у незаконно зареєстрований Верховний суд.
Також до огляду увійшла практика ВС-КАС, останнє рішення КСУ щодо запобіжного заходу, тематичний огляд розгляду справ ВС-КГС під час дії воєнного стану та постанова щодо незаконного відсторонення особи яка відмовилась ставити під загрозу власне здоров’я й брати участь в медичному експерименті й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 756/11081/20
Велика палата вчергове виправила позицію володаря почесної нагороди для суддів Золота малина та улюбленця проросійських журнашлюшек з КАК (кишенькових активістів) пана Дмитра Гудими і зазначила, що не варто вигадувати не існуючи норми заради хворих амбіцій та незнання Закону. ЄСПЛ вже також неодноразово виправляв цього професора, що без суддівського досвіду потрапив до Верховного суду (не України)та висновував протиправні рішення.
Велика палата зазначила:
96. З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
– передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
– оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
124. Наведене узгоджується з принципом римського права «знання закону презюмується», згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Зворотнім боком презумпції знання закону виступає загальновизнаний принцип права «незнання закону не звільняє від відповідальності», що часто позначається за допомогою латинської формули ignorantia legis non excusat. Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської – «незнання закону не є виправданням ні для кого») – це правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону лише тому, що вона не знала про нього.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.
Суд зазначив, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Тож під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м’який запобіжний захід.
Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Огляд судової практики ВС-КАС за травень 2024 року
В огляді відображено правові позиції Верховного Суду судових палат і колегій суддів Касаційного адміністративного суду, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:
✅ оподаткування суми знижки від звичайної вартості товару як додаткового блага фізичної особи;
✅ виконання обов’язку реєстрації в Єдиному державному реєстрі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
✅ відповідальності декларанта, який ввозить транспортний засіб особистого користування;
✅ анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника;
✅ реалізації права дитини загиблого військовослужбовця, яка народилася після його смерті, на отримання одноразової грошової допомоги;
✅ реалізації права дитини репресованих осіб, яка народилася під час перебування репресованої особи на засланні, на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком;
✅ виконання обов’язку власником нерухомого майна – щойно виявленого об’єкта культурної спадщини укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини на такий об’єкт;
✅ визначення обставин настання нещасного випадку в період проходження служби поліцейським, які є пов’язаними з виконанням ним своїх службових обов’язків.
Упродовж травня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.
З початком повномасштабного вторгнення перед судовою системою та учасниками господарського процесу постали нові виклики, пов’язані із застосуванням як законодавчих змін, так і чинних норм законодавства, а також із здійсненням правосуддя в умовах воєнного стану. Зважаючи на важливість формування єдиної судової практики, в тематичному огляді систематизовано ключові правові позиції ВС у господарських спорах, зокрема щодо:
✅ застосування доктрини «підняття корпоративної завіси» у формі «alter ego», якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу російської федерації;
✅ примусового вилучення / відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану;
✅ застосування постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації»;
✅ зміни, розірвання, продовження дії та особливостей виконання договорів в умовах воєнного стану;
✅ захисту інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану;
✅ застосування норм ГПК України в умовах воєнного стану;
✅ особливостей здійснення виконавчого провадження в умовах воєнного стану та ін.
Видання стане в пригоді всім, хто цікавиться питаннями вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану.
Справа №758/2254/22
Це наша справа. Чергове рішення та судді, які не зрадили присязі та захистили права людини. Суд зазначив:
З матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2021 року начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області Слободяником В.Д. видано наказ № 414 о/с «Про відсторонення від роботи співробітників, що відмовились (ухиляються) від вакцинації проти COVID-19», яким відсторонено ОСОБА1 . провідного фахівця відділу соціально- гуманітарної роботи центру забезпечення діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, як таку, що відмовилась (ухиляється) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, обов’язковість яких встановлена, з 23 грудня 2021 року до проходження вакцинації. На час відсторонення за працівником зберігається місце роботи (посада). (т. 1 а.с. 13).
Застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов’язків, зокрема, об’єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці.
Відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так під час розгляду в суді апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
