З огляду на останні події у світі та інформацію про діяльність USAID в Україні, судова реформа потребує ревізії та негайної ліквідації незаконно зареєстрованого Верховного суду (без України) з повним очищенням від відібраних іноземцями суддів.
В цей огляд увійшла практика ВС-КГС, оскарження штрафів ТЦК та їх бездіяльності з внесення даних до реєстру, оскарження незаконних рішень Київської міської ради, пені і штрафів у зв’язку з прострочкою кредитора та багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 646/7414/17
Черговий приклад того, що права людини в Україні навіть після рішень ЄСПЛ не мають гарантій бути поновленими. Суд зазначив:
60. Отже, посилання ЄСПЛ на зазначені рішення як на усталену практику в контексті скарг заявників у справі «Спариш та Куцманд проти України» підтверджує, що саме по собі затримання особи за відсутності рішення суду за подібних обставин вказує на порушення прав особи, гарантованих частиною першою статті 5 Конвенції, але констатація такого порушення ще не свідчить про наявність підстав для повторного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА29 та ОСОБА51 .
61. Варто також звернути увагу, що у справі «Спариш і Куцманд проти України» (Case of Sparysh and Kutsmand v. Ukraine, заяви № 49709/18, № 49870/18) питання про можливий вплив на справедливість судового провадження недотримання державою міжнародних зобов’язань у процесуальному аспекті статті 5 Конвенції не було предметом перевірки Суду.
62. У заявах про перегляд судових рішень за виключними обставинами захисник ОСОБА21 зазначає, що констатовані ЄСПЛ порушення можна усунути лише шляхом застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який ОСОБА29 та ОСОБА34 мали до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
66. Виходячи з наведеного з огляду на позицію Великої Палати у подібних справах (постанова від 20 лютого 2018 року, справа № 775/15/15к; постанова від 07 листопада 2018 року, провадження № 13-34зво18; постанова від 05 червня 2019 року, справа № 1-2/2012) повторний судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА29 та ОСОБА32 , включаючи поновлення провадження, не може бути належним способом захисту їх конвенційних прав, за порушення яких було визначено справедливою сатисфакцією виплату присуджених коштів.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-КГС за грудень 2024 року
Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:
✅ підстави для відмови в затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
✅ порядок заявлення скарги на дії / бездіяльність арбітражного керуючого / відшкодування шкоди;
✅ закриття провадження у справі про банкрутство малого приватного підприємства, ліквідаційна процедура якого тривала понад 13 років.
У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки стосовно:
✅ юрисдикційності спору про визнання протиправним та скасування рішення міської ради як засновника комунального підприємства про внесення змін до фінансового плану комунального підприємства й ефективності такого способу захисту;
✅ неефективності для захисту майнового інтересу щодо збереження майна, яке перебуває у володінні позивача, вимоги про скасування реєстраційних дій щодо іншої юридичної особи та неналежності такого способу захисту, як заборона використання найменування юридичної особи іншої організаційно-правової форми;
✅ правового статусу наглядової ради у закладі охорони здоров’я та обсягу її повноважень.
У постановах у справах щодо земельних відносин викладено правові висновки щодо:
✅ обсягу правомочностей землекористувача;
✅ вимоги позивача, який не є стороною правочинів, про витребування земельної ділянки від її кінцевого набувача;
✅ повноважень військових адміністрацій у сфері земельних правовідносин.
У постанові у спорі, що виник із договору, міститься правовий висновок стосовно:
✅ вимог про визнання недійсними окремих положень договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з підстав невідповідності його змісту Типовому договору.
Справа №320/61587/24
Це наша справа. Суд дуже ретельно підійшов до питання порядку прийняття рішень Київрадою про що ми наголошували у позові. Як раз про це ганебне рішення Кличка я нещодавно писав. І думаю таких рішень дуже багато, але ніхто їх не оскаржує на відміну від цього. Думаю тепер у правоохоронців є ще одна підстава для притягнення депутатів, що нехтують своїми обов’язками та правами громадян до відповідальності. Суд зазначив:
За результатом голосування 05.12.2024 про включення до проєкту рішення про надання Ритуальній службі спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємства комунально-побутового обслуговування» дозволу на списання майна, означеного пункту 3, Київрадою даного рішення прийнято не було, а міським головою було висловлено прохання повторно поставити поправку на голосування.
Тобто, 12.12.2024 здійснювався розгляд поправки, внесеної депутатом Київради ОСОБА1 своїм листом від 05.12.2024 № 147, яка була предметом розгляду на попередньому пленарному засіданні 05.12.2024 до іншого проєкту рішення.
Відповідно до положень ч.9 ст. 26 Регламенту до проєкту рішення Київради про внесення змін та/або доповнень до рішення Київради додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного рішення Київради та його нову редакцію з урахуванням запропонованих змін.
Отже, з означеної норми Регламенту чітко вбачається, що єдиною можливою процедурою для внесення змін до вже прийнятого рішення є саме внесення проєкту рішення Київради про внесення змін та/або доповнень до рішення Київради.
Водночас, судом установлено, що лист депутата Київради ОСОБА1 від 05 грудня 2024 року № 147 було подано всупереч вищеозначеній процедурі його подання, оскільки така поправка була подана у вигляді листа депутата, без надання будь-якої пояснювальної записки, в якій би було обґрунтовано ціль та мету, яку планується досягнути внаслідок її включення до відповідного проєкту рішення.
Окрім цього, відповідачем не було дотримано процедури попереднього погодження поправки в профільних постійних комісіях Київради, управління правового забезпечення, чим порушено встановлений Регламентом порядок підготовки проєктів рішень.
Більше того, вказаний лист був одразу поданий до президії Київради, а не до управління організаційного та документального забезпечення, що зумовило порушення відповідної процедури перевірки поданої поправки.
В той же час, як слідує з листа КМР №225-КР-241 від 17.01.2025 та зі змісту пропозиції депутата ОСОБА1 за листом від 05.12.2024, що був вперше переданий до президії 12.12.2024 під час прийняття рішення про внесення спірних змін/доповнень не подавалась порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного рішення Київради та його нову редакцію з урахуванням запропонованих змін, що суперечить вимогам та приписам ч. 9 ст. 26 Регламенту.
Поряд з цим, подання поправки, викладеної в листі депутата Київради ОСОБА1 № 147 від 05.12.2024 року, відбулось через Президію Київради, про що було зазначено секретарем Київради під час пленарного засідання, яке відбулось 12.12.2024, а не після проведення відповідачем обговорення між депутатами Київради щодо проєкту оскаржуваного рішення.
Як наслідок, підсумовуючи попередні висновки, суд констатує, що оскаржуване рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку об’єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» від 12 грудня 2024 року № 486/10294 в частині п. 8 є необґрунтованим, оскільки відповідачем порушено процедуру та порядок прийняття оскаржуваних змін, що, в свою чергу, є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
Справа №916/5316/24
Це наша справа. Намагання стягнути пеню не виконавши свої зобов’язання щодо встановлення місця відправки товару та надання заявки є зловживанням правами, про що суд і зазначив з посиланням на практику Верховного суду та Закону:
Обґрунтовуючи свою невинуватість у простроченні поставки, відповідач посилається на те, що затримка виконання зобов’язання стала наслідком бездіяльності відповідача, який не виконав свого обов’язку відповідно до вимог п. 4.1. Договору та не надіслав відповідачу окрему заявку із визначеним місцем доставки.
У п. 4.1. договору сторони домовились, що відповідач власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов’язується здійснити поставку (доставку) Товару за адресою: Запорізька обл. м. Запоріжжя, (з метою уникнення загрози, за адресою вказаною позивачем (за окремою заявкою) до 31 травня 2024 року.
У матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем умов, передбачених пунктом 4.1 Договору щодо повідомлення відповідачу точного місця поставки.
Відповідно до норм цивільного законодавства договір є обов’язковим до виконання.
Натомість доказів направлення окремої заявки на поставку Товару на виконання умов п. 4.1 договору позивач суду не надав. Через відсутність такої заявки відповідач не зміг виконати умови договору щодо належної поставки Товару.
Господарський суд наголошує на тому, що усупереч не направленню окремої заявки – ненадання відомостей щодо конкретизації поставки Товару, позивач, зловживаючи правом щодо стягнення неустойки, заявив позов про стягнення пені за прострочення поставки.
Справа №754/14923/24
Це чергова і вже шоста з початку року наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Пропаганда у ЗМІ та пустопорожні заяви нардепів призводять до ігнорування й невиконання Закону представниками ТЦК. Суд зазначив:
Отже, враховуючи вищезазначені норми закону, у даному випадку матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів того, що позивач мав обов’язок прибути у зазначені дату та час до ІНФОРМАЦІЯ1 , однак, без поважних причин не зробив цього.
Крім того, відповідно до абзацу 3 п. 63 Постанови Кабінету Міністрів від 16.04.2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», військовозобов’язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов’язані приймаються на військову службу за контрактом.
Таким чином, з вище викладеного вбачається, що Постанова № 560, яка регулює порядок проведення призову громадян, у період діючої відстрочки у військовозобов’язаного виключає можливість направлення останнього на проходження медичного огляду (ВЛК), що саме по собі дає підстави вважати, що і направлення повістки військовозобов’язаному для проходження ВЛК є неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вчинив всі передбачені законом дії щодо виконання свого обов’язку, у зв’язку з чим положення ч.3 ст. 210-1 КУпАП не можуть бути застосовані до дій позивача.
Таким чином, в діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, немає.
Справа №520/29061/24
Тривала бездіяльність ТЦК, невиконання своїх прямих обов’язків, зловживання правами на фоні безпідставних заяв своїх пресслужб та явно провокаційних промов депутатів призводить до зриву мобілізації та неправильному веденню військового обліку. Суд зазначив:
У відповідності до вищенаведених приписів Порядку №94 та Порядку №559 позивач звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін, але останній всупереч вимог законодавства відмовив у внесенні змін та запропонував особисто прибути до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для уточнення даних.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, до компетенції та обов’язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов’язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру.
Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача запропонував особисто прибути до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як визначено пунктом 9 Порядку №94 та пунктом 4 Порядку № 559 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов’язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Отже, а ні Порядком №94, а ні Порядком №559 не передбачено вимоги особистого прибуття до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача викладені у листі від 05.09.2024 щодо необхідності особисто з’явитися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
