Випадкові люди замість захисту прав людини знову проявили креативне мислення та ігнорування прямих норм Закону та здорового глузду. Надання незрілим громадянам вільно трактувати прямі норми Закону призводить до постійної зміни судової практики та повної втрати правової визначеності. У справах за цей тиждень саме так і відбулось, тому чекаємо на скору зміну практики, а вірніше, як вони вигадали, щоб не здаватись профанами — уточнення позиції.
Зп цей тиждень Велика палата визначила підстави для визнання права нового кредитора, одночасно не визнаючі його, визначилась зі строками дії контракту для тимчасово виконуючих обов’язки таким чином, що ця посада стає своєрідним попередженням про звільнення, також до огляду увійшли дві тематичні підбірки по корупційним правопорушенням та визначенню добросовісності залежно від обставин й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 754/8750/19
По суті рішення вірне, але в деяких моментах задля захисту інтересів банків та порушення ними Закону просто в чергове натягнуто на глобус та досить довільно протрактовано ст. 517 ЦК де зазначено, що первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Випадкові люди чомусь вважають, що мова не йде про оригінали документів, але й про копії тут теж мови немає. З таким трактуванням документом може вважатись будь який туалетний папірець.
При цьому сам банк у зв’язку з ліквідацією вже не може оформити передачу прав іпотеки за іпотечним договором, тому іпотека припинена, але це суд відмовився сором’язливо встановити. Тобто настала ситуація, коли договору іпотеки оформленого належним чином немає, а іпотека є. Схоже до дна ми ще не дішли, але рухаємось саме в ту сторону з шаленою швидкістю.
Суд зробив наступні висновки:
224. Іпотекодержателем завжди є кредитор, тому «абстрактну іпотеку» (без зв’язку із належним кредиторові основним зобов’язанням) закон не передбачає.
225. Відступлення права вимоги за іпотечним договором, за загальним правилом, має відбуватися одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором. Права вимоги за основним зобов’язанням та права вимоги за іпотечним зобов’язанням як забезпечувальним до такого основного не можуть бути одночасно відступлені кредитором на користь різних осіб.
226. Приписи частини першої статті 24 Закону № 898-IV щодо відступлення права вимоги за договором іпотеки за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов’язанням спрямовані на уникнення ситуації, за якої відступлення права вимоги за іпотечним договором передує відступленню права вимоги за основним зобов’язанням. Тому договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором може укладатися як у той самий день, що й договір про відступлення права вимоги за основним зобов’язанням, так і через певний проміжок часу після такого відступлення, але не раніше.
227. Порушення порядку переходу права іпотеки до його набувача, в результаті чого виникла така аномалія, як «абстрактна іпотека», за змістом статті 17 Закону № 898-IV не припиняє іпотеку.
228. Враховуючи фактичні обставини цієї конкретної справи, саме лише нездійснення нотаріального посвідчення правочину, укладеного за результатами проведення торгів з продажу майна (активів) банку, що ліквідується, які були проведені з дотриманням вимог законодавства, не може свідчити про нікчемність торгів загалом, а фактично є недооформленням договірних відносин між банком та переможцем торгів. Це не припиняє іпотеку і не позбавляє первинного іпотекодержателя (первісного кредитора), в разі виконання рішення суду, яким підтверджено його право іпотекодержателя, та внесення запису до державного реєстру про право іпотеки, права завершити процедуру торгів – дооформити договірні відносини, укласти нотаріально посвідчений договір та внести відомості про відступлення права вимоги за іпотечним договором до певного державного реєстру.
Справа № 366/3222/21
Велика палата зазначила:
85. Правила Порядку № 777 свідчать про те, що цим Порядком визначена процедура призначення керівника державного підприємства або шляхом укладення контракту з переможцем конкурсного відбору (1), або шляхом призначення в. о. керівника підприємства, про що уповноваженим органом видається відповідний наказ (2).
Трудові відносини з працівником, на якого покладено виконання обов’язків керівника підприємства за вакантною посадою керівника такого підприємства, завжди мають характер строкових, тому такий працівник може бути звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Формулювання змісту наказу про призначення в. о. керівника підприємства закріплюють у письмовій формі взаємне волевиявлення сторін при укладені трудового договору про строк його дії.
Умови наказу в частині «до призначення керівника в установленому законодавством порядку» потрібно тлумачити у широкому сенсі, а саме як до призначення керівника за результатами проведеного конкурсу шляхом укладення з ним контракту, так і призначення іншої особи, на яку покладається виконання обов’язків керівника підприємства шляхом видачі відповідного наказу.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Це видання підготовлено за результатами проведеного узагальнення судової практики касаційної інстанції відповідно до підпункту 3.3.1.3.1 п. 3.3.1.3 очікуваного стратегічного результату проблеми 3.3.1 підрозд. 3.3 «Кримінальна відповідальність» розд. 3 «Забезпечення невідворотності відповідальності за корупцію» Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220.
В огляді зібрано ключові висновки ККС ВС з кримінального та кримінального процесуального права щодо корупційних правопорушень.
Впродовж своєї діяльності Верховний Суд послідовно напрацьовував орієнтири в застосуванні принципу доброї совісті в судовій практиці. Матеріал демонструє комплексне бачення Верховного Суду щодо розуміння та значення принципу доброї совісті й такого його прояву, як доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), у різних категоріях спорів.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, напрацьовані ВП ВС та КЦС ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Серед них – висновки щодо:
✅ застосування принципу добросовісності при визнанні недійсним договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого;
✅ значення добросовісності при недійсності правочину за участю юридичної особи;
✅ порушення добросовісності та «інтервенції» в чужі договірні відносини;
✅ застосування принципу добросовісності при набутті прав на нерухоме майно;
✅ особливостей застосування доктрини venire contra factum proprium у земельних спорах;
✅ значення доктрини venire contra factum proprium у сфері спадкування тощо.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
