У неділю, 18 липня, президент Володимир Зеленський підписав укази про усунення з посад генерального прокурора Ірини Венедиктової та голови Служби безпеки Івана Баканова. Глава держави, серед іншого, мотивував своє рішення серйозними викликами для нацбезпеки, а також великою кількістю перебіжчиків та зрадників серед співробітників правоохоронних органів. Укази про “усунення” були сприйняті експертами як фактичне зняття з посади, особливо з урахуванням того, що раніше зазначених керівників неодноразово критикували за якість роботи в умовах відкритої війни з РФ. Незабаром стало відомо, що укази не передбачають звільнення. “Апостроф” розбирався в мотивах Офісу президента (ОП), а також у можливому підґрунті рішення про “усунення” зазначених керівників.
Наступного дня після кадрових рішень президента заступник голови ОП Андрій Смирнов уточнив у коментарі журналістам, що про звільнення Баканова та Венедиктової поки що не йдеться. Хоча вже було призначено т.в.о. глави СБУ Василя Малюка, який раніше обіймав посаду заступника Івана Баканова.
“Йдеться про те, що генерального прокурора усунули з посади, а главу СБУ тимчасово відсторонили від виконання обов’язків. Це пов’язано з тим, що від керівників цих двох органів президент і ми всі досить довго чекали на конкретні та радикальні результати щодо очищення від колаборантів і зрадників. Втім, на шостий місяць війни ми продовжуємо виявляти цих людей. І для того, щоб унеможливити потенційний вплив цих двох посадових осіб на кримінальні провадження, які розслідуються щодо і працівників СБУ, і прокурорів, президент прийняв ці рішення”, – обтічно пояснив Андрій Смирнов.
Подібні пояснення викликали подив з боку юристів.
“Багато людей, включаючи мене, сприйняли указ президента саме як звільнення Баканова. Глава держави послався на “важку” статтю 47 Дисциплінарного статуту ЗСУ, в якій йдеться про невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв або тяжких наслідків. Її застосування зазвичай означає саме звільнення з серйозними наслідками для самого фігуранта. У тому числі процесуальними. В результаті виявилося, що йдеться про “усунення-недоусунення” Баканова”, – каже “Апострофу” голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко.
Така поведінка Офісу президента і конкретно глави держави, як вважає експерт, має політичну та особистісну природу. Іван Баканов та Володимир Зеленський, як відомо, дружать із дитинства.
“Раціональних пояснень у такого рішення може бути два. Перше, Банкова таким чином промацує суспільну реакцію на можливі перестановки в СБУ та Генпрокуратурі. Друге, президент не може до кінця подолати бар’єр особистих відносин навіть у такій критичній ситуації, вимушено обмежуючись такими напівзаходами”, – додав Петро Бойко.
Причини невдоволення Зеленського
Окрім колабораціоністів та перебіжчиків до діяльності Генпрокуратури та особливо СБУ було багато питань як перед відкритим вторгненням РФ, так і в перші тижні широкомасштабного нападу.
“Зважаючи на те, що закон, який дозволяє президенту усувати генпрокурора, був прийнятий ще в травні, звільнення Венедиктової готувалося давно. Наявність зрадників і перебіжчиків – лише формальний привід. Колаборанти з’явилися в перші дні вторгнення, а до цього вони були, починаючи з 2014 року. Чомусь голову СБУ та генпрокурора звинуватили в цьому тільки зараз. Упевнений, що там були й інші претензії до Венедиктової, яка, швидше за все, не хотіла робити все, чого від неї чекали в Офісі президента”, – каже “Апострофу” адвокат Ростислав Кравець.
Йдеться про травневі поправки до закону про правовий режим військового стану, згідно з якими президент отримав можливість усувати від роботи Генпрокурора, а також голів обласних та районних адміністрацій.
Ірина Венедиктова, як стверджували окремі джерела на Банковій, не догодила ОП тим, що відмовилася особисто підписувати підозру екс-президенту Петру Порошенку. Задля цього вона формально пішла у відпустку, переклавши цю роботу на одного із заступників.
До Івана Баканова у громадськості накопичилося ще більше претензій. Історія з призначенням на посаду голови управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова (підозрюється в масштабній корупції та “кришуваннях”) та його подальша втеча з країни впали важкою тінню на керівника СБУ. Іван Баканов призначав на посаду начальника управління СБУ у Криму Олега Кулініча, затриманого днями у підозрі у держзраді. Також глава СБУ підозрюється в тому, що на початку російського вторгнення він просто втік із Києва.
“Коли стало відомо, що Наумов втік, Баканов перестав бути рукостислим на Банковій. Він взагалі перестав з’являтися в Офісі президента і в телевізійних ефірах. Після початку широкомасштабної війни питань до нього стало ще більше. Практично все вище керівництво СБУ втекло, не відповідало на дзвінки, не роздавало наказів та розпоряджень. Все, що було зроблено СБУ у перші 40-50 днів війни – виключно заслуга керівників середнього рівня, які на свій страх та ризик приймали рішення та проводили операції. Лише на другий місяць війни начальство почало повертатися до Києва з “окопів” Львова та Чернівців”, – каже “Апострофу” експерт з діяльності спецслужб Українського інституту майбутнього Іван Ступак.
Юридичні кульбіти
Якщо Ірина Венедиктова в такій ситуації може відбутися “легким переляком”, то Івану Баканову рано чи пізно доведеться відповідати на незручні питання, починаючи від “схем” на митниці і закінчуючи можливою бездіяльністю (якщо не дезертирством) під час відкритого вторгнення рашистів.
“Керівників СБУ завжди намагалися знімати з посад по-тихому. А тут уперше в історії країни до публічного указу про усунення з посади вписали дисциплінарну статтю, в якій йдеться про людські жертви. Сумнівно, що після такого Іван Геннадійович збереже посаду. Швидше за все, буде звільнення з можливим відкриттям кримінального провадження. Який статус буде у Баканова у цій справі (підозрюваний чи свідок) – це вже деталі”, – додав Іван Ступак.
З формально-юридичної точки зору, укази про “усунення” Івана Баканова та Ірини Венедиктової мають слабкі місця.
“Пояснення Банкової щодо усунення Венедиктової та Баканова – юридична дурість. Згідно з Конституцією, президент може за згодою парламенту призначити генпрокурора і також за згодою звільнити. Глава держави може внести до парламенту подання на призначення чи звільнення голови СБУ. Тобто Основний закон не передбачає для цих посад ніяких відсторонень. Те, що ці хлопці в ОП собі вигадали, нічого спільного із законом не має”, – каже “Апострофу” експерт з питань національної безпеки, генерал-майор юстиції Василь Вовк.
Таким чином, виникають питання щодо відповідності Конституції вищеназваних поправок до закону про правовий режим військового стану, згідно з якими президент може усувати від роботи генпрокурора. До речі, про “усунення” голови СБУ там не йдеться.
Утім, схоже, що в Офісі президента не дуже переймаються юридичними нюансами, оскільки зараз, за умов воєнного часу, у команді Зеленського діють виходячи з політичної доцільності. Тим більше, як розповіли “Апострофу” джерела в Офісі президента, бажання прибрати Баканова із СБУ давно виношував керівник ОП Андрій Єрмак, який скористався цією кризою для посилення своїх позицій у силових структурах України.
