Дружина бізнесмена може врятувати майно підприємства свого чоловіка, якщо не давала згоди на угоду з фінустановою.
Нещодавнє рішення Конституційного суду (КС) №17-pп від 19 вересня 2012 р., як вважає чимало експертів, може боляче вдарити по вітчизняній банківській системі. Бо фактично дозволяє спростовувати (визнавати недійсними) договори кредиту, застави, іпотеки та поручительства під час поділу майна подружжя, в якого є бізнес. Для цього співвласникові приватного підприємства достатньо довести, що його дружина або чоловік не давали дозволу на передачу майна у заставу, укладання договору кредиту чи поруки. Як кажуть, іди з цим до суду — і прощавай, застава…
Лише тлумачення Сімейного кодексу
Річ у тому, що приватні підприємства часто отримують великі кредити, передаючи у заставу банкам майно. Нині ж «розлючена» на свого чоловіка дружина під час розірвання шлюбу може «допомогти» йому: заявити, що дозволу на це не давала. Ось і виходить, що «прощені» судом «колишні» можуть не платити зовсім відсотки за кредитами, повертаючи тільки його тіло.
По суті, таке право їм надано ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу, а КС її просто розтлумачив. Чимало норм українського законодавства чомусь потребує особливого трактування. Отже, відтепер статутний капітал та майно приватного підприємства є загальною спільною власністю подружжя.
Раніше наші суди керувалися зовсім протилежним. Приміром, навіть Верховний суд України свого часу визначав, що один із подружньої пари, який не є учасником підприємства, має право лише на розподіл отриманих доходів. Натомість нині тлумачення КС однозначне: обоє з подружжя мають права на володіння, використання та розпорядження майном, яке їм належить за правом спільної власності.
Підприємці та банкіри тепер підписуватимуть документи, добре зваживши на всі «за» і «проти».
Що ж це означатиме на практиці?
Як вважає старший партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Ростислав Кравець, раніше один з подружжя міг претендувати лише на отримання дивідендів підприємства, нині ж усе майно приватного підприємства є спільним. Тому при визнанні договорів застави, іпотеки та поручительства недійсними банк не зможе швидко звернути стягнення на заставне майно, якщо кредитоотримувач перестане повертати свої борги. «Так, у судів просто не буде права відмовляти співвласникам приватних підприємств у визнанні таких угод недійсними. Це призведе до того, що такі випадки стануть масовими. Прикладів сімей, де один із членів є проблемним позичальником, я знаю чимало», — зазначає він.
В очікуванні позовів
А ось голова ради Асоціації українських банків, член Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради Станіслав Аржевітін у коментарі «УК» наголосив, що за 15 років його фінансово-банківської діяльності не було випадків, коли один із подружжя заявляв, що не давав права іншому (бізнесменові) брати в заставу кредити. «Проте таке тлумачення КС буде дуже корисним як для банкірів, так і для підприємців. Це їх просто дуже насторожить, і всі документи підписуватимуть, тільки добре подумавши. Щодо тих договорів, які були ухвалені на видачу кредитів із банками раніше, то, на мою думку, це справді спричинить десятки позовів підприємців до суду. Адже навіщо останнім сплачувати борги, якщо охоронці закону повинні стати на їхній бік?!» — зауважив він.
Слід зазначити, що фінустанови в цьому плані є найменш захищеними, коли йдеться про кредитні договори, укладені між ними і бізнесменами до 2008 року. Адже у докризові часи банки, як відомо, вельми активно надавали такі позики і, звісно, не вимагали згоди обох із подружжя.
Тоді логічним є питання: чи можуть нині фінустанови переглядати старі угоди із банками, скріплені підписами власників компаній?
Як зазначає Р. Кравець, фінустанови намагатимуться допідписати такі договори, щоб на них був підпис і другого з подружжя. Чи підуть на це бізнесмени? Питання риторичне.
Утім, експерти припускають, що думки і рішення суддів з цього питання можуть розділитися. Так, частина з них визнаватиме недійсними будь-які угоди підприємства без письмової згоди другого з подружжя. А інша — «робитиме» недійсними лише договори із майном, яке було внесено засновником у статутний фонд підприємства, а вже потім відчужувалося без згоди другого з подружжя.
Отже, у будь-якому разі в нашої банківської системи однозначно додалося головного болю. І добрими ліками від цього можуть стати інші тлумачення або внесення змін у законодавчу базу, але, як кажуть, вже на користь фінустанов. А поки що у виграші бізнесові подружжя, які ділять майно.
Олег ГРОМОВ, Урядовий кур’єр
