У недавньому інтерв’ю mind.ua в.о. голови Фонду держмайна Іванна Смачило сказала: “Дуже хочемо приватизувати Ocean Plaza цього року”. Але, якщо подивитися на реальні кроки держави, як мажоритарного власника цього торгового центру, то цитату треба перефразувати на “не дуже хочемо приватизувати” або “дуже не хочемо приватизувати”.
Як власник ТРЦ, ФДМУ регулярно звітує про надходження до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Тільки з початку 2025 року ТРЦ Ocean Plaza направив туди 1,4 млрд грн – як відсотки за націоналізованим кредитом.
Зараз держава контролює як 66,65% в Ocean Plaza, так і права вимоги за боргом понад $212 млн. Формально ФДМУ сидить на двох стільцях: є одночасно мажоритарним власником і кредитором, але по суті обмежується роллю адміністратора поточних виплат. Хоча його завдання зовсім інше: не задовольнятися відсотками, а шукати стратегічного інвестора і проводити приватизацію в інтересах держави.
А поки ФДМУ займається пошуком причин, щоб затримати приватизацію активу. За словами Смачило, Фонд повністю підготував Ocean Plaza до продажу, але поки залишаються юридичні обмеження.
“Ситуація з Ocean Plaza типова. Хоча у нас тільки частка – 66,65%, нам також були передані права за боргами по кредиту, які фактично еквівалентні всій вартості активу, – пояснює Смачило. Зараз цей борг перед державою, а раніше – перед офшорною компанією. Якщо говорити мовою цифр, то приблизна вартість активу – близько 5 млрд грн, а борг Ocean Plaza перед державою – понад 9 млрд грн”.
Крім того, за її словами, Міністерство юстиції подало позов про стягнення кредиту, і якщо суд задовольнить його, інвестору доведеться платити державі ще й кредит – у розмірі, порівнянному з ціною вже купленого активу. “Це було б несправедливо”, – вважає Смачило. Справедливим, мабуть, ФДМУ вважає зменшення ринкової ціни об’єкта через затягування приватизації.
У свою чергу, ринок вже давно готовий до давно обіцяного конкурсу щодо Ocean Plaza. ТРЦ стабільно працює, має стійкий дохід, впізнаваний бренд і зручне розташування. Судові перешкоди усунені: у 2023 році контроль над мажоритарним пакетом був переданий державі рішенням Вищого антикорупційного суду. Права по кредиту націоналізовані і закріплені за державою. Формально ніщо не заважає запустити процедуру приватизації вже в цьому році.
Проте час для очікування спливає. Профільні медіа та незалежні експерти неодноразово наголошували: ФДМУ діє як пасивний спостерігач, який задовольняється поточними надходженнями за кредитом. Редакція LIGA.net прямо вказує: “Завдання держави – не просто “сидіти” на відсотках, а забезпечити довгостроковий фінансовий потік як на відновлення, так і на поточні потреби бюджету”. Цю думку поділяють і інші аналітики. Адже очевидно: максимальну вигоду Україна отримає не від адміністрування боргу, а від появи ефективного власника, який буде розвивати об’єкт, платити податки і обслуговувати зобов’язання перед державою.
Затягування процесу несе прямі фінансові та репутаційні втрати. По-перше, через невизначеність знижується ринкова вартість ТРЦ. По-друге, потенційні інвестори втрачають впевненість у здатності України проводити зрозумілі угоди з активами. По-третє, затягнутість процесу відкриває поле для корупційних домовленостей на рівні операційного управління. Все це підриває довіру до самої ідеї приватизації.
Сценаріїв, на перший погляд, кілька, але майже всі – або юридично неможливі, або економічно неефективні. Об’єднати пакет акцій і права за кредитом в один лот не можна без змін до законодавства. Внести борг до статутного капіталу ТРЦ – витончено, але ризиковано, оскільки викликає правові конфлікти з міноритарієм. А спроба реалізувати об’єкт через стягнення кредиту в суді розтягнеться на роки, знецінивши актив в умовах конкуренції з новими ТРЦ.
Реалістичним залишається один шлях – продати 66,65% державної частки з інвестиційним зобов’язанням по погашенню кредиту. Це означає, що інвестор отримує працюючий об’єкт і паралельно зобов’язується виплатити борг в розстрочку, наприклад, протягом 10 років, без відсотків і в гривні. Держава при цьому зберігає право власності на крдит до повної виплати, контролюючи виконання умов.
Для реалізації цього варіанту не потрібно змінювати закони, запускати нові суди або погоджувати десятки правок. Інвестор отримує прозорий вхід, держава – стартовий платіж і стабільний потік на роки вперед. Це привабливо для серйозних гравців і відсікає спекулянтів, яким нецікава довгострокова відповідальність.
Приватизація Ocean Plaza – це більше, ніж просто угода. Цей об’єкт довгий час сприймався як символ російської економічної експансії. Тепер він може стати символом зрілої української приватизації. Україна отримала цей актив майже безкоштовно – і має шанс нарешті перетворити його на повноцінний фінансовий ресурс. Але час спливає. Якщо конкурс не буде проведено в 2025 році, держава ризикує втратити мільярди і довіру інвесторів. Далі тягнути не можна.
Джерело: censor.net
