Робота судової системи під час війни. Загублені справи, відновлення провадження та пошук правосуддя.

Робота судової системи під час війни. Загублені справи, відновлення провадження та пошук правосуддя.

З початком повномасштабної війни частина судів призупинили свою діяльність через активні бойові дії та захоплення територій росіянами.

Їхні справи, згідно з ухвалою Верховного Суду про зміну територіальної підсудності, передали на розгляд судам в інших регіонах України.

Теоретично це мали бути суди, найбільш близькі за прихильністю до тих, які опинилися в окупації, але на практиці це не завжди так. І нерідко виходить, що підсудний та свідки у справі перебувають за 300-400 км від суду, куди тепер мають прибути для свідчень.

До того ж, у ході бойових дій частину судів було зруйновано, частину матеріалів проваджень – втрачено, а судді не хочуть переймати на себе відповідальність за старі справи, що розглядалися іншими судами.

Крім того, далеко не на всіх звільнених теренах суди відновили роботу.

“Страна” розбиралася, як працюють суди на звільнених територіях та з якими складнощами при розгляді справ вони стикаються.

Проблеми логістики

Адвокат Євген Солодко розповідає “Страні” про конкретний приклад роботи одного із судів на звільненій території Харківської області – Куп’янського суду, чиї функції було передано суду у Новомосковську (Дніпропетровська область).

“Уявіть цю логістику. Поліція у Куп’янську затримала якогось злочинця, він сидить у Харківському СІЗО, а справу слухає суд у Новомосковську, слідчий суддя у Новомосковську, а апеляція – у Дніпрі. Як вам така географія?”, – каже Солодко.

Через плутанину з передачею справ та складною логістикою більшість засідань у справах на звільнених територіях вимушено проводять у режимі відеоконференцій. А враховуючи якість зв’язку та перебої з інтернетом, забезпечити якісний розгляд справ за таких умов дуже важко.

“Якщо ви не хочете, щоб ваш підзахисний катався по етапу, то судді просто ставлять тебе перед фактом – засідання пройде в режимі відеоконференції. Підзахисний може наполягти на тому, щоб особисто приїхати на засідання, але його повезуть під конвоєм в іншу область та безпеку шляху ніхто не гарантує. І ось, людина дає свідчення суду із СІЗО, дивлячись у монітор. Людський контакт відсутній повністю. Всі ж пам’ятають, що суд при ухваленні рішень керується у тому числі своїм внутрішнім переконанням. А яке враження про людину можна отримати, бачачи її лише через екран ноутбука?”, – розповідає Євген Солодко.

Частину справ втратили, частину не встигли передати

Після звільнення територій деякі суди почали відновлювати роботу, наприклад, у Херсоні.

Проте у Балаклії, Куп’янську та багатьох інших звільнених містах Харківської області суди так і не відновили роботу.

До того ж, багато приміщень судів отримали пошкодження під час бойових дій, були пограбовані, а деякі з них – повністю зруйновані. Частину матеріалів справ, які не встигли звідти вивезти, просто втрачено, і відновити матеріали проваджень у повному обсязі у низці випадків вже не вдасться.

“Звідти, де йшли активні військові дії, частину справ було передано на розгляд іншим судам. Але виникли проблеми: десь встигли передати справи, а десь ні. До того ж, не в усіх судах встигли вивезти справи, особливо на Херсонщині. Є процедура відновлення втраченого провадження. Що вдасться – відновлять, але велике питання – як це позначиться на об’єктивності розгляду справ”, – каже “Страні” адвокат Ростислав Кравець.

Судовий пінг-понг

Є й інша проблема: ті суди, які прийняли справи з окупованих територій, просто завалені роботою – вони зобов’язані продовжувати розглядати і свої провадження. На цьому ґрунті вже виникають скандали.

“Судам пачками скинули тисячі справ, а коли вони почали розбиратися, виявилося, що деякі провадження, включаючи кримінальні, розглядалися по десять років. Судді не хочуть брати на себе цю відповідальність, адже потім почнуться питання від ЄСПЛ, що вони затягували розгляд, хоча вони тут взагалі ні до чого”, – розповідає Ростислав Кравець.

Частина справ, переданих зі звільнених територій, суди розглянули та повертають назад – але проблема в тому, що ті суди вже не хочуть їх приймати, навіть якщо вони відновили роботу.

“Треба розуміти, що передавали ці справи найчастіше до судів, які самі є прифронтовими. У них своїх проблем достатньо: постійні повітряні тривоги, обстріли, відсутність світла, інтернету. У деяких судах лише дві години на день працює інтернет. Вони і свої справи до ладу розглянути не можуть, а тут ще тисячі справ їм скинули з інших судів.Тому, звісно, назрівають конфлікти. Нема фінансування, низькі зарплати у секретарів судів – люди звільняються. Справи передали до нових судів, частину справ суди їм повертають, а ті вже приймати ці справи назад не хочуть – мовляв, ми розпочнемо роботу з чистого аркуша”, – каже Ростислав Кравець.

СТРАНА

Leave a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Scroll to Top

Заказ обратного звонка

    Callback order