Випадкові люди з настанням тепла повертаються у звичний режим роботи беззаконня та вибірковості застосування власних позицій та вигаданих нездоровими амбіціями глибоко хибних постулатів. В цьому огляді можна побачити, як вигаданий постулат “неефективний спосіб захисту”, якщо мова йде про інтереси фінансових спекулянтів та ФГВФО, ігнорується і ніби з’являється здоровий глузд, але це не так, просто у цій справі так потрібно. Крім того, задля задоволення позову вже не помітили і одночасно вимоги про нікчемність та недійсність.Видно, що справа Князєва живе.
До огляду увійшли позиції щодо строку дії оренди, дві справи після ЄСПЛ щодо поліції, рішення КСУ щодо обмеження чорнобильських пенсій, огляд практики застосування ГПКУ, справа про оскарження порушення ст. 483 МК та багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 902/1207/22
Велика палата в чергове виснувала:
10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним. Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов’язки зобов’язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов’язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).
10.2. Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.
Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.
Справа № 2-534-03
Велика палата зазначила:
19 жовтня 2023 року ЄСПЛ за результатами розгляду заяви № 42419/04 ухвалив рішення у справі «Погребний та інші проти України» (Case of Pogrebnyy and others v. Ukraine). ОСОБА2 (далі – перший заявник) скаржився на порушення Україною статті 8 Конвенції. На думку заявника таке порушення було зумовлено тим, що працівники міліції вилучили та не повернули його особисті, а також фінансові документи, які вилучені в ході розслідування кримінальних справ.
ЄСПЛ погодився з доводами заявника і вказав, що «вилучення документів, які часто необхідні у повсякденному житті… становлять втручання у приватне життя… Не беручи до уваги стверджуване вилучення паспорта … заявника для виїзду за кордон, оскільки не зовсім зрозуміло, чи був такий паспорт йому виданий, Суд зазначає, що вилучене в нього посвідчення водія також було документом, необхідним для щоденного використання. Таким чином, його вилучення становило тривале втручання в особисте життя заявника». Ці обставини, на думку ЄСПЛ, підтверджують порушення статті 8 Конвенції.
При цьому ЄСПЛ не вказав на необхідність вжиття державою додаткових до присудженої ним справедливої сатисфакції заходів індивідуального характеру. Крім того, з Рішення не можна зробити висновок про те, що встановлені ЄСПЛ порушення можна виправити лише через повторний розгляд справи за позовом про відшкодування моральної шкоди, тобто не можна зробити висновок про те, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень суперечить Конвенції або що в основі визнаного ЄСПЛ порушення лежали допущені судами під час розгляду цієї справи суттєві процедурні помилки, які поставили під серйозний сумнів результат такого розгляду.
Тому відсутні законні підстави для застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи позивача, зокрема відсутні підстави для скасування за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України ухвали Васильківського міського суду Київської області від 23 вересня 2003 року.
Справа № 2а-14139/12/2670
Коли читаєш от такі викладення рішень, розумієш, що саме рішення писав не суддя, а помічник з дуже невеликим досвідом. Рішення суду більш нагадує роман ніж рішення з чіткими формулюваннями.
Велика палата зазначила:
17. Беручи до уваги очевидну необґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції і те, що суд касаційної інстанції не має права (повноважень) встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також дотримуючись принципу процесуальної економії, попри те, що заявник не ставив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції, Велика Палата вважає за необхідне, окрім судового рішення касаційної інстанції (ухвала ВАСУ від 10 липня 2014 року), скасувати й рішення суду апеляційної інстанції (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року) та направити справу до апеляційної інстанції.
Справа № 757/23249/17
Коли мова йде про права фінансових спекулянтів та недобросовісних банків і ФГВФО випадкові люди готові не тільки натягувати сову на глобус, а й порвати її на дрібненькі шматочки та відступити від будь-чого аби вгодити. В цій справі у випадкових людей настало тимчасове просвітлення і вони встановили, що неефективний спосіб захисту, якщо так хоче позивач теж може бути.
Єдине так це хоч добре, що наруга над ст. 58 Конституції України не відбулась, але все підготували для наступного разу зазначивши, що якщо законом перебачать погіршення становища особи заднім числом, то це можна.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Суд за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом № 1584 повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796 у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“» від 6 червня 1996 року № 230/96–ВР.
Тому, „повторно запровадивши правове регулювання з тим самим недоліком, Верховна Рада України порушила вимогу частини другої статті 8 Основного Закону України, за якою закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй“ (абзац четвертий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2018 року № 13-р/2018).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що частиною третьою статті 54 Закону № 796 вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов’язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
Дослідивши питання, порушені в конституційних скаргах, Суд дійшов висновку, що частина третя статті 54 Закону №796 не відповідає Конституції України (є неконституційною) і утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні“ від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами.
В огляді здійснено постатейну систематизацію правових висновків за 2022–2023 роки щодо застосування ГПК України у прив’язці до конкретних статей ГПК України у форматі «запитання – відповідь»
Справа №758/14016/23
Це наша справа. Дуже приємно, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції ретельно вивчив документи та “докази”, що надали митні органи. Дуже шкода, що перша інстанція взагалі не дивилась документів, як на мене, а просто скопіювала пояснення митниці.
Суд зазначив:
Матеріали справи не містять доказів того, що будь-яку із зазначених дій, які охоплюються поняттям «декларування», здійснював громадянин ОСОБА1 .
Отже, громадянином України ОСОБА1 декларування товарів не здійснювалось, митна вартість товарів не заявлялась.
Відтак, митним органом не надано беззаперечних доказів того, що саме громадянином ОСОБА1 були вчинені дії, які направлені на переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, а саме – сертифіката якості від 04 листопада 2022 року №160855-4783502, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
При цьому, сама по собі наявність у особи повноважень керівника підприємства, яке є одержувачем товару, без вчинення дій, які зазначені у диспозиції частини першої статті 483 МК України не вказує на наявність у особи складу даного адміністративного правопорушення, навіть у випадку, коли такі дії були вчинені іншими особами. Можливість керівника підприємства уповноважити іншу особу на проведення декларування вбачається із положень статті 265 МК України.
Відсутність належним чином оформленого перекладу на українську мову вищевказаних документів унеможливило дослідження цих документів судом у ході судового розгляду з метою встановлення обставин, які входили до предмету доказування. За своїм змістом долучені митним органом документи є неналежними доказами.
Натомість, Київською митницею жодних доказів на підтвердження того, що подані до митного органу документи містять неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, суду надано не було.
Отже, докази того, що у документах, поданих митному органу, містились неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, а саме – сертифіката якості від 04 листопада 2022 року №160855-4783502, відсутні.
Наведене вказує на відсутність в діях ОСОБА1 складу порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 483 МК України.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
