Нарешті, після трьох тижнів мочання, Велика палата незаконно зареєстрованого Верховного суду (без України) прокинулась і не розчарувала, в чергове змінив юрисдикцію і стабільно відійшовши від своїх позицій. Як говорять, стабільність це ознака майстерності. Особливо будуть радіти судді та адвокати, що займаються питаннями банкрутства і звичайно арбітражні керуючі з принциповою зміною юрисдикції.
В огляд включено позиції про нову юрисдикцію спорів у справах про банкрутство, строків у справах з відшкодування ПДВ, виконавчому проваджені у процедурі ліквідації банків, практика окремих питань застосування положень ГПК України, практика ВС-ККС, ВП-ВС та низка рішень апеляційних судів різних юрисдикцій у справах про відсторонення, а також порядку застосування Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року при повідомленні відповідачів – іноземних юридичних осіб та багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 910/15551/20
Дуже цікаве рішення, де суд продовжує ігнорувати розуміння та поняття Генеральної ліцензії, підміняючи її ліцензією на здійснення банківської діяльності. Також, дуже цікаво встановлено належного позивача у разі порушення валютного законодавства. Суд зазначив:
126. Згідно із частиною другою статті 16 Декрету КМУ № 15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2 статті 5 цього Декрету, без одержання генеральної ліцензії НБУ – штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення; за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ – штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються НБУ та за його визначенням – підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.
127. Як убачається з наведеного, нормами вказаного Декрету була запроваджена система валютного регулювання і контролю держави за валютними операціями, які здійснюються резидентами і нерезидентами з валютними цінностями. Ця система передбачала виникнення відносин між державою та резидентами і нерезидентами, зміст яких полягав в обов’язку резидентів і нерезидентів отримувати генеральні й індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, а також у наявності повноважень визначених державою органів контролювати дотримання цього порядку та притягувати порушників до відповідальності.
128. Отже, недотримання резидентами і нерезидентами зазначених норм ДекретуКМУ № 15-93 при здійсненні валютних операцій порушувало права та інтереси саме держави, внаслідок чого виникали відносини між державою та порушником, спір у яких, у разі його виникнення, підлягав вирішенню в суді. Належними позивачами та відповідачами у таких спорах є держава в особі уповноваженого державного органу та резидент чи нерезидент, який порушив норми Декрету.
Справа № 320/12137/20
Щоб нікому не було нудно, Велика плата змінила свою позицію і дуже цікаво це обгрунтувала.
67. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
98. Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв’язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.
99. ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов’язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов’язково створюють для платника податків (пункт 29).
100. Отже, податкове правопорушення у зв’язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов’язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.
101. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 указала, що пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, як і стягнення інфляційних втрат і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних втрат та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі (пункт 44).
102. З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов’язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб’єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов’язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
152. У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв’язку з невиконанням суб’єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов’язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.
153. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв’язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
154. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Справа № 5002-17/1718-2011
Велика палата зазначила про необхідність виконання судового рішення не дивлячись на процедуру ліквідації банку:
7.36. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).
7.37. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги зазначену правову норму та вважає, що вона має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон № 4452-VІ визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
7.38. Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов’язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.
7.40. Велика Палата Верховного Суду погоджується, що у випадку відмови ліквідатора банку виконати судові рішення про зобов’язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов’язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд спрямовано на забезпечення сталості та єдності судової практики, зокрема в питаннях щодо:
✅критеріїв перевірки при вирішенні питання про відвід судді, а також обставин, які можуть бути підставою для відводу;
✅преюдиційності фактів для рішень господарських судів;
✅понять «неналежні докази» та «недопустимі докази»;
✅відшкодування витрат, пов’язаних із прибуттям до суду;
✅витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення;
✅накладення арешту на майно як виду забезпечення позову у спорі про стягнення коштів;
✅заборони вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України як виду забезпечення позову в спорі про оскарження такого наказу;
✅зупинення дії рішення загальних зборів акціонерів та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення як видів забезпечення позову;
✅процесуальних дій суду в разі неявки належним чином повідомленого позивача;
✅початку перебігу строку на усунення недоліків апеляційної скарги;
✅поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу;
✅перегляду судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
✅критеріїв відповідності заяви (клопотання) особи, яка подала касаційну скаргу, про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Викладена в огляді інформація стане у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто хоче бути в курсі практики застосування норм процесуального права КГС ВС.
Огляд судової практики ВС-ККС за березень 2023 року
В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду, ухвалених у березні 2023 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
– акцентовано на тому, як наявність / відсутність коми між основними альтернативними покараннями та додатковим покаранням може вплинути на призначення судом покарання засудженій особі;
– визначено, що дії особи, яка, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану та не має вільного доступу до приміщення автозаправної станції, що було частково пошкоджене в результаті воєнних дій, скористалася цим і проникла всередину приміщення, заволодівши грошовими коштами з платіжного терміналу, підлягають кваліфікації як крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану.
У сфері кримінального процесуального права:
– констатовано, що в разі неможливості здійснення безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні внаслідок смерті останнього на момент розгляду справи протокол слідчого експерименту з показаннями цього свідка може бути покладено судом в основу вироку;
– встановлено, що екстрадиція іноземця, громадянина Російської Федерації, який проходить військову службу, захищаючи територію України від військової агресії Російської Федерації, до держави, яка здійснює військову агресію проти України, може призвести до негативних наслідків, зокрема до загрози життю, здоров’ю чи застосування тортур до цієї особи.
Упродовж березня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Дайджест судової практики ВП ВС за березень-квітень 2023 року
Серед них – позиції щодо:
✅відшкодування збитків, завданих неправомірними діями податкового органу стосовно зупинення реєстрації податкової накладної;
✅можливості поєднання в одному позові вимог про витребування земельної ділянки шляхом знесення об’єкта нерухомості;
✅можливості нарахування процентів за користування кредитом, якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування;
✅переходу права власності на рухоме майно (транспортний засіб) за договором;
✅можливості звернення з позовом в інтересах товариства єдиного учасника товариства або учасника з вирішальним контролем;
✅припинення права власності на земельну ділянку в разі її використання не за цільовим призначенням;
✅моменту набрання чинності договору оренди земельної ділянки, укладеного після 1 січня 2013 року;
✅виселення з іпотечного майна, набутого не за кредитні кошти, у разі обрання банком, іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.
Справа № 905/830/21
Корисна постанова ВС-КГС для тих хто має справу зі спорами де беруть участь нерезиденти. Суд надав відповіді на наступні питання щодо застосування Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі – Конвенція) при повідомленні відповідачів – іноземних юридичних осіб про відкриття апеляційного провадження, зокрема:
– право якої держави і які міжнародні договори підлягають застосуванню до правовідносин щодо вручення судових документів відповідачам у справі – іноземним юридичним особам (далі – нерезидентам);
– що таке «вручення» документів у значенні Конвенції;
– на які судові документи поширюється Конвенція;
– чи правильно суд апеляційної інстанції обрав канал (спосіб) вручення документів нерезидентам;
– за яких умов відсутня необхідність направлення процесуальних документів за кордон;
– чи може вважатися представництвом нерезидента наявність на території України юридичної особи, яка знаходиться під домінуючим контролем цього нерезидента;
– які саме документи мають направлятися нерезиденту, якщо вручення відбувається поштою відповідно до ст.10(а) Конвенції;
– чи можуть вважатись відповідачі-нерезиденти належним чином повідомленими у разі направлення їм судових документів позивачем, а не судом;
– якими є межі судівського розсуду при вирішенні питання щодо застосування Конвенції (у співвідношенні з правом на розумні строки розгляду справи судом);
– чи підлягають перекладу документи, які направляються нерезиденту відповідно до ст.10(а) Конвенції;
– чи є повідомлення відповідачів-нерезидентів поштовими каналами відповідно до ст.10(а) Конвенції підставою для зупинення провадження у справі.
Справа № 363/1121/22
Це наша справа. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наказ про відсторонення позивача прийнято у спосіб, що не відповідає вимогам п. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», суд дійшов висновку про необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції України, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти респіраторної хвороби COVID-19.
Відсторонення позивача від роботи за таких умов за своєю суттю є дискримінаційним, незаконним і неконституційним, а тому її порушені права підлягають захистові.
У зв’язку із задоволенням позовних вимог про скасування наказу про відсторонення, суд першої інстанції стягнув на користь позивачки і середній заробіток за час вимушеного прогулу та, додатковим рішенням — витрати на професійну правничу допомогу.
Справа №359/1568/22
Це чергова наша справа, якою захищене право на життя, честь та гідність та не участь у добровільному медичному експерименті під загрозою позбавлення засобів до існування.
Суд зазначив, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перед видачею оскаржуваного наказу не було документально зафіксовано факту проведення медичного огляду особи перед щепленням та(або) відмови чи ухилення позивача від його проходження і щеплення та, відповідно, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення від проведення щеплення, тобто не було дотримано порядку відсторонення від роботи на підставі наведених вище законодавчих актів.
Суд апеляційної інстанції враховує, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов’язків.
Відповідачем в оспорюваному наказі не наведено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи.
Саме такі судді і підтверджують наявність в Україні справедливого, законного та незалежного суду.
Справа № 440/16364/21
Це чергове наше рішення, яким захищені конституційні права громадянина України. Суд апеляційної інстанції залишив в силі рішення Полтавського окружного адмінсуду та зазначив, що відсторонення від роботи це призупинення трудових відносин чи проходження публічної служби, яке не пов’язане із дисциплінарним проступком особи, а полягає у тимчасовому увільненні працівника від виконання трудових обов’язків з метою відвернення та/або попередження негативних наслідків. Зокрема, з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань, небезпечних для населення, законодавство України про охорону здоров’я передбачає відсторонення від роботи у разі необґрунтованої відмови або ухилення працівника від обов’язкового щеплення.
Тобто, працівники відсторонюються від виконання роботи у разі ухилення чи відмови від обов’язкового щеплення та лише у порядку, встановленому законом.
Аналіз вищевказаних вимог законодавства вказує, що до обов’язкових профілактичних щеплень віднесені ті, які включені до календаря щеплень, а також ті, що запроваджені проти поширення інфекційних хвороб. Перелік працівників, які підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, тобто Міністерством охорони здоров’я. Факт відмови чи ухилення від щеплення має бути належним чином задокументованим, відмова від обов’язкового профілактичного щеплення повинна бути засвідчена лікарем.
Єдина неприємна ситуація це з витратами на правову допомогу де суд їх зменшив з 3000 грн до 1000 грн. Дуже дивне сприйняття суддями реальності та витрат на підготовку заперечень. В іншому черговий суд та судді дають приклад того, що в Україні є незалежний суд, що поважає права людини та Конституцію України.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
