Випадкові люди починають отримувати бумеранги, що повертаються з ЄСПЛ у зв’язку з ігноруванням здорового глузду та прав людини й бажанням вписати своє ім’я в переможців премії Золота малина української юриспруденції. В огляд включена скасована позиція судової активіЗтки Олени Кібенко, практика щодо виселення осіб, розрахунку у разі несвоєчасної виплати при звільненні та обов’язку зупинення провадження за умови участі у справі військовослужбовця.
Також до огляду увійшла практика ВС-КАС, ВС-КГС, ВС-ККС, останнє рішення КСУ щодо презумпції невинуватості платника податків та низка рішень з оскарження штрафів ТЦК і обов’язку ТЦК внести дані про виключення осіб з військового обліку й багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔸 Постанова ВП ВС про зупинення провадження у справі у разі, якщо сторона є військовослужбовцем
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Рішення КСУ 5-р(ІІ)/2025 щодо забезпечення конституційних гарантій прав платника податків
🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за жовтень 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-КГС за жовтень 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-ККС за жовтень 2025 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 916/3006/17
Це та сама справа, яка демонструє всю хибність судової реформи та добору випадкових людей без досвіду та фахових знань. Тепер для виправлення їх недолугого рішення прийдеться повертати майно, яке безпідставно вибуло з власності володільця та витрачати ресурси й кошти. Суд зазначив:
80. Зі встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин вбачається, що право вимоги у Банку виникло у травні 2016 року і до моменту звернення Банку до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 09.11.2017 минуло більше одного року.
81. З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій у цій справі щодо пропуску Банком строку для звернення до нотаріуса ґрунтується на приписах закону, а тому відсутні підстави для скасування рішення цих судів про задоволення позову.
82. За результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами Велика Палата Верховного Суду вважає, що порушення, констатовані ЄСПЛ, через повторний розгляд справи має можливість виправити саме вона як суд касаційної інстанції в межах наданих їй повноважень, адже всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, раніше встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
83. З огляду на зазначене у цій постанові викладені у письмових поясненнях доводи відповідача не беруться до уваги, оскільки реалізація предмета іпотеки, про що зазначає Банк, після ухвалення рішення ЄСПЛ не нівелює необхідності виправлення порушених прав позивача.
Постанова ВП ВС про зупинення провадження у справі у разі, якщо сторона є військовослужбовцем
Справа № 754/947/22
Велика палата врешті перестала займатись судовим активіЗмом та застосувала пряму норму Закону і зазначила:
117. Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Справа № 306/2708/23
Велика палата зазначила:
44. Проаналізувавши наведені норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.
45. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців.
69. У постанові Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі № 263/6538/18 зазначено, що «у статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об’єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об’єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами».
70. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, не дослідив наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду та не навів у рішенні мотивів можливості або неможливості поновлення цього строку.
Справа № 367/2027/16-ц
ЄСПЛ вже не перше виступає як суд четвертої інстанції та вирішує спір за законодавством України. ЄСПЛ зазначив:
10. Рішенням ЄСПЛ від 27 березня 2025 року у справі «Білявська проти України» (заява № 84568/17), яке набуло статусу остаточного, констатовано порушення статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
11. Європейський суд виходив із того, що попри те, що заявниця посилалася як на норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), так і на норми Житлового кодексу України (далі – ЖК України), національні суди застосували лише норми ЖК України без пояснення причин надання такої переваги, без роз’яснення, чи слід один з цих кодексів вважати lex specialis щодо іншого або таким, що не застосовується у цій справі з якихось причин.
12. Вирішивши застосувати положення ЖК України, а саме статтю 116, національні суди виходили з того, що для виселення необхідне одночасне виконання двох умов: систематичне порушення правил співжиття та застосування заходів запобігання чи інших заходів громадського впливу, які виявилися безрезультатними. У зв’язку з цим суди посилалися на скарги заявниці до поліції та неуспішні провадження у справах про адміністративні правопорушення, але дійшли висновку, що заявниця не довела, що обставини відповідали зазначеним умовам для виселення.
13. Європейський суд підсумував, що національний судовий розгляд справи заявниці не забезпечив ефективного та справедливого вирішення спору і зазначив, що ці висновки є однаково актуальними для скарг заявниці як за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, так і за статтею 8 Конвенції.
14. Європейський суд констатував, що під час провадження на національному рівні суди не врахували вразливість заявниці – літньої жінки, яка намагалася повернути доступ до свого житла.
55. За правилами статті 212 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час ухвалення судами рішень) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
56. Згідно з частиною другою статті 303 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час ухвалення судами рішень) апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
57. ОСОБА1 надала суду копії звернень до правоохоронних органів (т. 1 а.с. 15-17) та копії висновків дільничних інспекторів міліції Бучанського міського відділу міліції від 10 січня 2015 року та від 11 вересня 2015 року.
58. Суд першої інстанцій хоч і згадав про зазначені вище докази, проте жодної оцінки у тексті судового рішення на порушення статті 212 ЦПК України їм не надав. Апеляційний суд також залишив поза увагою ці докази, хоча відповідно до положень статті 303 ЦПК України теж мав оцінити їх нарівні та в сукупності з іншими.
59. Наведені недоліки судових рішень першої та апеляційної інстанцій Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ також не виправив.
60. Отже, суди на порушення вимог процесуального законодавства належним чином не перевірили та не встановили усіх обставин справи, а відтак висновки про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними та необґрунтованими.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Рішення КСУ 5-р(ІІ)/2025 щодо забезпечення конституційних гарантій прав платника податків
Суд дійшов висновку, що у цій справі немає підстав для виходу за межі предмета конституційного контролю, зокрема щодо приписів Кодексу, якими встановлено порядок притягнення платників податків до юридичної відповідальності. Суд також наголошує, що законодавче регулювання відповідних питань має відповідати Конституції України та юридичним позиціям Суду, викладеним у цьому Рішенні.
Отже, Суд виснував, що оспорювані приписи Кодексу є таким, що не суперечить частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42 Конституції України. Однак, у тих випадках, коли йдеться про санкції, які по суті прирівняні до кримінальних покарань, законодавче регулювання має забезпечити платнику податків дотримання конституційних принципів індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості, передбачених статтями 61, 62 Основного Закону України.
Огляд судової практики ВС-КАС за жовтень 2025 року
В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:
– відсутність у житлових комісій гарнізонів повноважень щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень;
– недопустимість звуження підстав для виплати підвищеної додаткової винагороди актами нижчої юридичної сили;
– особливий порядок набрання чинності актами Кабінету Міністрів України з інформацією обмеженого доступу;
– послідовність здобуття освіти у разі продовження особою незавершеного навчання за бакалаврським рівнем вищої освіти в іншому вищому навчальному закладі з того ж самого курсу;
– застосування ставки земельного податку до лісових земель, які за цільовим призначенням належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;
– нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на площу загорожі та асфальтованого майданчика, включених до складу комплексу нежитлових будівель, зареєстрованого за єдиним реєстраційним номером у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
– звільнення від обов’язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залежно від статусу території.
Заслуговують на увагу також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:
– строк звернення до суду у пенсійних спорах, пов’язаних із визнанням неконституційними норм закону;
– строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення після процедури адміністративного оскарження.
Огляд судової практики ВС-КГС за жовтень 2025 року
В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:
▪️правової природи грошової винагороди арбітражного керуючого / ліквідатора;
▪️обов’язку юридичної особи, яку визнано банкрутом, зареєструвати електронний кабінет упідсистемі «Електронний суд» ЄСІКС;
▪️покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника на підставі ст. 34 КУзПБ.
У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язанихз антимонопольним та конкурентним законодавством, містяться висновки щодо:
▪️наслідків бездіяльності органу АМК у прийнятті рішення поза межами строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
▪️питання розмежування юрисдикції у спорі про захист прав на корисну модель.
У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав сформульовано висновки стосовно:
▪️належного позивача у спорах про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників товариства;
▪️порушення переважного права учасника ТОВ при відчуженні частки статутного капіталу товариства у випадку, коли частка ТОВ була предметом кількох послідовних правочинів;
▪️корпоративних прав у фермерському господарстві та правомочності його засновників.
У постановах у справах щодо земельних відносин сформовано висновки щодо:
▪️права нового власника майна вимагати в судовому порядку припинення податкової застави, накладеної через борги попередника;
▪️порядку передачі в оренду земельних ділянок, які були виключені із площ земель колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягали поділу (паюванню).
Огляд судової практики ВС-ККС за жовтень 2025 року
У сфері кримінального права акцентовано, що:
– законодавство України не передбачає можливості відмови від виконання обов’язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яка ґрунтується на релігійних або інших переконаннях. Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні ст. 336 КК України. Призов на військову службу під час мобілізації не скасовує права на сумлінну відмову від носіння та/або використання зброї;
– акт приймання виконаних будівельних робіт є офіційним документом і предметом службового підроблення (ст. 366 КК України).
У сфері кримінального процесуального права вказано, що:
– прокурор повинен протягом визначеного законодавцем строку з дня внесення ним відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. Невчинення цього обов’язку протягом визначеного законодавцем строку не звільняє прокурора від необхідності його виконання. Суд оцінює докази на предмет їх допустимості у разі здійснення прокурором слідчих (розшукових) дій поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 214 КПК України, враховуючи обсяг і характер вчинених прокурором дій, прийнятих ним рішень, тривалість такого порушення тощо. Порушення строку передачі матеріалів досудового розслідування відповідному органу поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 214 КПК України, не тягне автоматичного визнання зібраних прокурором доказів недопустимими;
– оголошення розшуку підозрюваного має передумови, дотримання яких є обов’язковим для слідчого чи прокурора, які повинні не лише формально здійснити виклик підозрюваного, але й дотриматися правил, регламентованих ст. 135 КПК України, про належність такого виклику. Після надання оцінки усім відомостям щодо місцезнаходження підозрюваного слідчий чи прокурор вправі прийняти рішення про оголошення розшуку підозрюваного.
Справа № 440/9141/25
Це наша справа, суд прямо зазначив про відсутність підстав особистого прибуття до ТЦК для внесення змін в реєстр, а також відсутності відомостей про скасування раніше виданого висновку ВЛК чи якоїсь підробки. Також суд зазначив і про відсутність підстав нового проходження ВЛК у зв’язку з втратою чинності старого наказу МО, яким встановлена непридатність до військової служби.
Справа № 758/12530/25
Це чергова наша справа про оскарження незаконного штрафу ТЦК. Окрім самих порушень, суд зазначив і про недотримання ТЦК порядку повідомлення про розгляд адміністративної справи, чим порушив право на захист. Щодо порушень суд вказав:
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку 05.12.2024 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ1 у строк та місце, зазначені в повістці. Отримання ОСОБА1 виклику до ІНФОРМАЦІЯ4 підтверджується документами: повісткою, описом, трек-листом Укрпошти.
Однак, відповідач не надав суду копію повістки, яка б доводила, що ОСОБА1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ1 на конкретну дату та час, не надав доказів, що ОСОБА1 отримав вказану повістку особисто або відмовився від отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання та не надав суду доказів, що факт неявки ОСОБА1 зафіксовано відповідним актом.
Таким чином, у справі відсутні докази, що повістка про виклик позивача на 05.12.2024 вручалася останньому напередодні цієї дати або цією датою. Отже, відсутні підстави вважати, що позивач належним чином був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ1 .
В свою чергу, відсутність належного оповіщення позивача про необхідність з’явитись до ІНФОРМАЦІЯ1 , виключає виконання ним обов’язку явки 05.12.2024.
Отже, в даному випадку в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справа № 758/12745/25
Це ще одна наша справа про скасування незаконного штрафу ТЦК. Суд зазначив:
Разом з тим, судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ1 на 14 год 00 хв. 16.01.2025 позивачем не отримано.
Однак, як вбачається з копії конверта з рекомендованим повідомленням №0610219999456 до якого долучено довідку про причини повернення/досилання, 16.01.2025 працівниками Укрпошти проставлено відмітки «Повертається», «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, обставини справи не свідчать про те, що повістка про виклик позивача на 16.01.2025 вручалася останньому напередодні цієї дати. Отже, відсутні підстави вважати, що позивач належним чином був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ1 .
В свою чергу, відсутність належного оповіщення позивача про необхідність з’явитись до ІНФОРМАЦІЯ1 , виключає виконання ним обов’язку явки 16.01.2025 об 14 годині 00 хвилин.
Отже, в даному випадку в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Судом встановлено, що в матеріалах справи, окрім копії супровідного листа про виклик ОСОБА1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення №4/4464 від 02.02.2025, відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач не мав достовірних даних про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості підготуватися до розгляду справи та надати свої докази.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА1 щодо порушення вимог статті 22 Закону № 3543-XII не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справа № 120/11580/25
Це чергова наша справа про зобов’язання ТЦК внести дані про виключення особи з військового обліку у зв’язку з наявними даними про непридатність до військової служби. Суд зазначив:
Стаття 9 Закону №1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов’язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру; 2) звертатися в порядку, встановленому розпорядником Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
З наведеного слідує, що за заявою військовозобов’язаного вносяться відповідні відомості (виправлення) до Реєстру.
Позивач через свого представника звернувся до відповідача з заявою від 02.07.2025 щодо виправлення відомостей в Реєстрі, однак, такі не внесено, доказів протилежного суду не надано.
З урахуванням зазначеного, оскільки позивач військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та посвідчення № НОМЕР1 містить відмітку про виключення з військового обліку, то вказані відомості повинні бути відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Водночас, під час розгляду справи до суду не надано жодних доказів внесення відповідних відомостей про непридатність позивача до військової служби в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Так як збирання відомостей здійснюється органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, до яких також відноситься відповідач, на підставі інформації, що подається, зокрема, особисто військовозобов’язаними, тому після надходження заяви від позивача у відповідача виник обов’язок внести вказані дані до цього Реєстру.
Таким чином, відповідач всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме, не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку.
Суд зазначає, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Справа №:755/15347/25
Це ще одна наша справа про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК. Суд зазначив:
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого а адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА1 до ІНФОРМАЦІЯ1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не спростував доводи позивача про те, що ОСОБА1 не викликався за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ2, не повідомлявся належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ2, що позбавило можливості позивача скористатись правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Обгрунтовуючи підстави позову в цій частині позовних вимог позивач вказує, на те, що з оскаржуваної постанови неможливо встановити на підставі яких доказів було встановлено суб’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та зазначає, що з об’єктивних обставин не з’явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ2 оскільки повістку не отримував, а такий обов’язок позивача пов’язується з датою отримання повістки.
Оскільки у даній справі відповідач не надав необхідних документів, які підтверджують отримання надсилання позивачу належним чином повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ2, суд дійшов висновку що позовні вимоги в цій частині належним чином обгрунтовані, та такі що підлягають задоволенню.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
