Останні рішення Великої палати нагадують перемогу зла над добром. Стільки ненависті до громадян України та їх прав включно з ігноруванням прав своїх колег суддів, над якими знущається відібрана іноземцями та ймовірно і підпорядкована ним Вища рада правосуддя я не пам’ятаю. І мова не саме про цей огляд, а про загальну тенденцію. Судовий активіЗм набуває нових, все більш жахливих форм. Єдина надія, що закінчення повноважень одних і досягнення іншими граничного віку, виправить ситуацію. В цьому огляді є важливі позиції щодо строку оскарження податкових повідомлень-рішень, штрафів ТЦК, розпоряджень АМКУ та багато іншого.
Перелік рішень та практики, які включені до огляду:
🔸 Постанова ВП ВС щодо документів для належного представництва при скасуванні українського паспорта
🔷 Огляди судової практики та інші рішення:
🔸 Огляд судової практики ВС-КАС за червень 2025 року
🔸 Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2025 року
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 500/2276/24
З огляду на викладене Велика Палата доходить висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов’язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
17. Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата вважає, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб’єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку – строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов’язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), – строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов’язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), – строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
32. Таким чином, варто погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки ФОП ОСОБА1 не навела у заяві про поновлення пропущеного строку жодних об’єктивних причин, які б підтверджувалися належними доказами, за яких позивачка не могла звернутись до суду в місячний строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, така заява не може вважатися обґрунтованою та не дає підстав для її задоволення, а отже, відсутні належні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
33. Водночас необхідно зазначити, що залишення позову без розгляду не є перешкодою для повторного звернення з позовом та заявою про поновлення строку звернення до суду першої інстанції, який в межах своєї дискреції може вирішити питання про поновлення строку звернення до суду. А отже, доводи ФОП ОСОБА1 щодо того, що з цих підстав суди попередніх інстанцій порушили її право на доступ до правосуддя, є недоречними.
Постанова ВП ВС щодо документів для належного представництва при скасуванні українського паспорта
Справа № 990/215/24
Велика палата зазначила:
6.18. Чинним законодавством не передбачено ані обов’язку адвоката (незважаючи на норми статтей 27, 28 Закону № 5076-VI) встановлювати особу клієнта шляхом перевірки дійсності документа, що посвідчує відповідну особу; ані обов’язку адвоката (представника сторони у справі) надавати договір про правничу допомогу разом з ордером.
6.19. Вирішуючи питання щодо достатності документів, які підтверджують повноваження адвоката на представництво особи в суді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 виснувала, що ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката; надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером закон не вимагає.
6.20. Оскільки норми КАС зобов’язують представника особи підтвердити суду повноваження вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема підписувати позовну заяву, а до позовної заяви ОСОБА1 адвокат Зінчук В. Ю. додав належний доказ на підтвердження своїх повноважень підписати позовну заяву (ордер на надання правничої допомоги від 26.06.2024 серії АМ № 1091886), у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
6.21. Оскільки рішенням РНБО від 30.12.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» санкції застосовані до ОСОБА2 – громадянина російської федерації, який (як зазначено в рішенні) може використовувати документи на ім’я громадянина України ОСОБА1 та ОСОБА3 , то вирішення питання, чи має ОСОБА1 , від імені якого подано позов, право вимоги щодо Указу Президента України від 30.12.2023 № 877/2023, може вирішуватися під час розгляду справи по суті.
6.26. Керуючись цими настановами ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), вказала, що положення Конвенції вимагають уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист
6.27. З огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема частини четвертої статті 59, пункту 2 частини першої статті 240 КАС, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-КАС за червень 2025 року
В огляді відображено правові позиції колегій суддів КАС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:
✅ недопустимість формального підходу при вирішенні питання щодо надання статусу учасника бойових дій;
✅ поширення вимоги закону щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на адвокатські об’єднання;
✅ розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання з 20 травня 2023 року;
✅ межі податкових обмежень щодо відшкодування ПДВ в разі застосування санкцій до акціонерів платника на підставі Закону України «Про санкції»;
✅ строк для подання заяви щодо списання недоїмки з єдиного внеску;
✅ особливості визначення строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами в умовах карантину та воєнного стану;
✅ притягнення службової особи до матеріальної відповідальності у зв’язку із затримкою розрахунку з працівником при його звільненні.
Пропонуються до уваги також правові висновки з питань застосування процесуального закону, зокрема про:
✅ обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі правонаступництва суб’єкта владних повноважень;
✅ недостатність факту відкриття виконавчого провадження як підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Упродовж червня 2025 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.
Огляд судової практики ВС-КЦС за червень 2025 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що майно, яке було продане чи передане на виконання рішення суду, має «віндикаційний імунітет» і не підлягає витребуванню від добросовісного набувача навіть у разі подальшого скасування такого рішення;
✅ у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що при безоплатній передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у приватну власність, за наявності декількох претендентів, першочергове право на отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої була сформована ця ділянка, за відсутності законних перешкод. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення раніше сформованої земельної ділянки іншій особі порушує законний інтерес первинного заявника щодо завершення процедури приватизації;
✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що недотримання уповноваженими працівниками банку внутрішніх вимог щодо оформлення вкладу не свідчить про недотримання письмової форми договору банківського вкладу. Передача коштів уповноваженій особі банку за письмовим договором створює зобов’язання банку перед клієнтом, відсутність обліку коштів та банківського рахунку свідчить про неналежне виконання банком своїх обов’язків, а не про відсутність договірних відносин;
✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що члени Ради з державної підтримки кінематографії мають безумовне право на отримання щомісячної стипендії в розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з моменту їх призначення, що ґрунтується на законі та не залежить від наявності окремого рядка в бюджетній програмі;
✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (заповіт чи заповідальне розпорядження банку). Якщо особа, вказана в розпорядженні банку, не прийняла спадщину або відмовилася від її прийняття, то спадкування права на вклад здійснюється спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину. Сама по собі вказівка особи в заповідальному розпорядженні банку не свідчить про прийняття такою особою спадщини;
✅ щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що перебування справи на стадії досудового розслідування не є підставою для зупинення провадження в цивільній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні. Підставою для зупинення провадження у справі за п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є наявність іншої справи, що розглядається в судовому порядку, а не перебуває на стадії досудового розслідування;
✅ щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що при поверненні виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву державний виконавець зобов’язаний зняти арешт із майна боржника. Бездіяльність державного виконавця та начальника ВДВС щодо незняття арешту з майна боржника в такому випадку є протиправною.
У першому розділі огляду розкрито загальні підходи до тлумачення договору за правилом contra proferentem, у тому числі: межі застосування правила; ідентифікація сторони, на користь якої тлумачаться неясності; роль структурних та змістових формулювань умов договору.
У другому розділі наведено приклади застосування цього правила в конкретних договорах – від купівлі-продажу, оренди, підряду до кредитних договорів, поруки, перевезення та страхування.
Справа № 910/980/25
Це наша справа. Суд без втручання у дискреційні повноваження АМКУ зазначив про об’єктивну відсутність дотримання вимог Закону при прийнятті рішення та відсутність будь-яких доказів належного дослідження заяви. Суд зазначив:
З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини, Комітетом під час прийняття Розпорядження не було дотримано вимог щодо всебічності та повноти з’ясування обставин, які мають значення для справи та не доведено обставини які мають значення для справи і які визнано встановленими, адже:
– не було здійснено повне дослідження усіх обставин справи щодо наявності у діях ПП «Дольче-Віта» ознак неправомірного використання позначення «РОЛЛІНІ»;
– не було належним чином дослідження обставин щодо неправомірного використання ТОВ «Торговий дім «Левада» позначення «РОЛЛІНІ»;
– не було належним чином досліджено обставини щодо неправомірного використання ТОВ «Торговий дім «Левада» зовнішньої форми борошняного кулінарного виробу.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Справа № 635/2414/25
Нарешті суди почали звертати увагу не тільки на неналежність повідомлення, порушення порядку складання постанов та протоколів, а й безпосередньо на прямі норми КУпАП. Суд зазначив зокрема:
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував законодавчі положення, зокрема примітку до ст. 210-1 КУпАП, за якою ОСОБА1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення, зокрема, ст. 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено відомостей, які відповідач мав можливість отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ч. 2 ст. 77 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, саме відповідач у справі, а не позивач, як помилково зазначив суд першої інстанції, зобов’язаний довести правомірність свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
