Схоже, що єдність судової практики в Україні вже ніколи ніхто не побачить до того часу, поки у Великій палаті залишаються судді-трирічки та інші випадкові особи з меркантильними інтересами та відсутністю безсторонності й особистою зацікавленістю у результаті справ, що розглядають. До того ж відсутність пропорційного складу суддів від всіх юрисдикцій у Великій палаті при розгляді справ, як це було задумано профанами-реформаторами не дотримується, що ставить під сумні всі рішення де ця пропорція не дотримана, це вже не говорячи про незаконно обраного голову Верховного суду (без України).
В цьому огляді є два рішення які підтверджують висновки наведені вище. Перше це щодо порушення суддями Конституції України й передачі влади іноземцям, друге це завідомо неправосудне рішення на користь прокурора, який перевищив свої повноваження звертаючись з позовом до суду. Також наведена й окрема думка у справі про позбавлення права власності на землю, де судді-трирічки продемонстрували незнання норм матеріального права та особисту зацікавленість, як і у справі з прокурором, на мій погляд.
До огляду включене також рішення КСУ щодо примусового стягнення з пенсій, практика ККС-ВС, рішення та постанови щодо незаконності відсторонення, практика стягнення боргу за відвантажений товар без договору, чергова справа про стягнення депозиту з Приватбанку та дуже цікава справа, якою встановлено факт недоброчесності члена ВРП.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 640/20919/22
Велика палата Верховного суду (без України) пробила чергове дно. Судді цього незаконного й неповноважного, як на мій погляд, утворення вирішили, що висновок Етичної ради, яким фактично перешкоджають подальшу можливість бути обраним до складу ВРП і фактично втручання в проходження публічної служби, не може бути оскаржено в суді:
29. Аналіз наведених норм свідчить про те, що Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб’єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.
30. Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з’їзду суддів України, з’їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення).
31. Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання / призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена ВРП), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
Вважаю це просто верхом державної зради. Тобто, іноземці з правом вирішального голосу, без знання норм права та навіть української мови вирішують за невідомими критеріями хто може бути членом конституційного органу, а хто ні.
Фактично ті судді, що не викладуть окрему думку, не тільки позбавили права на захист від свавілля іноземців, а наділили іноземців необмеженою владою в Україні, без можливості бути захищеним від їх свавілля.
От з якого приводу потрібно негайно збирати РНБОУ та припиняти діяльність не тільки Етичної ради, а й вирішувати подальшу долю незаконного створеного Верховного суду (без України).
Окрема думка у цій справі, фактично підтверджує висновки щодо порушення суддя ВП ВС Конвенції та Конституції України.
Справа № 477/2330/18
Ця окрема думка чергове свідчення того, що велика кількість суддів Великої палати не те що не поважають Закон й Конституцію України, а навіть їх не читали, як на мій погляд. З цим потрібно негайно щось робити та розформовувати це утворення, а того хто склав це ганебне рішення, вважаю, що потрібно вже притягнути до кримінальної відповідальності.
В окремій думці зазначено, що предметом спору у справі є примусове припинення права власності на земельну ділянку. Проте стаття 140 ЗК України не містить такої підстави для припинення права власності на земельну ділянку, як нецільове використання земельної ділянки. Таке порушення відповідно до статті 141 ЗК України є підставою лише і виключно для припинення права користування земельною ділянкою.
Справа № 483/448/20
Чергова ганебна постанова Великої палати, яка підштовхує до думки, що це рішення було наслідком неправомірного втручання у діяльність суду. Не секрет, що незаконно обраний голова Верховного суду (без України) має інтереси саме у цій області й те що він особисто не брав участь у розгляді справи не може свідчити про його безсторонність.
Для того, аби задовольнити позов суд відступив в чергове від сталої практики щодо участі прокурора й надав права прокурору при наявності уповноваженого органу подавати позов від себе без вимоги до такого органу. Крім того судді, що погодились з цією ганебною постановою переклали на відповідача порушення, які допустила держава.
Що не зробиш, коли не можна, але потрібно.
Приємно читати окрему думку. Й нарешті судді в ній зазначили про неможливість відмови у позові при обранні ніби неефективного способу захисту. Ця позиція буда вигадана трирічками й активно застосовується при натягуванні сови на глобус.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-ККС за січень 2023 року
У сфері кримінального права, зокрема, зроблено висновки про:
✅ кримінально-правову оцінку суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру;
✅ неможливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України) у кримінальному провадженні про хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК України) у разі, якщо, окрім спричинення майнової шкоди підприємству, яку добровільно відшкодував обвинувачений, відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно моральну шкоду іншим особам, примирення з якими не відбулося.
У сфері кримінального процесуального права, серед іншого, встановлено, що:
✅ чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає перевірки показань особи із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфа (детектора брехні) – та використання отриманих відповідних даних як доказу;
✅ істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є випадок, коли місцевий суд не розглянув заяв особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, про відмову від захисника через неналежне здійснення ним захисту, які вона неодноразово подавала.
Упродовж січня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону № 1404, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону № 1058 в тім, що вони унеможливлюють виплату – у розмірі не нижче прожиткового мінімуму – пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорювані приписи Закону № 1404, Закону № 1058 є невиконанням державою свого позитивного обов’язку забезпечити мінімальний соціальний захист людини відповідно до приписів частини третьої статті 46 Конституції України, що заперечує людську гідність як абсолютну цінність, нівелює сутність конституційних прав на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, а отже, не відповідають приписам статей 1, 3, 8, 21, 28, 46, 48 Конституції України.
Справа №520/24316/21
Це наша справа. Дуже радію, коли суд поважає Закон, Конституцію України та права людини. Суд зазначив:
Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у постановах від 01.04.2020 року у справі №761/12073/18, від 23.01.2019 року у справі №755/6458/15-ц.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки в ньому відсутні належні правові підстави, адже ст. 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством», не може бути застосована до спірних правовідносин, бо:
– наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ній працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені в передбачених ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» – відсутні
– щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов’язкових щеплень в Україні, в тому числі, і за епідемічними показниками
– в порушення ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не було надано єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення – посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідного подання про усунення особи від роботи.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу керівника Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області Бринзи Наталії Григорівни №62-к від 08.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Справа № 127/31606/21
Це наша справа. Дуже шкода, що не всі судді Вінницького апеляційного суду настільки відповідально ставляться до своїх обов’язків та захисту прав людини. Судді, які прийняли це рішення, заслуговують на повагу.
Суд зазначив:
Апеляційний суд вважає, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов’язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
– кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
– форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
– умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
– контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Визначаючи об’єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з’ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак суд першої інстанції залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи вчителькою, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.
Зазначена позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
Враховуючи всі встановлені обставини, апеляційний суд вважає вимоги ОСОБА_1 правомірними та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування наказу №259 від 08.11.2021 про її відсторонення від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19 та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постанова КАС про встановлення порушення членом ВРП правил етики та недоброчесної поведінки
Справа № 752/23024/21
Це наша справа. Суддя першої інстанції, вірогідно налякана посадою відповідача й будучи від нього залежною у позові відмовила. Апеляція, хоча теж і відмовила у позові, однак, встановила факт невідповідності члена ВРП Романа Маселко правилам професійної етики та доброчесності. Суд зазначив:
Сформовані відповідачем словосполучення «ІНФОРМАЦІЯ_22», а також «ІНФОРМАЦІЯ_23» є його власним трактуванням діалогів, що оприлюднені НАБУ, та його власною оцінкою текстової розшифровки опублікованих аудіозаписів, у тому числі, їх частини, в якій міститься посилання на особу позивача (згадування про нього), а саме, «ІНФОРМАЦІЯ_24».
В той же час, вказані тези ОСОБА_2, їх текстовий зміст, не містять жодних тверджень чи заяв щодо існування (запису) голосу саме позивача на плівках.
Слід відмітити й те, що ОСОБА_2 в ході апеляційного перегляду справи вказував, що знайомий з позивачем та впізнав на фрагментах аудіозаписів, оприлюднених НАБУ, голос позивача. ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції також підтвердив факт знайомства з ОСОБА_2 . Отже, спірне висловлення ОСОБА_2 було сформоване на власних відчуттях та переконаннях, є його власним судженням, а тому не може вважатись ствердженням про факт, як на тому наполягає позивач.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація є його оціночними судженнями, критикою та оцінкою дій позивача, як адвоката, а виділені позивачем фрази, на які він посилається у позові, не можуть бути виокремленими із загального контексту публікації, яка в цілому стосується загальновідомих даних, що були оприлюднені НАБУ.
Справа № 758/9834/16-ц
Це наша чергова справа про стягнення з ПриватБанку депозиту та суми відсотків за кримським депозитом. Все це чергове підтвердження того, що за свої права потрібно боротись.
Справа № 903/883/22
Це наша справа. Вона цікава тим, що у позивача окрім документів про відвантаження товару, більше фактично нічого не було. Але спосіб щодо стягнення заборгованості та підтвердження отримання товару є, тому раджу ознайомитись всім як вийти з такої ситуації.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
