Велика палата повернулась остаточно у свій звичайний стан втрати логіки, вибіркового застосування законодавства та уникнення вирішення спорів і звичайно політичних рішень поза власною компетенцією. Єдине кого все це влаштовує так це іноземні партнери та кишенькове НАБУ після справи Князєва.
До огляду увійшли позиції щодо припинення іпотеки, можливості звільнення судді за колегіальне рішення, оскарження рішення антирейдерської комісії, отримання інформації від ОСББ, розпорядження державним майном, гнучке вирішення релігійних спорів, практика ВС-ККС та ВС-КАС, тематична добірка щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною й дуже важлива справа про можливість оскарження бойового розпорядження в суді й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 800/119/14
Цим рішенням випадкові люди винесли вирок самим собі, надаючи оцінку законності рішення Конституційного суду України та визнаючи законним звільнення судді, який не виклав окрему думку законним, фактично всі їх рішення від яких вони постійно відступають є такими самими. От до чого докотилась країна після судової реформи.
Суд зазначив:
Доводи Верховної Ради України в апеляційній скарзі стосуються порушення позивачем присяги, що мало місце і виразилось у прийнятті ним у складі Конституційного Суду України Рішення від 30.09.2010 № 20-рп/2010.
6.47. Приймаючи зазначене вище Рішення, Конституційний Суд України [як це зазначено в пункті 6 мотивувальної частини Рішення від 30.09.2010 № 20-рп/2010] виходив з того, що визнання неконституційним Закону України від 08.12.2004 № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» у зв’язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом № 2222-IV. Це [за висновком Конституційного Суду] «…забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України».
6.48. Разом з тим згідно зі статтею 160 Конституції України вона набуває чинності з дня її прийняття, а відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Конституції України внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції, належить до повноважень Верховної Ради України.
Тобто саме Конституцією України визначено порядок її дії та внесення змін до неї.
На виключні конституційні повноваження Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади щодо вирішення питань про внесення змін до Конституції України вказав і Конституційний Суд України в Рішенні від 09.06.1998 № 8-рп/98 (справа щодо внесення змін до Конституції України).
6.53. Як підсумок, очевидним є те, що, ухвалюючи Рішення від 30.09.2010 № 20-рп/2010, Конституційний Суд України (у складі суддів цього суду, в тому числі судді ОСОБА1.) перевищив свої конституційні повноваження і виконав непритаманну йому функцію – замість охороняти Конституцію України вдався до її ревізії, перебравши на себе функції законодавця – Верховної Ради України, що не відповідає конституційному ладу.
Справа № 916/4093/21
Створення Мін’юстом інструментів для рейдерства, а також ніби “боротьби” з ним призвело до жахливих наслідків і намагань оминути судові розгляди незаконних реєстрацій.
Суд зазначив:
90. Велика Палата Верховного Суду виснує, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.
91. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного вище Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
92. За наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 зазначеного Закону).
Справа № 201/15228/17
Судами визнано незаконність позасудового стягнення на предмет іпотеки з двох підстав, а саме АТ «КБ «Приватбанк» не надало державному реєстратору доказів отримання іпотекодавцем повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та не надало звіту про оцінку.
Правовий висновок наступний:
11.1 До 26 лютого 2020 року Порядок № 1127 не передбачав подання державному реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки, проте така вимога передбачалася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу та відповідно до якої іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності, й зобов’язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
11.2 Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов’язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.
11.3 Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.
Постанова ВП ВС про недійсність договору іпотеки та способу захисту порушеного права
Справа № 496/1059/18
Велика палата зазначила:
10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статті 391 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов’язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України) з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред’явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи.
Позовна давність до такого позову не застосовується, а судове рішення про його задоволення, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.
При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення.
Постанова ВП ВС щодо обсягу надання члену ОСББ інформації щодо діяльності ОСББ
Справа № 925/1440/22
Велика палата зазначила:
123. З огляду на наведені у цій постанові висновки, для забезпечення ефективного захисту прав співвласників та інших фізичних осіб і передбачуваності правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 367/1505/20, та зазначити, що персональні дані співвласників та інших фізичних осіб є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Такі персональні дані не підлягають наданню об’єднанням для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація (крім випадку надання згоди на її поширення).
124. Тому об’єднання має надати співвласнику для ознайомлення документи, інформацію, визначені Законом про ОСББ та Законом про особливості здійснення права власності, а також статутом об’єднання, за винятком персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб, які є конфіденційною інформацією. Якщо документ містить персональні дані, такий документ надається для ознайомлення з вилученням персональних даних як конфіденційної інформації.
Справа № 917/1212/21
Натягування сови на глобус перейшло на новий рівень. Випадкові люди майже в один і той самий момент визнають ефективними різні способи захисту та визначення для захисту майна. В одному випадку це віндикація в іншому негаторний позов. Щодо строків позовної давності то це взагалі шедевр. Скоро будуть їх обгрунтовувати телепередачами чи статтями журнашлюшек, а не належним виконанням обов’язків уповноважених осіб.
Врешті суд прийшов до висновку, що права держави як акціонера відрізняються від прав юридичних та фізичних осіб і тому статус переданого майна державою до статутного капіталу це зовсім інше ніж передання цього майна юридичною чи фізичною особою.
Висновок у випадкових людей наступний:
273. Здійснивши правовий аналіз Конституції України, ГК України, ЦК України, Закону України «Про господарські товариства», який діяв щодо акціонерних товариств до набрання чинності законами України «Про акціонерні товариства», «Про управління об’єктами державної власності», «Про приватизацію державного майна», стосовно корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», законів України «Про холдингові компанії в Україні», «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.
274. Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.
Справа № 906/1330/21
Випадкові люди самоусунулись від вирішення цього принципового спору щодо можливості взагалі втручатись судам та державі у релігійні справи, якщо суди попередніх інстанцій підійшли до спору формально та відмовили у задоволені позову, то випадкові люди, прийнявши цю справу до розгляду окрім переписування тексту нічого не встановили та не прийняли.
На жодне поставлене самим судом собі питання, конкретної відповіді не надано.
Страх приймати рішення там де за них прийдеться нести відповідальність притаманний сьогоднішньому часу.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-КАС за березень 2024 року
В огляді відображено правові позиції Верховного Суду, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:
✅ оподаткування систематичного продажу нерухомого майна фізичною особою;
✅ строків для проведення та результатів камеральної перевірки;
✅ відшкодування витрат на митний огляд товару;
✅ закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками;
✅ збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку в разі переміщення особи по військовій службі, пов’язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість);
✅ довідки, що підтверджує участь військовослужбовця у бойових діях чи прирівняних до них заходах;
✅ строку звільнення після подання працівником заяви про звільнення із займаної посади.
Упродовж березня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.
Зокрема, огляд містить ключові правові позиції щодо кримінально-правової кваліфікації:
✅ злочинів проти основ національної безпеки, вчинених як під час воєнного стану, так і до його введення;
✅ кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Приділено увагу й питанням караності за ці суспільно небезпечні діяння.
Також в огляді відображено окремі аспекти доказування, акцентовано на особливостях спеціального кримінального провадження (in absentia) зазначених кримінальних правопорушень.
Огляд судової практики ВС-ККС за березень 2024 року
В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в ухвалених у березні 2024 року постановах ККС ВС, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права:
✅ констатовано, що дії військовозобов’язаного, який з моменту оголошення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» ухилився від призову на військову службу, вважаються такими, що вчинені під час мобілізації, в особливий період і підлягають кваліфікації за ст. 336 КК України. Незазначення при правовій кваліфікації кримінального правопорушення за цією статтею такої ознаки, як особливий період, не може вважатися беззаперечною підставою для визнання неправильною такої кваліфікації дій обвинуваченого;
✅ акцентовано на тому, що про вчинення шахрайства внутрішньо переміщеною особою свідчить отримання нею соціальної допомоги на підставі заяв, у яких вона не повідомила органам соціального захисту про наявність нерухомого майна, розташованого в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції;
✅ зазначено, що особа, яка вчинила два кримінальні проступки, що були розділені певним проміжком часу та утворювали реальну сукупність, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
У сфері кримінального процесуального права:
✅ вказано, що допустимість як доказів свідчень, здобутих за допомогою катувань з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні, зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому, а тому проведення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов’язковим;
✅ констатовано, що ухвала слідчого судді, якою відповідно до вимог законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану» вирішено долю речових доказів і передано патрони уповноваженій особі військової частини, не передбачена кримінальним процесуальним законом, а тому підлягає апеляційному оскарженню.
Упродовж березня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Справа № 520/33326/23
Думаю, після ознайомлення з цим рішенням, всім тепер стане зрозуміло, чому ухилянти в законі і Федір Веніславський проголосували за виключення обмеженої придатності, таким чином надаючи можливість командирам не нести відповідальність за стан здоров’я своїх підрозділів та неможливість виконання ними бойових завдань.
Суд зазначив:
Суд звертає увагу, що на момент винесення бойового розпорядження №5/370 відповідачу було відомо про зазначені позивачем обставини щодо стану його здоров’я, однак, відповідач не вжив жодних заходів щодо проведення медичного огляду перед виданням бойового розпорядження.
Доводи відповідача про те, що після доведення оспорюваного бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР1 від 30.10.2023 №5/370 молодший лейтенант ОСОБА1 під час медичного огляду у медичному пункті частини висловив скарги про стан свого здоров’я, внаслідок чого був тимчасово звільнений від виконання обов’язків військової служби та направлений на медичний огляд ВЛК, не впливають на спірні правовідносини, оскільки, судом враховуються обставини, що передували винесенню бойового розпорядження №5/370 від 30.10.2023 року.
Стосовно посилання відповідача на те, що визнання за рішенням ВЛК молодшого лейтенанта ОСОБА1 обмежено придатним до військової служби не є безумовною підставою для звільнення від виконання обов’язків військової служби, колегія суддів зазначає, що у рапорті від 29.09.2023 року позивач вказав на виникнення підстав для його переміщення саме у зв’язку зі станом здоров’я.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем протиправно включено позивача до бойового розпорядження №5/370 від 30.10.2023 року, без закінчення процедури розгляду рапорту позивача про переміщення останнього з підстав погіршення стану здоров’я, що свідчить про протиправність оскаржуваного розпорядження.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
