Велика палата вже третій тиждень нічого не висновує окрім окремих думок і в цьому також є позитив та стабільність і правова визначеність.
До огляду включена практика ВП ВС та касаційних судів за І півріччя 2024 року, практика ЄСПЛ та Суду справедливості ЄС, постанова щодо обчислення строку для оскарження постанови про стягнення виконавчого збору та виправдовувальний вирок у справі за звинуваченням у самовільному залишені військової частини та багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Огляд практики Суду справедливості ЄС за лютий 2024 року
Верховний Суд підготував огляд практики Суду справедливості ЄС (рішення за лютий 2024 року) із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.
Огляд рішень ЄСПЛ за травень 2024 року
В цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Йдеться про рішення:
✅ у справі RYTIKOV v. Ukraine, яка стосувалася законності затримання заявника у світлі ст. 5 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ констатував порушення цього положення, адже органи влади, затримуючи заявника без ухвали слідчого судді на підставі винятків, передбачених ч. 1 ст. 208 КПК України, не посилалися на жодні такі конкретні обставини, яких не містили і відповідні процесуальні документи;
✅ у справі BIBA v. Albania, що стосувалася належної реакції керівництва школи на випадок завдання тілесних ушкоджень одним учнем у школі іншому. Констатуючи порушення ст. 8 Конвенції в цій справі, ЄСПЛ наголосив на першочерговому обов’язку органів освіти забезпечити безпеку учнів з метою захисту їх від будь-яких форм насильства, поки вони перебувають під їхнім наглядом. У цьому аспекті важливо, щоб Держави запроваджували відповідні законодавчі, адміністративні, соціальні та освітні заходи, сприяючи, таким чином, нульовій толерантності до будь-якого насильства або жорстокого поводження в навчальних закладах;
✅ у справі MÁRIA SOMOGYI v. Hungary, яка стосувалася цивільного провадження про дифамацію щодо заявниці за те, що вона поширила у фейсбуці допис третьої особи про критику дій муніципалітету щодо управління ним майном і державними коштами. ЄСПЛ констатував порушення ст. 10 Конвенції та, зокрема, зауважив про те, що за загальним правилом справи про дифамацію, порушені юридичною особою, яка здійснює публічну владу, не можуть вважатися такими, що переслідують законну мету «захисту репутації… інших осіб» згідно з п. 2 ст. 10 Конвенції, хоча окремі члени цього органу можуть розпочати такі провадження від свого імені. Втім, у цій справі таке провадження було порушене муніципалітетом, а не його окремими працівниками. Сам ЄСПЛ не переконався в тому, що муніципалітет мав «інтерес у захисті свого комерційного успіху та життєздатності» чи то «на користь акціонерів та працівників», чи то «для більш широкого економічного блага», який би вимагав правового захисту, і він не був конкурентним гравцем на ринку нерухомості, який прагнув максимізувати свої прибутки шляхом залучення клієнтів. Навіть дії з реалізації права власності муніципалітетом повинні були служити суспільству і фінансувалися за рахунок платників податків.
Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням.
Дайджест судової практики ВП ВС за І півріччя 2024 року
Верховний суд опублікував тридцять правових висновків Великої Палати Верховного Суду за І півріччя 2024 року
Огляд судової практики ВС-КАС за І півріччя 2024 року
Верховний суд опублікував огляд судової практики ВС-КАС за І півріччя 2024 року
Огляд судової практики ВС-КГС за І півріччя 2024 року
Верховний суд опублікував огляд судової практики ВС-КГС за І півріччя 2024 року
Огляд судової практики ВС-ККС за І півріччя 2024 року
Верховний суд опублікував огляд судової практики ВС-ККС за І півріччя 2024 року
Огляд судової практики ВС-КЦС за І півріччя 2024 року
Верховний суд опублікував огляд судової практики ВС-КЦС за І півріччя 2024 року
Справа № 320/36807/23
Це наша справа. Намагання кредиторів звертатись до державних та приватних виконавців призводить до подвійного стягнення виконавчого збору, що саме і оскаржується. Тому суд першої інстанції невірно визначив строк з якого треба рахувати, що особа дізналась про порушення свого права.
Суд зазначив:
Враховуючи положення частини восьмої статті 27, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов’язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.
Таким чином, враховуючи, що позивачем лише 09.05.2023 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження №71282421 від 13.03.2023 року та відповідно з цього моменту позивач дізнався про своє порушене право, а позовну заяву подано 15.05.2023 року, тобто у встановлений 10 денний строк, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не пропустив строку звернення до суду.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
Справа № 610/252/23
Велика повага таким суддям, що не ховаються за прокуратурою та вигаданою суспільною думкою і безглуздими виснуваннями випадкових людей, а просто роблять свою роботу і приймаються рішення на підставі наявних, а не вигаданих доказів. Прокуратура в цій справі разом зі слідством довели свою повну професійну непридатність, як на мене, навіть не прийшли на останнє засідання.
Суд зазначив:
Нез’явлення вчасно на службу без поважних причин є однією із форм вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (у редакції на час вчинення інкримінованих дій).
Нез’явлення вчасно на службу полягає в тому, що, залишивши військову частину або місце служби на законній підставі та маючи об’єктивні можливості для повернення в установлений час, військовослужбовець своєчасно до частини не з’являється і перебуває поза її розташуванням понад установлений строк. При цьому нез’явлення вчасно на службу само по собі не утворює складу злочину, який пов’язаний із нез’явленням вчасно на службу і таким стає тільки за відсутності поважних причин такого вчинку.
Поважними причинами нез’явлення вчасно на службу можуть бути: хвороба військовослужбовця, його родичів, перешкоди стихійного характеру, поломка транспортного засобу та інші причини. Питання щодо наявності поважних причин нез’явлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.
Початком нез’явлення вчасно без поважних причин на службу для всіх категорій військовослужбовців вважається закінчення встановленої тривалості правомірного перебування поза службою.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку
