Дивує, що новину про “втечу” українських VIP-персон першими публікують ЗМІ, а не державні правоохоронні органи.
Журналісти “Української правди” опублікували розслідування, в якому показали, як пересиджують війну в Монако, Монте-Карло та Ніцці багато українських VIP-біженців. На новину про бізнесменів і політиків призовного віку, які опинилися за кордоном, незважаючи на заборону виїзду для чоловіків, відреагували в ДБР. Експерти проаналізували для видання “Коментарі” дане розслідування та його можливі наслідки.
VIP-біженці. Фото: із відкритих джерел
Щоб дотриматися деяких журналістських стандартів, слід робити більш об’єктивне розслідування
Голова профспілки Українська незалежна фундація юристів, голова АО “Кравець та партнери”, адвокат Ростислав Кравець зізнався, що в нього це розслідування залишило неприємний осад.
“Перше питання, яке у мене виникло після перегляду цього відео – як за кордон потрапив сам журналіст-розслідувач Михайло Ткач. Коли він через слово посилається на джерела “Української правди”, це також змушує сумніватися в його відкритості та неупередженості. Схоже, інформацію він отримав від спецслужб, які, на мою думку, таким чином вирішили натякнути деяким олігархам про необхідність поділитися, – розмірковує експерт. – На що ще варто звернути увагу, то це на те, що в розслідуванні нічого немає про Сергія Лещенка чи Мустафа Найєма, до яких також є чимало питань. Можливо, це якась журналістська солідарність. Але я так не вважаю”.
На думку Ростислава Кравця, упередженість проглядається по всьому відео, особливо наприкінці.
“До зазначених у розслідуванні чиновників Ткач якимось чином приплітає депутатів та суддів, – зазначає він. – При цьому як негативний суддівський приклад називає Татькова (Віктор Татьков, екс-глава Вищого господарського суду України часів президентства Януковича – прим. ред.), який давно вже не є суддею. І щодо якого давно відкрито кримінальні справи. І який давно перебуває за кордоном. Про що Ткачу, гадаю, чудово відомо. Все це, на мій погляд, говорить про вкрай низькі журналістські стандарти та замовний характер даного матеріалу”.
Що стосується безпосередньо героїв даної історії (у журналістському розслідуванні “Батальйон Монако” йдеться про Костянтина Жеваго, братів Ігоря та Григорія Суркіса, забудовника з Дніпра Вадима Єрмолаєва, його колега і депутата Київради Вадима Столара, харківського олігарха Олександра Ярославського) Ростислав Кравець впевнений, що показано далеко не всіх з тих, хто або має нерухомість за кордоном, або сам перебуває там в цей момент. Особливо це стосується нардепів.
“У результаті Ткач знайшов за кордоном нерухомість лише в одного депутата – від ОПЗЖ. Хоча не секрет, що у депутатів правлячої партії “Слуга народу” також вистачає нерухомість поза межами України. Щоб дотриматися деяких журналістських стандартів, слід робити більш об’єктивне розслідування, – вважає експерт. – А так складається враження, що, відпочиваючи під час війни у Ніцці, Михайло Ткач зустрів там наших співгромадян і вирішив зняти репортаж. Що, звісно, не так. На мій погляд, під цим репортажем проглядаються українські спецслужби, причому несумлінна їх частина, до якої також є чимало запитань. Просто вирішили пошантажувати українські “грошові мішки”. Навіть голосні заяви ГБР про початок досудового розслідування нічого не означають”.
Ростислав Кравець акцентує, що про те, що ті ж таки Суркіси вивезли з України 17 млн доларів, було відомо ще три-чотири місяці тому.
“Як на мене, ГБР недалеко пішла від НАБУ щодо політичної упередженості та окозамилювання. Було б бажання розслідувати незаконне перетин кордону нашими співгромадянами – давно б усе розслідували. Вся необхідна інформація є у Держприкордонслужби, того ж таки ГБР. Підсумовуючи – бачимо спецоперацію певної частини спецслужб та вкрай низькі журналістські стандарти. Набагато актуальніше було б дослідити спосіб життя тих самих членів етнічної ради, які відбирають суддів. В Україні про них нічого невідомо. Але для того ж Фіали, як для власника УП, ця тема, мабуть, є табу”, – резюмує експерт.
Навіть якщо відповідні справи дійдуть до суду, там все зупиниться
Адвокат, кандидат юридичних наук, громадський діяч Сергій Войченко розмірковує так:
“Колись Наполеон дав рецепт революції. Все дуже просто. Треба нацькувати бідних на багатих. Якоюсь мірою все це ми простежуємо у цьому сюжеті. Щось подібне ми спостерігали в історії України неодноразово. Нас завжди намагаються розділити: на бідних та багатих, на західних та східних, за релігійними та іншими критеріями. Що зазвичай призводить до негативних наслідків. Водночас, процес боротьби за владу та за ресурси не закінчується ніколи. Навіть під час війни. І продовжиться, мабуть, після”.
Натомість, продовжує експерт, жодних законних підстав для заборони виїзду чоловіків за кордон немає. Конституція України, нагадує він, гарантує кожному свободу пересування. Усі міжнародні документи, ратифіковані Україною, говорять про те саме. Обмежити свободу пересування можна лише за рішенням суду.
“У кримінально-процесуальному кодексі до обвинувачених та підозрюваних застосовується такий захід як здавання закордонного паспорта на зберігання слідчому чи прокурору. Щоб люди, які вчинили кримінальне правопорушення, не могли виїхати за межі України. Фактично те саме зараз застосували повсюдно до всіх чоловіків-українців, – зазначає Сергій Войченко. – Захищати країну, безперечно, обов’язок її громадян. Але чи правильно, коли держава сама діє незаконно? Тим більше, у нашому глобальному світі, коли бізнес, економіка, не можуть розвиватися виключно всередині країни. Тим більше, країни воюючої. На мою думку, подібна прикордонна “залізна завіса” для українців лише шкодить нашій економіці, яка так і страждає від російської агресії”.
Що стосується наслідків сюжету Ткача, експерт припускає, що все закінчиться нічим.
“Бо, – пояснює Сергій Войченко, – навіть якщо відповідні справи дійдуть до суду (імовірність чогось невелика), там усе застопориться. Адже, як я вже казав, немає норм закону, які забороняють виїзд за кордон”.
