«Правки Лозового» —зміни внесені до Кримінального процесуального кодексу України, запропонованих народним депутатом України Андрієм Лозовим і внесених в 2017 році Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017.
Даним законом в процесуальні кодекси України внесено значна кількість правок. Щодо змін в КПК України правники виокремлюють найбільш значущі, які стосуються обчислення строку досудового розслідування, допуску адвоката під час обшуку, призначення експертиз та закриття кримінального провадження якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування (п. 10 ч.1 ст. 284 КПК).
Найбільше згадок в медіа просторі з приводу даних поправок почало з’являтись після закриття гучних справ, таких як «Ротердам +», «Приватбанку» та інших. Все більше з’являлось заголовків про скасування правок, з підтекстом ніби-то саме через ці норми КПК України, особи уникають відповідальності за корупцію у найбільш гучних справах.
В ЗМІ дедалі частіше виникають статті, що дані правки заважають працювати органам досудового розслідування. Рада громадського контролю НАБУ навіть проводила “експертне” дослідження та дійшла висновку, що «такі зміни до Кримінального процесуального кодексу вкрай негативно вплинули на досудове розслідування».
В подальшому, Верховна Рада приймає Закон якими вносить зміни та лише частково скасовує ці поправки. З 01 січня 2024 року вступила в дію норма, якою повністю скасовано строки досудового розслідування до повідомлення особі про підозру, а правила обчислення строків застосовуються до всіх проваджень, де досудове розслідування чи розгляд не завершено до 1 січня 2024 року.
Що змінилось?
Під час дії «Правок Лозового» строки досудового розслідування обчислювались з моменту реєстрації кримінального правопорушення та становили до моменту повідомлення особі про підозру 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину та 18 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Тобто, орган досудового розслідування протягом вказаного часу мав або повідомити особі про підозру або закрити кримінальне провадження. Але у випадку складності та неможливості закінчити досудове розслідування протягом вказаного часу, слідчий чи прокурор міг звернутись до слідчого судді та неодноразово продовжувати строк досудового розслідування на вказаний період (ч. 1 ст. 294 КПК) З 01.01.2024 ця норма вже не діє, а кримінальні провадження розслідуються допоки орган досудового розслідування не вирішить інакше.
Отже, скасували судовий контроль, який до повідомлення особі про підозру продовжував строки досудового розслідування, за зверненням слідчого чи детектива. Тобто, провадження будуть розслідуватись протягом невизначеного строку, а суд не контролюватиме ці строки.
Однак, залишається норма, що регулює обчислення строків досудового розслідування після повідомлення про підозру, продовження строків досудового розслідування слідчим суддею та підстава для закриття кримінального провадження у випадку закінчення такого строку (п. 10 ч.1 ст. 284 КПК).
Так, ч. 3 ст. 294 КПК передбачає, якщо з дня повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк 12/18 місяців, такий строк може бути продовжений у межах строків:1) до трьох місяців – керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.
Саме дані норми давали підстави для закриття гучних кримінальних справ. Але чи проблема саме в нормі, яка відома правоохоронним органам? Чи можливо орган досудового розслідування так швидко та активно здійснював досудове розслідування кримінального провадження, що дані строки спливли. Аргументи на кшталт того, що досудове розслідування неможливо закінчити у 12/18 місяців залежно від тяжкості злочину не беремо до уваги, оскільки як вже зазначалось вище суд вправі продовжувати строки досудового розслідування за зверненням правоохоронного органу та наявності відповідних підстав. Або ж у випадку проведення необхідних експертних досліджень, їх можна проводити до повідомлення особі про підозру.
Постає питання, якщо законом передбачені відповідні норми, які врегульовують питання пов’язані зі складністю кримінального провадження та необхідністю значного часу для проведення слідчих дій, можливо необхідно більше приділити увагу роботі органу досудового розслідування та процесуальному керівництву, а не скасуванні норм КПК України, які закріплюють важливі гарантії контролю.
Тобто, фактично прийнятий закон частково скасовує поправки щодо строків досудового розслідування, в частині скасовує судовий контроль, фактично даючи зелене світло правоохоронному органу щодо термінів розслідування, але чинною залишає, на мою думку, найважливішу частину статті, а саме продовження строків досудового розслідування слідчим суддею, оскільки прокурор це сторона обвинувачення та не здійснює такого контролю як суд, та можливість закриття кримінального провадження, якщо строки все ж пропущено.
Ірина Коваленко
Адвокат, керівник кримінальної практики АО “Кравець і партнери”
+380-44-229-6950
