Все більше часу проходить з моменту вимушеного переселення українців за кордон. Водночас, будучи сильним та самодостатнім народом, українці вміють заробляти собі на життя навіть у не зовсім звичних для себе умовах. Своєю чергою отримання доходу за кордоном породжує і певні обов’язки такі як, наприклад, сплата податків.
Найбільш популярним на сьогодні є запит з приводу сплати податків у Польщі. З даного приводу слід зазначити, що між Україною та Польщею діє з 1994 року і по даний час Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень.
Власне саме цей акт і регулює питання плати податків українців, які перебувають за кордоном.
Як і будь-який інший акт про уникнення подвійного оподаткування Конвенція оперує таким терміном як «резидент», який власне і визначає статус особи та її приналежність до тої чи іншої країни.
«Резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.
У випадку, коли відповідно особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:
- він вважається резидентом Договірної Держави, де він має постійне житло. Якщо він має постійне житло в обох Договірних Державах, він вважається резидентом тієї Держави, де він має найбільш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
- у разі, коли Договірна Держава, в якій він має центр життєвих інтересів не може бути визначена, або коли він не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, він вважається резидентом тієї Договірної Держави, де він звичайно й проживає;
- якщо він звичайно проживає в обох Державах або коли він звичайно не проживає в жодній з них, він вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої він є.
Отже, найбільш визначальною ознакою для визначення резидентства, а відповідно і для визначення країни сплати податків є ознака проживання та перебування в країні.
Сьогодення ж якраз і свідчить про те, що багато українців стало резидентами іншої країни.
Так, стаття 15 Конвенції визначає, що винагорода, що одержується резидентом Договірної Держави у зв’язку з роботою за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі, оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо: одержувач знаходиться в другій Державі протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183-х днів протягом календарного року.
Отже, це означає, що якщо українець, який проживає в Польщі більше 183 днів протягом року і здійснює роботу за наймом, за яку отримує платню (в тому числі дистанційна робота в Україні, яка фактично виконується в Польщі), то такі доходи оподатковуються в Польщі.
Що ж стосується незалежних особистих послуг, то ст. 14 Конвенції встановлює, що дохід, що одержується резидентом одної Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли він володіє регулярно доступною постійною базою в другій Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо у нього є така постійна база, дохід може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно доходу, що приписується до цієї постійної бази. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, зубних лікарів і бухгалтерів.
Тобто, доходи від незалежних особистих послуг справляються в країні перебування, якщо там знаходиться база (засоби) для здійснення такої діяльності і якщо саме з допомогою її використання було отримано дохід.
Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Податкового кодексу України).
Пунктом 13.5 статті 13 ПК України встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Державним органом Польщі, що має видавати документи, які підтверджують факт отримання доходів та сплату податків на її території є відповідна податкова установа.
Тобто, з урахуванням того, що ставка податку із заробітної плати в Польщі становить – 18/32% залежно від сум річного доходу, а в Україні – 15%, то відповідно сплативши податки в Польщі можна отримати довідку про сплату податків і відповідно подати її в Україні аби двічі не сплачувати податки.
Таким чином, перебуваючи за кордоном та отримуючи доходи, треба в будь-якому випадку визначитись із законодавством щодо оподаткування, у випадку наявності угоди про подвійне оподаткування, звернутися до компетентних органів для отримання довідки про сплату податків, аби вберегти себе від неприємностей. В будь-якому випадку, при отриманні доходу за кордоном, коли особа вже плануватиме повертатися в України варто отримати довідку про сплату податків, адже в разі виникнення питань в Україні щодо оподаткування легше буде пред’явити вже існуючу довідку, чим в судовому порядку потім скасовувати податкову вимогу.
Анна Мартиненко, адвокат, АО Кравець і партнери
