Залишки ОЗУ ВП ВС від Князєва продовжують ще робити свою справу і змінювати судову практику під конкретну справу за участі прокурора. Відразу видно, що недарма підозри іншим не вручають. Сподіваюсь, що залишки випадкових людей протягом декількох місяців звідти підуть, головне, щоб не набрали знову суддів-трирічок.
ОЗУ ВП ВС виснувала щодо збільшення ціни після укладання договору, але думаю це не надовго. Також в огляд увійшла постанова про припинення іпотеки, рішення щодо скасування протоколу про адміністративне правопорушення за порушення прикордонного режиму, фіктивний договір та періоду у який приватизоване майно визнається сумісною власністю подружжя й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 922/2321/22
Випадкові люди в чергове продемонстрували незнання Законів і прийняття рішень на замовлення прокуратури, як на мене. Сподіваюсь будуть окремі думки. Суд зазначив:
88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов’язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п’ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Справа № 488/4647/23
Це наша справа. На жаль, співробітники ДПСУ залишаючись поки безкарними за штучну заборону у перетині кордону масово додатково незаконно ще складають і протоколи про порушення прикордонного режиму. Практично у 100% випадках ці протоколи суди касують, але поки жодний прикордонник не поніс відповідальності за перевищення повноважень і фактично незаконне притягнення особи до відповідальності.
Суд зазначив:
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 309451 від 15.10.2023 року вбачається, що він був складений у присутності позивача, містить дані про його особу та його паспортні дані, місце роботи тощо, та міститься відмітка про те, що позивач відмовився від дачі пояснень та від підпису у протоколі, свідками чого вказані ОСОБА3 та інша особа, прізвище якої незрозбірливо. У даному протоколі та оспорюваній позивачем постанові зазначено, що позивач ОСОБА1 порушив п. 3 наказу командира НОМЕР1 прикордонного загону № 447-АГ від 11.04.2022 року «Про запровадження додаткових тимчасових обмежень», оскільки об 11 год. 00 хв. 15 жовтня 2023 року перебував в районі населеного пункту Маяки у смузі місцевості в межах Одеського району Одеської області, в якій діють додаткові тимчасові обмеження, без підстав та підтверджуючих документів, чим порушив прикордонний режим.
Однак, аналізуючи зміст вказаного наказу, суд робить висновок, що тимчасові обмеження на в’їзд, провадження робіт встановлено не на весь населений пункт Маяки, а лише на певну його частину, зокрема північно-західна околиця МАЯКИ до моста через річку Дністер умовна пряма лінія, яка з’єднує міст в МАЯКИ через річку Дністер та поворот державного кордону в районі прикордонного знаку № 0608.
Будь яких графічних матеріалів (схем, планів тощо), які б конкретизували місцезнаходження позивача, не зазначено ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в оспорюваній позивачем постанові, і суду їх також не надано. Суд вважає, що формулювання місцезнаходження позивача у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові, є неконкретизованим та абстрактним, суперечать приписам ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Крім цього, суд також вважає необхідним зазначити, що ст. 280 КУпАП зобов’язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки оспорювана позивачем постанова не відповідає вимогам законодавства, була винесена у відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, і в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суб’єкт владних повноважень до суду таких доказів не надав, то суд приходить до обґрунтованого висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося з порушенням діючого законодавства.
Справа № 756/15167/18
Це наша справа. 6 років прийшлось доводити, що земля кругла і що у разі відсутності спадкоємців та відсутності згоди нести відповідальність, навіть при їх наявності, іпотека фактично припиняється.
Суд зазначив:
Дослідивши наявні у справі докази, копію спадкової справи і надавши їм належну оцінку, колегія суддів встановила, що ОСОБА3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.
Відтак, ОСОБА3 не є особою, що прийняла спадщину в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, і відповідати за зобов?язаннями ОСОБА2 перед банком не має жодних юридичних підстав.
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру спадкоємці ОСОБА2 із заявами про прийняття спадщини не звертались. Отже, спадщина у встановленому законом порядку не прийнята.
Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.
Так, доказів того, що ОСОБА1 надавала згоду на забезпечення виконання основного зобов’язання новими боржниками матеріали справи не містять.
Відтак, зобов’язання за кредитним договором та договором іпотеки мають бути визнані припиненими, а запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна має бути виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Справа № 201/6987/20
Цікава справа і дуже важливі висновки в результаті її розгляду. Суд зазанчив:
Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилався на те, відповідачі вчинили спірні правочини з метою ухилитись від виконання вимог позивача, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов’язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов’язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що лише у період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно житло, набуте одним з подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового Фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя. У інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового Фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації. Тому відповідач при укладення договору дарування квартири від 11 лютого 2016 року № 232 розпоряджалась майном, що належало їй на праві особистої приватної власності.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
