За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 800/278/17
Це наша справа. Взагалі справа дуже цікава і коло неї є багато історій про яки я згодом може і розповім. Велика палата розглядала цю “складну” справу три роки, призначаючи засідання раз на рік.
Саме рішення це приклад боягузства та сталого захисту злочинних дій влади. Тільки двоє суддів, підготували окрему думку. Судді, що потрапили на свої посади завдяки незаконним діям влади, на мій погляд, всім чим можуть захищають владу, а не Закон та права людини. Все це стало можливим завдяки судовій реформі. Формально це рішення є підставою, на мою думку, для притягнення членів ВРЮ та Міністра юстиції Петренко до кримінальної відповідальності, однак поки це навряд чи станеться.
Справа № 800/186/17
Велика палата Верховного суду (без України) у цьому рішенні фактично визнала порушення нею прав людини, що є підставою для звільнення всіх суддів з посад, що брали участь в ухваленні рішення, яке надалі було визнано ЄСПЛ не відповідаючим Конвенції.
Сам суд зазначив, що беручи до уваги висновки ЄСПЛ у справі «Самсін проти України» (заява № 38977/19, пункти 55-58), Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що звільнення ОСОБА_1 з посади судді рішенням ВРП від 25 квітня 2017 року № 988/0/15-17 шляхом застосування люстраційних заходів не було необхідним у демократичному суспільстві, тобто є втручанням у право позивача на повагу до приватного життя, що є порушенням статті 8 Конвенції.
59. При цьому під час розгляду цієї справи не встановлено обставин індивідуальної відповідальності ОСОБА_1 у тому, що він своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади колишнім Президентом України Віктором Януковичем , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, хоча засадами застосування Закону № 1682-VII, як визначено у його частині другій статті 1, є, зокрема, принцип індивідуальної відповідальності.
60. З огляду на висловлену ЄСПЛ позицію щодо відсутності за конкретних обставин справи заявника необхідності у демократичному суспільстві для застосування до нього Закону № 1682-VII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що її постанову від 31 січня 2019 року слід скасувати, а апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ВРП задовольнити частково: рішення суду першої інстанції про визнання незаконним і скасування рішення ВРП від 25 квітня 2017 року № 988/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Верховного Суду України ОСОБА_1 вимог щодо несумісності та звільнення його з посади» та скасування ухвали ВРП від 23 травня 2017 року № 1223/0/15/-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Верховного Суду України у відставку змінити у мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених ЄСПЛ у рішенні в справі «Самсін проти України».
Справа № 362/643/21
Велика палата в чергове констатувала знищення нею самою правової визначеності та підрив довіри суспільства до суду постійними змінами юрисдикціями, крім того, суд виснував, що по суті немає значення яка юрисдикція розглядає справу по суті на підставі тих самих матеріальних норм, такі рішення є законними все одно.
Суд зазначив, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).
82. Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
Постанова ВП ВС про порядок проведення зборів та розпаювання земельних ділянок КСП
Справа № 310/10621/18
Велика палата у цій справі проаналізувала застосування норм Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» й прийшла до висновку про відсутність їх порушення, а також необхідності правильного визначення кола відповідачів до яких місцева адміністрація як орган що затверджує вже результат не відноситься.
Справа № 209/3085/20
Чергове завідомо неправосудне рішення Великої палати Верховного суду (без України). Професор зі Львова з мільйонною зарплатою у своїй манері літературних творів, а не судових рішень міркуючи виснував про можливість у разі поділу майна примусово стягувати кошти з іншого з подружжя, який проти цього поділу і не має можливості виплатити частку. Фактично відповідач може і частку не виплатити й втратити це майно в рамках провадження про примусове стягнення частки. Професору при зарплаті від 200 000 грн на місяць, мабуть, дивно зрозуміти як це немає грошей.
У висновку суд констатував помилковість висновку апеляційного суду про те, що стягнення на користь позивачки компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя становитиме для відповідача надмірний тягар. У спірних правовідносинах відповідач не втрачає права власності на неподільну річ, а стає її одноосібним власником. Тому можлива відсутність у нього коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві не є ознакою надмірності тягаря з такої виплати.
95. Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так:
(а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації);
(б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Справа № 750/3192/14
Дуже цікаве рішення на яке варто звернути увагу не тільки адвокатам. Дуже важливим, що суд визнав можливість визнання незаконним рішення, що вже було самостійно скасовано відповідачем, а також можливість адвоката чиє свідоцтво зупинено приймати участь у роботі органів управляння адвокатського об’єднання.
Зокрема суд при розгляді справи зазначив, що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю окремих членів президії не впливає на їхні повноваження у президії. Частина п`ята статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю здійснення адвокатом такої діяльності, а також участь цього адвоката у роботі органів адвокатського самоврядування, але не забороняє його участь у діяльності адвокатського об`єднання, членом якого він є, зокрема у роботі органів управління.
45. Суди попередніх інстанцій у задоволенні цієї вимоги відмовили, бо вважали, що вказане рішення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача через те, що відповідач його не виконав і сам скасував згідно з рішенням загальних зборів членів від 21 листопада 2014 року. Велика Палата Верховного Суду з цим висновком судів першої й апеляційної інстанцій не погоджується та вважає, що означену вимогу слід задовольнити частково, визнавши недійсним рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до ГО «ЧООА».
47. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що оскільки предметом перевірки, який обґрунтував позивач, фактично є дійсність рішення від 27 лютого 2014 року, то його скасування відповідачем, а також те, що останній не перебуває у стадії припинення, та відсутні докази передання майна відповідача на користь ГО «ЧООА», не можуть бути підставою для відмови у задоволенні відповідного позову. Скасування рішення органу управління юридичної особи цим органом не стосується періоду, який минув з моменту прийняття відповідного рішення до його скасування. У разі встановлення незаконності рішення органу управління юридичної особи таке рішення суд може визнати недійсним, що створює наслідки з моменту прийняття цього рішення.
48. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що внаслідок незаконноговиключення позивача з числа членів АО «ЧОКА» за рішенням від 6 лютого 2014 року позивач зазнав порушення його права на участь в управлінні АО «ЧОКА». Через вказане виключення відповідач не повідомив позивача про час, місце проведення загальних зборів і про порядок денний 27 лютого 2014 року, позбавив його можливості взяти участь у засіданні цих зборів. Тому рішення від 27 лютого 2014 року щодо припинення діяльності АО «ЧОКА» та передання всіх його активів і майна безкоштовно до ГО «ЧООА» слід визнати недійсним.
49. Твердження позивача у позовній заяві, апеляційній і касаційній скаргах про те, що пункт 157.13 статті 157 ПК України у редакції, чинній на час прийняття рішення від 27 лютого 2014 року, забороняв передавати майно АО «ЧОКА» неприбутковим організаціям іншого виду, є необґрунтованим. Припис зазначеного пункту ПК України був застосовним саме до неприбуткових організацій, тобто зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили, що відповідач станом на 27 лютого 2014 року мав статус неприбуткової організації та був внесений до зазначеного реєстру.
53. Відносини щодо обмеження прав членів адвокатського об`єднання, у тому числі права на користування приміщеннями й іншим майном, на базі якого було організоване місце роботи адвоката-члена цього об`єднання, не є такими, за якими чинне законодавство України унеможливлює судовий контроль.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд судової практики ВС-КЦС щодо спорів у справах за участю осіб з інвалідністю
Огляд містить важливі правові висновки КЦС ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики. Серед цих висновків слід виокремити такі:
✅ у спорах, які стосуються прав осіб з інвалідністю у сімейних правовідносинах, – опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною встановлюється в судовому порядку після подання органом опіки і піклування щодо особи, яка може здійснювати піклування над недієздатною;
✅ у спорах за участю осіб з інвалідністю щодо житлових правовідносин – особи з інвалідністю, які не мають іншого житла, мають достатні та триваючі зв’язки з конкретним місцем проживання, яке є їхнім «житлом» у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути виселені з такого житла;
✅ у спорах за участю осіб з інвалідністю щодо відшкодування моральної шкоди – факт заподіяння моральної шкоди особі, яка є особою з інвалідністю першої групи з дитинства, беручи до уваги істотність вимушених змін у її житті у зв’язку з втратою близької людини, а також враховуючи наслідки, що настали, та їх невідворотність, є підставами для відшкодування моральної шкоди, яка визначається судами, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості;
✅ у спорах за участю осіб з інвалідністю щодо спадкових правовідносин – визначаючи, чи є особа з інвалідністю з дитинства такою, яка має право на обов’язкову частку у спадковому майні, необхідно враховувати не сам лише факт установлення особі інвалідності уповноваженим державним органом, а момент її настання, оскільки чинне законодавство пов’язує набуття особою інвалідності з дитинства не з відповідним висновком такого компетентного органу, а зі стійким розладом функцій організму особи, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності.
У ньому вміщено низку важливих правових позицій КАС ВС, сформульованих під час розгляду цієї категорії адміністративних справ.
У спорах з приводу притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю викладено висновки:
✅ об’єднаної палати КАС ВС про неможливість одночасного притягнення фізичної особи – підприємця, яка використовує найману працю, до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП;
✅ Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС про одночасне застосування до суб’єкта господарювання штрафних санкцій та внесення припису про усунення виявлених порушень щодо недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
У спорах, що виникають з питань оформлення трудових відносин між роботодавцем і працівником, наведено правові позиції, зокрема, про:
✅ розмежування цивільно-правових і трудових відносин;
✅ обов’язковість укладення трудових договорів між закладами охорони здоров’я та медичними працівниками;
✅ негативні наслідки укладання цивільно-правового договору замість трудового у разі наявності ознак трудових відносин між роботодавцем і працівником.
У спорах, що пов’язані з перевіркою дотримання вимог законодавства про працю та оплату праці, містяться висновки, зокрема, стосовно:
✅ забезпечення права працівника надати письмові пояснення роботодавцю у разі виявлення факту прогулу;
✅ збереження за працівником, призваним на строкову військову службу в період дії особливого режиму, його робочого місця і середнього заробітку;
✅ обов’язку роботодавця дотримуватись мінімальних державних гарантій в оплаті праці при звільненні працівника.
У спорах, що пов’язані зі здійсненням контролю за дотриманням умов колективного договору, – висновки щодо:
✅ повноважень Держпраці та її територіальних органів здійснювати контроль за виконанням умов колективного договору;
✅ обов’язковості нарахування працедавцем встановленої в колективному договорі надбавки за інтенсивність праці.
У спорах, що пов’язані з дотриманням органами Держпраці процедури проведення перевірок, викладено, зокрема, висновки про:
✅оформлення вимоги щодо надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування інспектором праці;
✅ особливості перевірки громадських організацій органами Держпраці;
✅ неприпустимість проведення перевірок суб’єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами.
Справа № 761/41266/19
Це наша справа. Взагалі ситуація дуже цікава. Спочатку, зловживаючи правами і знаючи наперед про незаконність своїх дій, роблять виконавчий напис, а коли виконавчий напис скасовується, то подають новий позов, але строки вже пропущені. Суди чомусь таке зловживання не помічають, про добросовісність та справедливість нічого не говорять, як у справах, що стосуються прав банків чи кредиторів. Але Верховний суд (без України) не зміг проігнорувати свої власні висновки, навіть після рішення КСУ.
Суд зазначив, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) викладено правову позицію про те, що після направлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості та, відповідно, припинення дії кредитного договору, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, після направлення вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , від 17 лютого 2015 року позивач змінив строк виконання зобов`язання, а тому на користь останнього підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором з урахуванням вищевикладених норм матеріального права та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
