Заходи підтримки, які уряд надає вразливим категоріям населення, втім, не торкнулися питання відстрочки сплати за кредити. Як і раніше банки та мікрофінансові організації (МФО) продовжують нараховувати відсотки, а колектори вимагати повернення коштів. Ситуацію трохи згладжує закон, який забороняє нарахування пені та штрафів за несвоєчасну сплату на час воєнного стану. Але це слабка втіха для значної кількості громадян, які втратили джерело доходу, житло, майно.
Здається дивним, але навіть опинившись у тяжких фінансових умовах, багато українців продовжують брати кредити, оскільки іншого виходу для себе не бачать. Ситуація, в якій опинилася 65-річна мешканка селища Солотвино Закарпатської області, є типовою для багатьох людей похилого віку. Щоб мати можливість придбати на зиму дрова, самотня жінка змушена була оформити кредит в одному з банків, оскільки субсидія не компенсувала навіть половини всієї вартості. Наразі пенсіонерці надходять звінки з вимогою повернути борг.
Пані Марія (прізвище просить не називати) отримує мінімальну пенсію. Щоб прогодуватися, перепродувала офіційно дозволені товари у сусідній Румунії, яка межує із селищем через річку Тиса. Але зараз у пенсіонерки погіршилося здоров’я, тому живе лише на пенсію, з якої більшу частину відраховує банку. Нашому виданню Марія зізналася, що вона не має іншого виходу, окрім як знову брати кредит.
«Дрова у нас коштують дорого, незважаючи на те, що довкола ліс. Одна машина – 12 тис. грн, а файна – 13-14 тис. грн. Плюс треба заплатити водію за доставку. Субсидія компенсує лише 5 тис. грн. Я зверталася до місцевої адміністрації з проханням якось допомогти, але мені повідомили, мовляв, нічого, потерпите. А що мені залишається робити? Не вмирати ж? Тому я три роки поспіль змушена брати кредити. Цього року також візьму», – розповіла пенсіонерка. Щомісяця з пенсії жінки вираховують 1-1,5 тис. грн на виплату кредиту та відсотків.
Історія пані Марії знайшла відображення у петиції, яку у серпні опублікував мешканець Київщини Іван Леончук. Його вразила історія самотньої закарпатки. Справа в тому, що Івана разом з його дружиною пенсіонерка прихистила у себе на початку війни, причому зробила це безкоштовно. Якось молодик побачив, що жінка плаче. З’ясувалося, що їй зателефонували з банку з вимогою сплачувати кредит, при тому, що багато банків на початку весни зробили українцям кредитні канікули на два-три місяці, під час яких не нараховували відсотки. Щоб привернути увагу влади до проблеми пенсіонерів, Іван записав відео, де коротко розповів про історію Марії. Відео набрало понад 300 тисяч переглядів. У коментарях частина користувачів повідомила, що зіткнулися зі схожою ситуацією.
«Синку, ти дивуєшся. Ми пенсіонери живемо на шахті і купуємо вугілля по 4-5 тисяч грн за тонну, а потрібно щонайменше шість тонн. Також беремо кредити щороку», – написала Надія Камінська. Інша користувачка інтернету Тетяна Хімич розповіла, що брала гроші, аби мати можливість купити продукти дітям та онукам.
«Роботи немає, а їсти треба. От і кредити брала щоб купити їжу, бо з доходів – лише моя пенсія у 4,2 тис. грн», – зазначила жінка.
Ситуація загострюється
Для багатьох позичальників актуальним залишається питання нарахування відсотків. На сайті електронних петицій можна зустріти чимало звернень до президента України з проханням вплинути на ситуацію. Юрист Світлана Саража вважає, що питання необхідно вирішувати на законодавчому рівні, оскільки ситуація в Україні у зв’язку з війною є форс-мажором, про що наприкінці лютого заявляли і в Торгово-промисловій палаті України.
«Ніхто з банків не буде за власним бажанням оголошувати кредитні канікули, щоб не нашкодити собі. Якщо тільки їх не зобов’яже до цього Нацбанк і це якимось чином не виллється в законодавчі ініціативи», – розповіла вона «Пенсійному кур’єру».
В той же час було б неправдою стверджувати, що уряд не вживає кроків щодо пом’якшення ситуації із позичальниками. Вживає, але цих заходів замало. Окрім вже згаданого закону про заборону нараховувати пені та штрафи, ініційовано законопроект 7441-1 про прощення або заморожування виплати кредитів на транспорт та нерухомість через війну. Але поки що його лише взято Верховною Радою за основу. Крім того, ухвалено закон, який тимчасово забороняє банкам, небанківським установам та колекторам стягувати з військовослужбовців прострочені борги.
Втім, усе це не є системними заходами в умовах високого рівня безробіття. За даними Міжнародної організації з міграції ООН, більше половини опитаних українців, які мали роботу до війни, змушені шукати нову. Додамо, що кожен п’ятий із переселенців повідомляє про відсутність джерела доходів. Особливо важка ситуація склалася у регіонах, де ведуться бойові дії, і де люди змушені просто виживати. Проте громадянам продовжують дзвонити банки та колектори та вимагати сплачувати кредити.
Боргова яма
Особливо загрозлива ситуація склалася навколо діяльності МФО. Ці організації надають доступні мікрокредити «до зарплати» з річною ставкою 400%-1 500%. При цьому умови виписані таким чином, що сплатити кредит боржнику буває непросто навіть за наявності відповідних коштів. Часто позичальникам видає кредити приватна особа, яку складно потім притягнути до відповідальності.
На думку старшого партнера АТ «Кравець і партнери» Ростислава Кравця, бізнес із мікрокредитуванням більш прибутковий, аніж навіть наркотики та торгівля зброєю. Особливо в Україні, де, за його словами, повністю розвалено систему захисту прав споживачів та фінансового захисту позичальників. В той же час МФО навіть у разі несплати боржників завжди будуть у виграші.
«Якщо один позичальник для сплати боргів продасть квартиру, то він перекриє тисячу інших, які не платять», – пояснив нашим журналістам адвокат.
Ще одна проблема – колектори. Починаючи з липня минулого року, діяльність колекторів регулює закон №1349-IX. Операторам колекторських фірм заборонено дзвонити позичальникам ввечері та у вихідні дні. Але, по-перше, з початком війни регулятор менше став приділяти уваги порушенням з боку колекторів, а по-друге, закон має протилежну дію.
«В Україні існує кримінальна відповідальність за вимагання та за примус до виконання цивільно-правових зобов’язань. Так от, завдяки «закону про колекторів», ці статті стали мертвими. Щодо закону «Про захист прав споживачів», то з нього виключили всі норми законодавства щодо споживчого кредитування, які перенесли до закону «Про споживче кредитування», по дорозі втративши санкції щодо кредиторів за обмани, маніпуляції, зловживання», – пояснив Ростислав Кравець.
Крім того, каже адвокат, під дію закону не підпадають кредити у сумі меншій за заробітну плату (6,5 тис. грн) та кредити, які видаються на місяць. А цим сьогодні й займаються МФО.
Таким чином, в Україні збільшується кількість громадян, які не здатні повертати кредити і змушені занурюватися в борги ще більше, аби мати можливість хоча б сплачувати відсотки. При цьому компанії, які займаються кредитуванням, одержують надприбутки, що в умовах війни виглядає як фінансове мародерство. І, на жаль, такий грабіжницький підхід відбувається сьогодні і в інших сферах.
В той же час чимало українців починають задаватися питанням, а що далі? Невже після завершення війни влада буде продовжувати скрізь очі дивитися на проблему права й соціального захисту? Поза сумнівом, держава перебуває у важкому становищі і повністю залежить від міжнародної допомоги. Але це не привід ігнорувати можливість системних соціальних перетворень. Слід пам’ятати, що саме громадяни є головним ресурсом держави. Саме від мотивації народу залежить обороноздатність та відродження країни. І той факт, що соціальне питання загалом продовжує сьогодні ігноруватися, говорить багато про що.
