Дискусія щодо ефективності накладення санкцій на росіян не вщухає у топових виданнях світу.
Нещодавно Financial Times опублікувало власне дослідження, за результатами якого виявилося, що, здавалося б, шалений санкційний тиск виявився недостатнім, щоб позбавити росіян, наприклад, можливості отримувати прибутки від торгівлі нафтою та іншими енергоносіями.
Економіка РФ не розвалилася, як багато хто прогнозував після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Експерти розмірковують про те, яким чином поліпшити санкційну політику задля її більшої ефективності у стримуванні агресора.
Очевидно, що найбільш зацікавлена сторона тут – це Україна. Уряд у Києві активно працює над новими пакетами власних санкцій і просуванням їх на Заході. Комісія американського дипломата Майкла Макфола та голови Офісу президента України Андрія Єрмака, в тому числі, має координувати введення санкцій Україною та країнами цивілізованого світу.
Але останніми днями з’являється все більше ознак недовіри між українською владою і її західними союзниками.
У ЗМІ був опублікований лист від офіційного Вашингтону до координаційної ради країн-донорів України, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та Офісу президента. В листі міститься перелік реформ та антикорупційних заходів, які має впровадити Україна найближчими місяцями, і від яких залежить продовження і обсяги підтримки, яку надаватимуть їй США та інші ключові союзники.
Важливий напрямок – це санкційна політика, покликана позбавити росію економічної могутності та, зокрема, здатності виробляти зброю, а російських олігархів – можливостей впливати як на Україну, так і на інші країни принаймні західного світу.
Але недовіра та сумніви з боку США та решти ключових союзників України здатна підірвати ці надважливі зусилля.
На сьогодні практично всі підстави для введення санкцій ґрунтуються на таємних та недоступних для громадськості та навіть самих осіб, відносно яких вони вводяться санкції, висновках СБУ.
Під кожен санкційний пакет, який ухвалює Рада національної безпеки та оборони України, СБУ готує таємну довідку з обґрунтуванням цього рішення. Санкції фактично собою підмінюють рішення судів, якими б мали бути встановлені підстави для наявності або відсутності відповідальності за дії в яких звинувачують підсанкційних осіб..
Разом із тим не вщухають скандали про те, яким чином у санкційних списках опиняються ті чи інші люди або юридичні особи. Або не опиняються і продовжують користатися всією свободою.
Широко відомий приклад, коли ще перед повномасштабним вторгненням росіян Києвом були накладені санкції проти “злодіїв в законі” та пов’язаних з ними осіб. Але потім з повідомлень у ЗМІ стало відомо, що ціла низка прізвищ була включена туди начебто “помилково”. Хоча пізніше навіть представники правлячої партії публічно називали вартість хабарів, які платили нечистим на руку силовикам за включення або виключення із санкційних списків певних людей.
Цей скандал став одним із перших, який вивів на поверхню проблему можливої корумпованості осіб, які, в тому числі, готують обґрунтування введення державних обмежень, що потім так само стає основою для відповідних рішень у країнах Заходу.
Не менш кричущою була ситуація, коли нещодавно отримав підозру у державній зраді багаторічний член парламенту та проросійський політик Нестор Шуфрич. Його звинувачують в тому, що він працював на колишнього українського топ-чиновника, якого українські спецслужби вважають російським шпигуном – Володимира Сівковича. За їхніми даними, Сівкович створив у москві цілий офіс з колишніх представників української влади, які втекли до росії, та офіцерів ФСБ. Цей офіс розробляє плани подальшої окупації України та керує цілою шпигунською мережою.
Однак виявилося, що прізвище Сівковича не фігурує у жодному санкційному списку України. Які, зокрема, складає та ж СБУ, яка обґрунтовано підозрює його у державній зраді та ловить його агентів.
Це може пояснюватися тим, що Сівкович інтегрував у деякі важливі департаменти українських спецслужб та державних органів своїх агентів. Доказом тому є справа проти колишнього очільника одного з регіональних управлінь СБУ Олега Кулініча, якого було заарештовано за роботу на Сівковича і його московський офіс з повідомлень самого СБУ. Після арешту було навіть оприлюднено записи їхніх телефонних розмов, де вони обговорюють вплив на кадрові призначення в різних департаментах СБУ, в тому числі, інформаційно-аналітичних.
Тобто тих департаментах, які й розробляють обґрунтування для введення санкцій. Це критично важливий момент для росіян і їхніх поплічників, адже наявні там їхні агенти здатні саботувати санкційний процес зсередини. Або проводити його таким чином, як це вигідно самим росіянам.
Тільки створення максимально прозорих правил та умов введення санкцій наддасть можливість відновити довіру не тільки в Україні, але і у західних партнерів, зокрема, до своїх санкційних ініціатив.
У країнах Заходу не має бути сумнівів, шо санкційні ініціативи України не перебувають під впливом хабарників, які беруть гроші за включення і виключення зі списків, або ж російських шпигунів, які намагаються розвалити зсередини зусилля цивілізованого світу у протистоянні агресору.
Точно таким чином має бути реформований і сам юридичний механізм введення санкцій, який має включати опцію оскарження таких рішень ще у позасудовому порядку і виправлення навіть випадкових помилок.
Такі помилки цілком можуть траплятися через широке застосування санкцій як в Україні, так і на Заході. Це можуть бути елементарні технічні помилки, не обумовлені жодними хабарямі або диверсіями. І вони стаються, але люди або компанії, несправедливо включені до санкційних списків, фактично не мають можливостей швидко зняти звинувачення проти себе і відновити повноцінну діяльність.
Це так само підриває найважливіше у санкційний політиці – довіру до неї. Власне кажучи, це і є стратегічна мета агресора. Дискредитувати те, що потенційно може знищити його спроможність вести агресивні війни та впливати на інші країни світу.
Тільки якщо ця довіра буде безумовною, а санкції не будуть розглядатися як потенційно корупційна чи диверсійна історія, цивілізований світ зможе продовжити більш ефективно застосовувати санкції.
А міжнародні експерти цілком відкрито заявляють – обмеження проти росії та пов’язаних з нею осіб мають бути ще жорсткішими і своєчасними. Тільки тоді санкції дійсно подіють.
Для цього вкрай необхідно, зокрема, реалізувати антикорупційні та структурні реформи в Україні, найближчими місяцями. Так само необхідно створити механізм оскарження та виправлення помилок у санкційній політиці.
Якщо довіра буде відновлена, є шанс стримати агресора, припинити гігантську війну та зменшити ризик її повторення.
Адвокат Ростислав Кравець
