Наріжним каменем притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності є встановлення підриву довіри до судової гілки влади.
Про це пише АНТИРЕЙД з посиланням на телеграм-канал Ростислава Кравця.
Питання в тому, що саме і чию довіру підриває. З часу потрапляння до складу Вищої ради правосуддя прихильника Гітлера Роми Маселко складається враження, що оце досить туманне “підрив довіри” стосується виключно його та його колег й посіпак на кшталт Христини Буртник, за психічне здоров’я якої є реальні підстави турбуватись. Бо якщо у людини більш немає чим зайнятись в житті ніж на професійній основі писати скарги на суддів, що підривають її довіру, то, як на мене, є питання.
Як визначити цей ступінь все ж. Якогось мірила окрім волання та передруку активістами друг у друга якоїсь справи немає. Натомість за кордоном, в демократичних країнах, зовсім інший підхід. Там ніхто не звільняє суддів тому, що якийсь активіст чи активістка або ображена помічниця залізла до судді в постіль.
Якщо Україна йде до Європи де дисциплінарні провадження щодо суддів не транслюються в ютубі, то треба і в Україні з цим щось робити. Така “відкритість” як раз і підриває довіру та дає інструменти до маніпуляцій, особливо ще й з обмеженням права судді чи представників судді часу для виступу та обґрунтування своєї позиції.
Разом з відстороненням іноземців, треба принципово переглянути питання публічності дисциплінарних проваджень, підстав притягнення суддів, відсторонення професійних скаржників та розгляду скарг виключно сторін у справах.
Тільки так можна відновити незалежність судової гілки влади та звільнити її від впливу пройдисвітів, іноземців та іншого безробітного зброду.
