В даній статті ми розберемо відповідальність виконавців за прийняття в роботу завідомо незаконних документів. Але перш за все необхідно виділити, що виконавці поділяються на державних та приватних відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями».
Правовий статус працівників органів державної виконавчої служби визначений в ч. 1 ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями».
Статус приватного виконавця визначений ст. 16 цього ж Закону. Приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності.
Державний виконавець за вчинення протиправних дій як державний службовець несе відповідальність згідно Закону України “Про державну службу” та Кримінального кодексу України.
За невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків;5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України.
Кримінальна відповідальність настає за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов‘язаної з наданням публічних послуг.
Статтею 365-2 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність виконавців. Зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, уповноваженою особою або службовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, державним виконавцем, приватним виконавцем з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України, характеризується: 1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності і полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв’язком між діянням та наслідками (див. загальні положення до цього розділу). Таким чином, за ст. 365-2 КК України карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту настання зазначених наслідків. Відсутність вказаних наслідків може свідчити про незакінчений злочин за умови спрямованості діяння на досягнення цих наслідків або про адміністративний чи дисциплінарний проступок.
Істотною шкодою у статтях 364, 364, 365, 365-1, 365-2, 367 КК України, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян, для настання кримінальної відповідальності, дорівнює 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.
З 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатної особи складає 2 270,00 грн, то в 2021 році для кримінального законодавства у частині кваліфікації кримінальних правопорушень застосовується сума в 1 135,00грн.
Отже, істотною шкодою у статтях 364, 364, 365, 365-1, 365-2, 367 КК України вважається шкода, яка перевищує 1 135,00 грн Х 100 = 113 500 грн.
А тепер давайте розберемо ситуацію з виконавчим написом, який приймає на виконання виконавець.
Вимоги щодо вчинення виконавчого напису передбачені главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Порядок), містить чіткі вимоги до викладення виконавчого напису, а саме, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Проте, виконавці категорично ігнорують ці вимоги та посилаються на Закон України «Про виконавче провадження» у якому, звісно ж, відсутня вимога про те, як саме має виглядати виконавчий напис вчинений на документі, що встановлює заборгованість, однак є вимоги до виконавчого документу.
Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документу:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред’явлення рішення до виконання.
Звичайно, всім виконавцям відомо про вимоги щодо викладення виконавчого напису, однак, останні зловживають своїми правами та приймають до виконання виконавчі написи вчинені в супереч Порядку, про що їм достеменно відомо.
На нашу думку це є зловживанням своїми повноваженнями та має бути кваліфіковано за відповідною статтею Кримінального Кодексу України, оскільки виконавцю відомо про вимоги яким має відповідати виконавчий документ, але він всупереч цим вимогам приймає на виконання завідомо незаконний виконавчий документ чим призводить до завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян.
Автор статті:
Ірина Коваленко Адвокат АО Кравець і партнери
Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер АО Кравець і партнери
