Нещодавно, повернувшись із Страсбурга, на очі потрапило доволі цікаве рішення Великої Палати Верховного суду (без України) щодо оскарження звільнення з посади судді Конституційного Суду України, який займав посаду голови суду (справа №П/800/120/14).
Не вдаючись в глибокі наукові обґрунтування, варто відзначити, що Велика Палата Верховного суду (надалі – ВПВС) скасовуючи рішення Вищого адміністративного суду України, та відмовляючи в позові, дійшла, так мовити, революційних висновків для всієї галузі права у світовому вимірі.
По-перше, фактично ВПВС дала оцінку рішенню Конституційного Суду України і оцінку діям судді при його прийнятті, погодившись з постановою Верховної Ради України, яка звільнила суддю саме за порушення присяги при прийнятті ним рішення в складі колегії суддів. Тобто, на встановленні індивідуальної відповідальності можна остаточно ставити хрест в Україні.
По-друге, ВПВС в своєму рішенні прямо зазначила про незаконність рішення Конституційного Суду України, що, на мою думку, виходить за межі компетенції ВПВС і фактично може розцінюватися як здійснення злочину суддями, що прийняли це рішення, аналогічного тому в якому фактично звинуватили цього суддю без відповідного вироку.
По-третє, ВПВС, виходячи з діючого на той час законодавства, дійшла висновку про наявність у Верховної Ради України повноважень, самостійно встановити порушення присяги судді та відповідно звільнити його з посади.
І на останок, ВПВС проаналізувавши діюче законодавство, та надаючи оцінку можливості звільнення судді Конституційного суду України, зробила висновок, що Конституційний суд України є більшою мірою політичним органом, ніж судовим. Таким чином, формально, будь які рішення Конституційного суду України повинні сприйматись ні в законодавчій площині, а виключно в політичній, яка доволі часто не має нічого спільного, ані з законодавством, ані зі здоровим глуздом.
При цьому, на думку суддів ВПВС, суб’єкт призначення судді Конституційного Суду України має право застосувати до призначеного ним судді заходи політичної відповідальності в разі встановлення цим суб’єктом призначення ознак невідповідності поведінки такого судді високим вимогам, які пред’являються суспільством до судді Конституційного Суду України.
Однак, ні про те ким встановлюється невідповідність поведінки, її критерії, співрозмірність мова взагалі не йде, що розкриває найширші можливості для зловживань, з боку будь-якої влади.
Підводячи невеликі підсумки ситуації що склалась можна вже казати, право як таке, в Україні поховано під великим шаром амбіцій, політичних рішень, беззаконня та ігнорування здорового глузду.
Жодним чином не можна знайти обґрунтування звільненню судді з посади за прийняття колегіального рішення, при цьому аргументуючи таке звільнення виключно політичною метою. Дуже сумно, що в невдовзі, Україна отримає від міжнародних інституцій чергове рішення, яке констатує відсутність права в Україні.
З кожним таким рішенням, рівень зневаги до найвищих судових органів, включаючи й Конституційний суд, буде виключно зростати, що має всі шанси перетворитись на тотальну зневагу до рішень судів та повне їх ігнорування всіма громадянами країни, що призведе до знищення самої країни.
Адвокат, старший партнер
Адвокатської компанії Кравець і партнери
Ростислав Кравець для Цензор.НЕТ
