Останнім часом розгляд справ в українських судах нагадує швидше жахливий фарс, або конвеєр миттєвих і необґрунтованих рішень, аніж правосуддя.
На жаль, все частіше вони не захищають гарантовані Конституцією України права та свободи людини за принципом верховенства права. Люди у мантіях, приймаючи рішення на швидку руку, забувають дотримуватись основних принципів і засад судочинства – справедливості, добросовісності і розумності (згідно ЦКУ). Замість обґрунтованих рішень на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, вони приймають такі, що не піддаються жодній критиці. А навіщо робити інакше, якщо цьому сприяє сама система.
На мою думку, в першу чергу, це пов’язано з великою завантаженістю судів. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» дуже жорстко обмежив розгляд справи за часом. Це не дає змоги сторонам своєчасно підготуватись до справи, а у подальшому – подати апеляційні і касаційні скарги. На підготовку скарг фактично дається 2-3 дні замість гарантованих законом 10 і 20 днів відповідно. Судам теж бракує часу для об’єктивного розгляду справ.
Цьому сприяє й невиконання державою своїх безпосередніх функцій у соціальній сфері та у сфері надання послуг. Як наслідок, суди завалені справами з відстоювання громадянами своїх соціальних пільг і виплат, гарантованих державою, перерахунків останніх, а також справами пов’язаними з відшкодуванням вартості несвоєчасно, та не якісно наданих комунальних послуг.
А стан справ у наданні фінпослуг узагалі вражає. Це як сніжний ком, який котиться згори і стає все більшим і більшим. Порушення банками цивільного та валютного законодавства, прав споживачів, призвело до неймовірного зростання кількості судових спорів. Натомість у розвинених країнах такої кількості справ, що розглядаються у судах, вдається уникати. Адже там державні регулятори і контролери у повному обсязі виконують свої функції.
Додає напруги й те, що з набранням чинності новим КПК України зросло навантаження на суддів. І це може призвести до того, що з українського правосуддя згодом можна викреслити такі поняття як всебічність і об’єктивність. Крім того, судова гілка влади все більше стала залежною фінансово від виконавчої гілки.
Як наслідок, наразі почастішали випадки, коли судді вистачає сім годин на розгляд понад 50 справ, більшість яких складні і пов`язані зі стягненням заборгованості і зверненням стягнення на майно. Тобто на справу у середньому відводиться п’ять хвилин (!). Про яке повне, всебічне і об’єктивне з’ясування обставин справи, як це передбачено законодавством, може йтися? Якщо п’яти хвилин у рідких випадках вистачає для доводу сторін. А тут рішення…
За такого стану речей довіра суспільства до судів і державної влади з кожним днем усе швидше тане, ніби лід під першим весняним сонцем. І тут усім нам слід задуматись, як не послизнутись і не втратити державність. Адже в світовій історії таких прикладів вистачає.
Ростислав КРАВЕЦЬ,
адвокат, старший партнер
Адвокатської компанії «Кравець і Партнери»,
для «Урядового кур’єра»
