За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 640/22013/18
Велика палата в черговий раз заплуталась у власних висновках та періодичних відступах від них. В цій справі мова не йде ні про право власності, ні про звернення стягнення на предмет іпотеки, ні про виконання договору іпотеки, а лише про відновлення запису у реєстрі. Однак не достатність досвіду, на мій погляд, та надмірна жага до самоствердження за рахунок професійних суддів в черговий раз змінила судову практику.
Суд зазначив, що позивач просив зобов`язати відповідача відновити у Реєстрі записи про реєстрацію іпотеки та про заборону відчуження предмета іпотеки, бо судове рішення, що стало підставою для скасування реєстраційних записів, було скасоване. Ці записи були внесені на підставі договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором перед ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є позивач. Оскільки скасоване рішення суду, яке стало підставою для припинення іпотеки та заборони відчуження предмета іпотеки, позивач вважає, що відповідні записи у Реєстрі слід поновити саме щодо іпотекодавця.
Отже, спір стосується права на предмет іпотеки, який згідно з доводами позовної заяви набуло у власність ТзОВ «Айкон» за результатами проведення аукціону з продажу майна ФОП ОСОБА_2 . Вимоги про зобов`язання відповідача відновити в Реєстрі зазначені записи безпосередньо пов`язані із захистом права позивача як іпотекодержателя одержати задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Оскільки вирішення заявлених позовних вимог впливає не на права Харківської райдержадміністрації, а на права фізичної особи-іпотекодавця, запис щодо якої просить відновити позивач, і на права ТзОВ «Айкон», яке згідно з доводами позовної заяви є власником предмета іпотеки, Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновками судів першої й апеляційної інстанцій про належність спору до юрисдикції адміністративного суду.
Справа № 826/56/18
Велика палата зазначила, що предметом спору в цій справі заявлена протиправна, на думку позивача, бездіяльність суду.
Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених ОСОБА_1 вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до Держави про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, якщо вважає, що діями чи бездіяльністю певних державних органів порушено його майнові або особисті немайнові права.
Справа № 368/561/19
Велика палата зазначила, що за змістом пункту 15 частини першої статті 3, пункту 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, ініційовані до 30 квітня 2016 року спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на приписи пункту 18 частини третьої статті 3, частини першої статті 92 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пункту 15 частини першої статті 3, пункту 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, ініційовані з 1 травня 2016 року до 14 грудня 2017 року включно спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Спори про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї, розгляд яких ініційований з 15 грудня 2017 року, слід розглядати відповідно до пункту 17 частини першої статті 4, пункту 2 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній з вказаної дати, за правилами адміністративного судочинства.
Справа № 712/5476/19
Велика палата зазначила, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).
Спори про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг). Тому такі спори слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд містить ряд важливих правових позицій ККС ВС станом на жовтень 2020 року, зокрема, про:
✅ розмежування ознак порушення процесуального закону та істотного порушення прав і свобод людини як підстав для визнання доказів недопустимими;
✅ оцінку доказів, отриманих під час огляду та обшуку, які були проведені з порушенням правил, передбачених КПК;
✅ обставини, які свідчать про добровільну згоду особи на проникнення до домоволодіння;
✅ оцінку судом обґрунтованості слідчих дій, які здійснювались як невідкладні, в контексті перевірки допустимості доказів, отриманих в ході такої слідчої дії.
Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального процесуального права України, а саме: допустимість показань свідка, який перебував перед допитом у відділенні поліції; наявність ознак провокації кримінального правопорушення, яка має наслідком недопустимість доказів, отриманих на підставі проведення негласних слідчих (розшукових) дій; процесуальне значення відсутності висновку НАЗК про встановлення факту порушення антикорупційного законодавства суб’єктом декларування при визначенні допустимості доказів у цьому провадженні.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Рада адвокатів України
- та в Instagram: АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
