За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 1-421/10
На отримання цього рішення пішло 10 років. Суд зазначив, що дослідження на підставі статті 306 КПК 1960 року раніше даних показань свідків позбавило сторону захисту можливості взяти участь у їх допиті. Тоді як реалізація відповідного права забезпечила би стороні захисту можливість поставити свідкам запитання з урахуванням усіх інших доказів, з`ясувати чи уточнити обставини, що могли викликати сумніви, в тому числі зумовлені розбіжностями між ними.
37. З огляду на викладене, як констатував Суд, принципова зміна у доказовій базі, яка сталася під час нового судового розгляду, та відсутність поважної причини неявки потерпілих, наявність протоколів судових засідань з їхніми показаннями, наданими під час попереднього судового розгляду, не була достатньою гарантією для збереження загальної справедливості судового розгляду (пункт 41 рішення).
47. Разом із тим направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, на переконання Великої Палати, не є необхідним та ефективним способом усунення допущених порушень. Адже наслідком такого процесуального рішення було б відновлення судового провадження в повному обсязі спочатку, що передбачало б необхідність повторного виклику й допиту всіх свідків, перевірки всіх документів та інших матеріалів справи. Натомість порушення процедури сприйняття й дослідження судом інших доказів, крім показань зазначених вище двох потерпілих, ЄСПЛ не встановлено і з матеріалів справи не вбачається. За таких обставин призначення нового розгляду у місцевому суді може завдати шкоди інтересам кримінального судочинства, зокрема в частині дотримання розумних строків, а також реалізації засади безпосередності процесу, оскільки у зв`язку зі спливом тривалого часу після подій можливість забезпечення явки свідків до суду і відтворення ними обставин, що підлягають доказуванню, значно ускладнені.
48. Виходячи з наведеного Велика Палата вважає, що виправлення констатованої ЄСПЛ невідповідності судового провадження вимогам статті 6 Конвенції можна здійснити шляхом нового апеляційного розгляду. Під час такого розгляду апеляційному суду необхідно з дотриманням норм процесуального права усунути порушення, зазначені в цій постанові.
Справа № 816/228/17
Це рішення має дуж тяжкі наслідки для України. По-перше, принцип “підкоряйся, а потім оскаржуй” встановлено як неефективний спосіб захисту. Тобто будь-який громадянин України, що вирішив для себе, про незаконність вимог до нього органів державної влади, може не виконувати їх рішення і за це не повинен нести відповідальність, через те, що орган, що порушив Закон, жодної відповідальності не несе.
По-друге, судді Великої палати підтвердили, на мою думку, повне не розуміння сутності прав людини й статті 19 Конституції України, дозволивши органам державної влади порушувати безкарно законодавство чим спотворили сам баланс прав та обов’язків у правовій державі.
Все це доводить незрілість суддів, на мій погляд, що потрапили відразу до найвищої судової інстанції України та повний провал експерименту над Україною.
Суд зазначив, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки від 10 жовтня 2016 року № 1336, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).
Справа № 903/1030/19
Цим рішенням, особа, що його підготувала, в черговий раз довела свою некомпетентність, як в питаннях поновлення та продовження договорів оренди землі, так і в питаннях оренди землі загалом, на мій погляд. Суддя, судячи з рішення, не розібрався в чому різниця і яким чином поновлюється договір і на який умовах, а яким чином він продовжується.
Плутаючись в необхідності направлення листа про продовження договору оренди, чи відсутності заперечень орендаря на продовження оренду після її спливу, суддя дійшов висновку, що у разі наявності в особи права власності саме на об`єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки.
В кінці, суддя, який так любить ставити питання в рішенні, які він розв’язує, та робити в кінці висновки про правильне, на його думку, виконання умов Закону, так і не зміг навести правові висновки. Мабуть, такі багато відпочивав.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
Огляд містить правові висновки Верховного Суду, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики у справах щодо банкрутства державних підприємств, прав забезпечених кредиторів у справі про банкрутство, витребування майна боржника в добросовісного набувача тощо.
Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто здійснює професійну діяльність у сфері банкрутства та хоче бути в курсі актуальної судової практики.
Огляд судової практики ВС-КЦС за липень 2021 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, звернено увагу на те, що законодавство не передбачає визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим, оскільки в такому разі суд вирішуватиме питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності;
✅ у спорах, що виникають із житлових правовідносин, зазначено, що на поважність причин непроживання дитини у спірному житлі не впливає наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав;
✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, вказано, що виключення запису про батьківство є обставиною, що має істотне значення в розумінні частини другої статті 197 СК України, і, відповідно, є підставою для звільнення особи від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилася за період, коли така особа була записана батьком дітей;
✅ у спорах, що виникають із відшкодування моральної шкоди, зауважено, що самообмова, яка стала наслідком застосування до особи насильства, погроз чи інших незаконних заходів, у разі встановлення таких фактів слідчими органами, прокурором чи судом не перешкоджає відшкодуванню шкоди, завданої громадянину внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури;
✅ у спорах про захист честі, гідності та ділової репутації констатовано, що позовна вимога про вилучення інформації щодо особи, яка міститься у відкритому реєстрі національних публічних діячів України й на офіційному вебсайті Верховної Ради України, є неналежним способом захисту у спорах про захист гідності, честі та ділової репутації, оскільки за своєю суттю є цензурою діяльності щодо певної особи тощо.
Огляд судової практики ВС-КАС щодо трансфертного ціноутворення
Захист іноземних інвесторів, прогнозованість і стабільність господарської діяльності з нерезидентами є пріоритетними напрямами бізнес-ландшафту України.
Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику щодо оподаткування таких операцій:
✅ визнання господарських операцій контрольованими;
✅ реалізація принципу «витягнутої руки»;
✅ особливості податкової звітності;
✅ застосування штрафних санкцій тощо.
Огляд судової практики ВС-КГС за червень-липень 2021 року
В огляді відображено найважливіші правові висновки, сформульовані під час розгляду господарських справ, які матимуть значення для забезпечення єдності судової практики.
Серед них – позиції щодо:
✅ необхідності підтвердження існування такої форс-мажорної обставини, як карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, відповідним сертифікатом;
✅ наявності або відсутності підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на підставі аграрної розписки.
Також огляд містить декілька важливих висновків об’єднаної палати КГС ВС стосовно:
✅ порядку обчислення позовної давності за позовами про відшкодування збитків унаслідок недостачі вантажу, що виникають із залізничних перевезень;
✅ можливості стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України внаслідок недійсності додаткових угод до основного договору;
✅ наявності режиму надзвичайної ситуації загальнодержавного рівня на території Донецької області як достатньої підстави для використання переговорної процедури закупівлі;
✅ умов задоволення вимог за банківською гарантією;
✅ визнання недійсним правочину з відчуження заставленого майна за відсутності згоди заставодержателя;
✅ правомірності відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем за наявності відомостей про відкриті рахунки боржника в банківських та/або фінансових установах у межах виконавчого округу приватного виконавця.
Крім того, в огляді наведено висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС щодо:
✅ застосування статті 42 КУзПБ під час вирішення питання про визнання недійсними правочинів, учинених боржником до набрання чинності та введення в дію КУзПБ, і захисту порушених прав кредиторів та боржника у правовідносинах, до яких не підлягають застосуванню приписи статті 42 КУзПБ, під час укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду», визначеного статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
✅ процесуального статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) у справах про банкрутство, обсягу та моменту набуття нею процесуальних прав, зокрема щодо оспорювання результатів аукціону.
Огляд судової практики ВС-КГС за І півріччя 2021 року
Видання містить лише короткий огляд найважливіших правових позицій, які для зручності користування систематизовано за правовими категоріями.
Для правильного розуміння висловленої в судовому рішенні правової позиції можна ознайомитися з його повним текстом за посиланням на сайті ЄДРСР.
Дайджест правових позицій ВП-ВС за липень 2021 року
Дайджест охоплює нові правові позиції ВП ВС, відображені в рішеннях, що оприлюднені в липні 2021 року.
Серед них – позиції щодо:
✅віднесення стипендії до витрат на навчання, які особа зобов’язана компенсувати в разі невиконання нею обов’язку відпрацювати протягом трьох років;
✅моменту набуття особою прав учасника товариства;
✅необхідності нотаріального посвідчення згоди співвласника допоміжних приміщень для отримання містобудівних умов та обмежень на їх реконструкцію;
✅можливості представництва прокурором у суді інтересів держави в особі державних підприємств;
✅підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання для виникнення в платника податку права на податковий кредит;
✅можливості оскарження в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині визначення розміру судових витрат.
Також дайджест містить відступи від позицій Верховного Суду України стосовно:
✅нікчемності заповіту в разі його нотаріального посвідчення нотаріусом поза межами свого нотаріального округу;
✅стягнення з банку коштів за договорами банківського вкладу, які були привласнені працівниками банку при вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджено обвинувальним вироком суду;
✅способу встановлення плати за користування позикою тощо.
Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Огляд містить правові висновки Верховного Суду, зокрема щодо:
✅ ознак, притаманних субсидіарній відповідальності;
✅ наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи – боржника;
✅ виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи – боржника та осіб, які повинні здійснювати таке виявлення;
✅ вини (виду вини) суб’єкта субсидіарної відповідальності;
✅ обставин, які унеможливлюють притягнення керівників боржника до відповідальності;
✅ вчинення необхідних дій ліквідатором з метою притягнення керівника боржника до субсидіарної відповідальності тощо.
Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто здійснює професійну діяльність у сфері банкрутства та хоче бути в курсі актуальної судової практики.
Рішення КСУ 6-р(ІІ)/2021 щодо перегляду вироку особі, карній за довічне позбавлення волі
Конституційний Суд України вважає, що довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання не суперечить приписам частини першої статті 3, статті 23, частини другої статті 28 Конституції України, якщо засудженому до такого виду покарання на законодавчому рівні гарантовано право на дострокове звільнення від відбування такого покарання та/або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.
Водночас довічне позбавлення волі особи без подальшої можливості її звільнення означає урівняння строку довічного позбавлення волі з позбавленням волі до завершення природнього життя людини, а отже, заперечує не тільки мету покарання, а й саму сутність людської гідності, ставить під сумнів її абсолютний характер та становить порушення позитивного обов’язку держави захищати гідність людини, а отже, не відповідає частині першій статті 3, статті 23, частині другій статті 28, частині третій статті 63 Конституції України.
Справа № 201/15310/16
Верховний суд зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» позов про звернення стягнення на предмет іпотеки пред`явлено у листопаді 2016 року зі спливом позовної давності, оскільки внаслідок розірвання кредитного договору в односторонньому порядку з 01 липня 2010 року банк змінив строк виконання зобов`язання, тому право на позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача в липні 2010 року. Відповідач заявила про застосування позовної давності. Підстав для переривання перебігу позовної давності по спірному забезпечувальному зобов`язанню суди не встановили, про поважність причин пропуску позовної давності позивач не заявляв.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за спливом позовної давності. У зв`язку з цим правильно відмовили і у задоволенні вимоги про виселення, як похідної.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що про порушення своїх прав за пред?явленим у цій справі позовом банк дізнався з моменту, коли державний виконавець закрив виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки у цій справі суди встановили, що банк у позасудовому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом пред?явлення відповідачувимоги про дострокове розірвання кредитного договору на його умовах з 01 липня 2010 року, разом із тим, не реалізував свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку в межах позовної давності.
Справа № 640/14809/20
Це наша справа. Суд дуже ретельно розібрався і в питанні порушеного права, і в питанні незаконності дій Кабінету міністрів під час прийняття зазначеної постанови. А також зазначив і про необхідність захисту прав дітей. Суддям велика шана та повага за це. Раджу всім повністю прочитати постанову.
Суд зазначив, що системний аналіз, що проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
Тобто, обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Фактично, відмова іпотекодержателя або довірчого власника на реєстрацію місця проживання дітей та їх батьків означає втручання в здійснення права дитини на її особисте і сімейне життя, недоторканність житла.
Звертаючись з даним адміністративним позовом Позивач зазначив, що діє не лише як фізична особа, але як адвокат, який у своїй професійній діяльності повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на нього обов’язки та бути вірним своїй присязі адвоката.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що Позивач, в силу приписів частини 2 статті 264 КАС України, є суб’єктом правовідносин, у яких буде, або може бути застосовано вказана Постанова № 481.
Статтею 3 Конвенції Генеральної Асамблеї ООН про права дитини від 20.11.1989 визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 16 вказаної Конвенції Генеральної Асамблеї ООН встановлено, що жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III передбачено право дитини на житло.
Так, відповідно до частини 2 статті 18 вказаного Закону діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Проте, аналізуючи постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до правил реєстрації місця проживання» від 27.05.2020 № 481 колегія суддів приходить до висновку, що механізм, який встановлений оскаржуваною Постановою, ускладнює правила підтвердження реєстрації дітей та їх батьків у житлі, яке перебуває в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов’язань, адже він передбачає наявність додаткового документу для реєстрації дитини в житлі, яка перебуває в іпотеці, довірчій власності та згоду іпотекодержателя житла на реєстрацію дитини.
Фактично, відмова іпотекодержателя або довірчого власника на реєстрацію місця проживання дітей та їх батьків означає втручання в здійснення права дитини на її особисте і сімейне життя, недоторканність житла.
Враховуючи те, що попереднє оприлюднення проекту оскаржуваної постанови не відбувалось, то відповідно і до проекту оскаржуваного акта Кабінету Міністрів, в порушення вимог п. 3 параграфу 50 Регламенту Кабінету Міністрів України, не було додано комунікативний план.
Оскільки оскаржуваною Постановою вносяться додаткові правила до реєстрації місця проживання громадян, що тягне за собою ускладнення процедури реєстрації громадян у житлі, яке перебуває в іпотеці або довірчій власності, то прийняття даної постанови стосується життєвих інтересів громадян, а тому головним розробником вказаної Постанови обов’язково мали бути проведені консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю.
Разом з тим, перед прийняттям оскаржуваної Постанови консультації з громадськістю проведено не було, що суперечить наведеним нормам Порядку № 996.
Таким чином, для прийняття відповідного акта, проект такого має пройти певні етапи, кожен з яких здійснюється різними суб`єктами, а саме процедура підготовки, погодження, експертизи, внесення на розгляд та затвердження актів Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, проект оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України № 481 підготовлений з порушенням вказаних вимог чинного законодавства України.
Отже, з огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної Постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 27.05.2020.
Справа № 910/10203/21
Це наша справа. Захистили інтереси клієнта та отримали рішення на його користь. Єдине з чим не погодився суд, це з тим, що у разі, якщо договором не передбачена пеня, то її неможливо стягувати у розмірі облікової ставки.
Справа № 640/14693/21
Це наша справа. ШААС залишив в силі рішення ОАСК та зазначив, що з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року – 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Справа № 640/15651/21
Це наша справа. Суд зазначив, що в розрізі наведених обставин, приймаючи до уваги приписи Закону та Порядку, суд зауважує, що доказів стягнення ДВС фактичних сум за виконавчим документом № 759/10467/15-ц від 02.03.2020 матеріали справи не містять.
Водночас з матеріалів справи видно про винесення відповідачем 22.03.2021 постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки, як було встановлено ДВС, до відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа стягувачу.
З огляду на висвітлене, з урахуванням того, що доказів стягнення ДВС фактичних сум за означеним вище виконавчим документом до суду не подано, що свідчить про відсутність реального стягнення суми боргу з боржника, а відповідно виключає наявність правових підстав для стягнення виконавчого збору за спірною постановою, протиправною, за висновками суду, є спірна постанова відповідача.
Тому суд вважає, що так як оскаржувана постанова прийнята не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, наявними є правові підстави для скасування такої.
Щодо строку звернення з позовом, суд зазначив, що з огляду на вказане, проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у заяві доводи та наявні у матеріалах справи докази, беручи до уваги фактичну обізнаність позивача про оспорювану постанову 25.05.2021, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про звернення до суду з відповідним позовом в межах строку з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав та інтересів, що випливає з ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України.
Справа № 752/10274/16-ц
Це наша справа. Вона дуже цікава тим, що Правексбанк сам себе перехитрив і включив положення про дострокове розірвання договору у разі несплати комунальних платежів. Однак суди на це уваги не звернули й лише зазначили про неможливість нарахування відсотків після розірвання договору.
Крім того, суди так і не вирішили питання з припиненням поруки.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте підключитись на наші канали з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube:Немного о праве от Ростислава Кравца
- в Telegram:
- в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn:Law Firm Kravets & Partners
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
