За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Справа № 260/3380/21
Велика палата зазначила:
66. Обов?язок подання декларації або ж відсутність такого не залежить від направлення їй відповідачем повідомлення, а наявний / відсутній у силу приписів законодавства залежно від тієї обставини, чи є особа суб?єктом декларування відповідно до приписівЗакону № 1700-VII.
67. Отже, направлене відповідачем позивачці повідомлення має виключно інформаційний характер, не є документом, який містить норми права, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не є остаточним документом, що зобов`язує її до вчинення будь-яких дій, а відтак не є рішенням суб?єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України.
68. Обов?язковою ознакою дій суб?єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб?єктів відповідних правовідносин і мають обов?язковий характер. Інформація з приводу необхідності подання декларації та порядку її подання, викладена у повідомленні, не породжує обов?язкових юридичних наслідків.
69. Таким чином, оскільки направлене позивачці повідомлення не є рішенням суб?єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України та саме по собі не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов?язків для позивачки, то оскарження дій відповідача щодо його направлення позивачці не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства. У подальшому на його підставі можуть прийматися відповідні рішення уповноваженими органами, а тому його оцінка, як і оцінка дій службових осіб уповноваженого органу щодо його складання, може бути надана судом під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого з його урахуванням.
70. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується як спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
71. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заявлена позивачкою вимога не підлягає самостійному розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.
72. Оскільки направлене позивачці повідомлення носить виключно інформаційний характер, з його урахуванням у подальшому можуть бути прийняті відповідні рішення уповноваженими органами, то його оцінка, як і оцінка дій службових осіб уповноваженого органу щодо його складання, може бути надана належним судом під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого з його урахуванням.
В окремій думці судді Гудими, окрім цього зазначено:
31. Велика Палата Верховного Суду правильно виснувала про скасування рішень судів попередніх інстанцій і закриття провадження у справі. Однак мотивувальну частину постанови варто було би посилити як детальнішим поясненням підстави закриття провадження у справі з огляду на попередню практику Великої Палати Верховного Суду, так і чітким висновком про належність усіх членів дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури до суб`єктів декларування згідно з підпунктом «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII.
Постанова ВП ВС щодо переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання
Справа № 201/13239/15-ц
Нарешті судді трирічки почали читати безпосередньо Закон, а не вигадувати норми. Суд зазначив:
59. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника – з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
60. Повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав, визначених у частині четвертій статті 4 та у частині третій статті 5 Закону № 1404-VIII, не перериває строк пред`явлення такого документа до виконання.
Справа № 735/1121/20
Невідомо хто з суддів Великої палати виснував:
59. У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.
60. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років – проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
І невідомо хто ті чотири судді Великої палати які зазначили у окремій думці:
Тож усунення неузгодженості між окремими елементами норми закону України про кримінальну відповідальність, розміщеної в ч. 2 ст. 49 КК, належить до виключної компетенції Верховної Ради України.
З огляду на викладене вважаємо, що сформульований у постанові від 2 лютого 2023 року висновок відходить від буквального змісту ч. 2 ст. 49 КК у чинній редакції, а при її тлумаченні Велика Палата фактично підмінила собою законодавця, оскільки перебрала на себе функції, не властиві органу судової влади.
На нашу думку, за відсутності наразі чіткого унормування ч. 2 ст. 49 КК шляхом унесення відповідних змін висновок про її застосування не може виходити за межі буквального змісту закону. А тому в постанові Великої Палати необхідно було виснувати, що факт ухилення особи від досудового розслідування чи суду унеможливлює застосування диференційованих строків давності, визначених у ч. 1 ст. 49 КК; у випадку встановлення такого факту особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності (або від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК) після спливу з часу вчинення кримінального правопорушення 15 років, а кримінального проступку – 5 років відповідно до ч. 2 ст. 49 цього Кодексу.
Справа № 908/976/19
Велика палата зазначила:
5.69. Таким чином, у контексті виключної правової проблеми, вказаної Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що:
– продаж майна боржника під час процедури банкрутства не є продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, порядок виконання яких визначається Законом України «Про виконавче провадження». Водночас за ознакою наявності (відсутності) волі боржника як власника майна у процедурі банкрутства такий продаж подібний до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб`єктністю;
– для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним.
Справа № 140/1770/19
Судді Великої палати в чергове продемонстрували свою повністю залежну позицію від виконавчої влади, яка їм сплачує невиправдані заробітні плати та пенсії. Замість захисту порушеного права платника податку судді зайнялись правовим фетишизмом, на мій погляд, аби тільки держава не виконувала своїх обов’язків перед платниками податків.
Суд зазначив:
102. У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.
103. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
104. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
108. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:
У Рішенні зазначено, що Конституція України не встановлює граничних вікових обмежень для зайняття педагогічною діяльністю, заміщення посад педагогічних працівників у закладах освіти. Отже, законодавець оспорюваним приписом Закону фактично обмежив конституційне право зазначеної категорії осіб на працю.
Педагогічну діяльність не віднесено до державної служби, і вона не має такого особливого характеру, із урахуванням якого могло б бути встановлено певні граничні обмеження за віком.
Попри це, оспорюваним приписом Закону законодавець обумовив можливість продовження педагогічної діяльності для вчителів, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, вимогою укладання з ними лише строкового трудового договору, що є безпідставним та необґрунтованим обмеженням прав цих осіб у трудових відносинах.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України „Про повну загальну середню освіту“ від 16 січня 2020 року № 463–IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Огляд судової практики ВС-ККС за грудень 2022 року
Огляд містить актуальні висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Зокрема, у сфері кримінального права ККС ВС:
– визначив поняття підривної діяльності проти України, яке міститься у ст. 111 КК України, та визнав суддю Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, яка здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені рф, такою, що порушила вимоги ст. 65 Конституції України, присягу судді й надавала допомогу рф у проведенні підривної діяльності проти України, вчинивши тим самим державну зраду;
– встановив, що суміжні склади кримінальних правопорушень, передбачені статтями 407 і 408 КК України (самовільне залишення військової служби або місця служби та дезертирство) розмежовуються, у тому числі, за ознаками суб’єктивної сторони, визначив обов’язкову ознаку дезертирства й мотивував, що фактичний строк відсутності військовослужбовця в місці служби має значення виключно для призначення покарання.
У сфері кримінального процесуального права, серед іншого, констатовано, що:
– третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна; водночас наявність у такої особи обов’язкової реєстрації права власності на арештоване майно КПК України не вимагається;
– суд повинен закрити провадження в частині цивільного позову потерпілого, який помер, оскільки право на відшкодування моральної шкоди за правонаступництвом не допускається.
Упродовж грудня 2022 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Матеріал підготовлений управлінням забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС.
В огляді наведено правові висновки, які містяться в постанові КГС ВС щодо можливості звернення стягнення на пакет акцій банку за боргами російської федерації, а також постанови ВП ВС, колегій суддів, палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, об’єднаної палати КГС ВС щодо:
✅ кворуму загальних зборів ТОВ;
✅ переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ у разі звернення стягнення на частку учасника товариства;
✅ укладання договору дарування частки з метою уникнення відповідальності за своїми зобов’язаннями;
✅ права на отримання компенсації за примусово вилучені акції;
✅ стягнення збитків (упущеної вигоди), заподіяних юридичній особі її посадовою особою;
✅ забезпечення позову у корпоративному спорі;
✅ належного та ефективного способу захисту;
✅ скасування державної реєстрації юридичної особи, створеної у процедурі злиття двох юридичних осіб з порушеннями закону, які неможливо усунути.
В огляді відображено важливі правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульовані під час розгляду справ щодо оскарження рішень третейських судів та надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів, зокрема такі:
✅ наявність дійсного третейського застереження та обов’язковість звернення до третейського суду не є обмеженням права сторони на судовий захист, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України, а є обраним сторонами за власним волевиявленням (добровільно) видом альтернативного захисту;
✅вимоги п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо обмеження компетенції третейських судів не поширюються на спори, що виникають з акцесорних договорів, навіть за умови, якщо такими договорами забезпечено виконання зобов’язання за споживчим договором. Таким чином, спір, який виникає за договором поруки, не є спором про захист прав споживачів і може бути підвідомчий третейському суду за наявності відповідного третейського застереження;
✅позивач, відповідач, третя особа у справі, розглянутій третейським судом, та особи, які не брали участі у справі, і третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, є різними суб’єктами у справах про оскарження рішень третейських судів. Ототожнення застосованого у ст. 454 ЦПК України і в ст. 51 Закону України «Про третейські суди» поняття «особа, яка не брала участі у справі» з особою, яка є стороною третейського розгляду, проте не була присутня під час третейського розгляду справи, є помилковим;
✅враховуючи те, що п. 1 ч. 5, ч. 7 ст. 454 ЦПК України, які визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, до спливу зазначеного періоду вказана норма підлягає застосуванню, але з урахуванням того, що 90-денний строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду, передбачений п. 1 ч. 5 ст. 454 ЦПК України, не є преклюзивним (присічним), оскільки ЦПК України не містить заборони на поновлення цього строку за заявою учасника справи у разі визнання судом причин його пропуску поважними;
✅справи про оскарження рішення третейського суду або про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, ухваленого у спорі щодо правочину, укладеного з фізичною особою – поручителем для виконання основного зобов’язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, підлягають вирішенню судом господарської юрисдикції;
✅оскарження в апеляційному порядку ухвали про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду нормами чинного ЦПК України не передбачено. У разі подання такої скарги суд має відмовити у відкритті апеляційного провадження (п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України). У випадку відкриття провадження щодо ухвали суду першої інстанції, що не підлягає апеляційному оскарженню, вказане провадження підлягає закриттю;
✅можливість вжиття державним судом забезпечувальних заходів у справах, що розглядаються третейським судом, передбачена виключно ч. 3 ст. 149 ЦПК України. При цьому можливість здійснення таких заходів у порядку господарського судочинства законодавством не передбачена.
Огляд судової практики ВС-КЦС за 2022 року
Огляд найважливіших правових позицій Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за 2022 рік, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ.
Видання містить лише короткий огляд правових позицій із посиланням на ЄДРСР для ознайомлення та може стати в пригоді всім представникам юридичних професій.
Справа № 640/11442/22
Це наша справа про чергове скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Суд зазначив:
Згідно з ч. 3 ст. 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець одночасно виносить постанову, якою визначає суму виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника.
Таким чином постанова про стягнення виконавчого збору, винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, підлягає виконанню в порядку, визначеному ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість рішенням, що підлягає примусовому виконанню, в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону є саме постанова про стягнення виконавчого збору, винесена згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, після винесення 10 січня 2022 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), державний виконавець згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був також винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Саме постанова, винесена відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», підлягатиме примусовому виконанню.
Натомість постановою старшого державного виконавця від 12 липня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69385329 з метою примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 42723123 від 03 червня 2016 року, для виконання якої встановлено інший порядок.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 69385329 від 12 липня 2022 року є протиправною і підлягає скасуванню.
Справа № 520/22/19
Це наша справа. Суди дуже часто при зверненні стягнення на предмет іпотеки взагалі не досліджують розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також не враховують дострокове звернення з вимогами про стягнення всієї суми боргу. Тому такі рішення були скасовані й справа передана на новий розгляд для встановлення дійсного розміру заборгованості.
Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.
‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.
- в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравца
- в Viber: Правники, адвокати, судді
- в Telegram:
- в Tumblr: Правові позиції Верховного суду
- в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
- в Reddit: Правники, адвокати, судді
- та в Instagram:АО «Кравець і партнери»
‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.
Також раджу звернути увагу на:
