Новий Верховний Суд на першому засіданні пленуму обрав Валентину Данішевську своєю головою строком на чотири роки. За неї таємно проголосували 67 із 111 суддів.
На цю посаду було ще два кандидати. За колишнього суддю Львівського окружного адмінсуду Володимира Кравчука віддали голоси 27 суддів, а за колишнього виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадія Бущенка – лише 12.
Нагадаємо, в Україні поетапно запроваджують судову реформу, відповідно до якої судова система складатиметься з трьох рівнів судів: місцевих, апеляційних та Верховного. Створення їх почали з найвищого – Верховний Суд оголосив, що стартує з 15 грудня.
– Що відомо про людину, яка фактично має контролювати всю судову систему в Україні? – запитуємо в експертів.
– Валентина Данішевська походить із Запоріжжя, – каже головний експерт із судової реформи “Реанімаційного пакету реформ” Михайло Жернаков. – Освіту юриста здобувала заочно в Одеському державному університеті імені Мечникова. Майже шість років працювала суддею в Арбітражному суді Запорізької області. У 1998 році підвищувала кваліфікацію в Німеччині, а в 2002 році – у США.
У 2001 році стала директором “Центру комерційного права” в проекті Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні. На цій посаді перебувала до минулого року, коли її обрали суддею Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.
Із 2009 року також була суддею постійного третейського суду при Асоціації українських банків. У 2015 році її обрали до складу громадської ради при Міністерстві юстиції України.
Громадська рада доброчесності не знайшла фактів недоброчесності в її професійній біографії.
– Наскільки пані Данішевська відповідає новій посаді?
– На моє переконання, ця людина не має бути головою Верховного Суду, – каже голова ГО “Правова держава” Ростислав Кравець. – Якщо глянути її додаток до диплому, то навчалася вона здебiльшого на трійки.
Крім того, останні 15 років (з 2001-го) вона практично не займалася суддівською діяльністю. Це означає, що в пані Данішевської лише теоретичне уявлення про те, як сьогодні працюють українські суди. А в 2004 році були змінені кодекси…
Вона спеціалізувалася на корпоративному праві. На мою думку, представники саме господарських судів не зовсім розуміють усю проблему суддівської системи, адже справи більшості громадян розглядають у загальних та адміністративних судах. Крім того, це може призвести до певного перекосу пріоритетів.
А той факт, що була суддею Третейського суду, який вирішує спори між позичальниками та банками здебільшого на користь останніх, теж навряд чи добра характеристика для голови ВСУ.
М. Жернаков: – На мою ж думку, вона справляє непогане професійне враження, має авторитет серед колег. У мене більше питань стосовно того, наскільки вона є самостійною фігурою.
– Що маєте на увазі?
– Почнімо з того, що напередодні пленуму її прізвища не було серед кандидатів, на відміну від двох інших. Її кандидатуру внесли раптово, так само як раптово підтримали аж 67 суддів із 111 осіб. Але чудес не буває! Без узгодження з Адміністрацією Президента такого рішення не було б.
Припускаю, її призначили для того, щоб усе виглядало добре. Адже це досить компромісна фігура, не викликає алергії в Банкової і водночас сподобається іноземним партнерам. А насправді справами завідуватиме її заступник – одіозний Богдан Львов, керований з Адміністрації Президента. Він має погану репутацію, є фігурантом низки резонансних справ, відтак отримав негативний висновок від Громадської ради доброчесності.
Ірина ЛОПУХ, газета Експрес
