Сьогодні світ змушений жити в умовах протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Держави запроваджують тимчасові обмежувальні заходи, які впливають на звичну життєдіяльність людей. Заборони чи обмеження певних видів діяльності також завдають значного удару суб’єктам підприємницької діяльності.
Втрачаються прибутки, «горять» строки, простоює виробництво і т.д. Яким чином можливо мінімізувати втрати, понесені внаслідок невиконання умов договору та випадки звільнення від відповідальності за їх невиконання і є предметом розгляду у даній статті.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. №530-IX до переліку форс-мажорних обставин, визначених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі – «Закон про ТПП») було включено карантин.
Враховуючи дані зміни доцільним є розібратися, яким чином і у яких випадках сторони зобов’язання звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків в умовах карантину.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону про ТПП, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Перелік таких обставин не є вичерпним.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 р. №211 з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України встановлено карантин та було заборонено: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
02 квітня 2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» (далі – «Постанова №215»), якою продовжено карантин на всій території України до 24 квітня 2020 р. та розширено перелік заборон, зокрема: проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування; роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення (з вказаними винятками); регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (з вказаними винятками) тощо.
Очевидно, що вказані у Постанові №215 заборони негативно впливають на ведення особами бізнесу, який пов’язаний із забороненими на час карантину видами діяльності. Наприклад, за умовами укладеного ще до карантину договору постачальник має поставити відповідний товар замовнику, який знаходиться у ТРЦ або орендарем винаймається приміщення для фітнес-центру, який не працює в умовах карантину і т.д. Що ж робити у такому випадку?
Алгоритм дій
Згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
З огляду на дані положення кодексів, очевидним є те, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину, не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов’язання від відповідальності за невиконання її обов’язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв’язку між карантином та невиконання нею зобов’язань.
Тут важливо розуміти, що обставини невиконання свого зобов’язання повинні бути саме такими, що об’єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій. Зокрема, пряма заборона Уряду або місцевих органів на здійснення певних видів діяльності. Наприклад, відсутність коштів у орендаря на оплату оренди у зв’язку зі зниженням рівня доходів через карантин, не є підставою для звільнення його від відповідальності.
Перш за все, необхідно звертатися до умов укладеного між сторонами договору щодо підстав звільнення від відповідальності, де часто вказується саме поняття «форс-мажор» з визначенням переліку обставин, які охоплюються цим поняттям. Даний перелік теж може бути не вичерпним з використанням формулювання «тощо», «та ін.» і т.д.
Наприклад, сторони у зовнішньоекономічному договорі часто використовують положення ч. 1 ст. 79 Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 року: сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов’язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.
Як правило, саме поняття «карантин» у переліку обставин непереборних обставин не вказується у договорі.
Доцільним у будь-якому випадку в першу чергу є проведення переговорів з іншою стороною договору щодо внесення змін в умови контракту, які стосуються обов’язків (строків поставки, місця виконання тощо), що не можуть бути виконанні в умовах карантину. Якщо між сторонами буде досягнуто згоду, наступний крок – документальне оформлення таких змін до договору (додаткова угода). При цьому, слід пам’ятати: якщо договір укладено у простій письмовій формі, то і зміни до нього оформлюються у простій письмовій формі; якщо мова йде про нотаріально посвідчений договір – відповідні зміни теж нотаріально посвідчуються.
У тому випадку, коли між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо внесення змін до договору – можна звернутися до Торгово-промислової палати України чи регіональних ТПП (далі – «ТПП») щодо видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Варто відзначити, що на законодавчому рівні немає чіткої і прямої вказівки на обов’язкове засвідчення форс-мажорних обставин, пов’язаних з введеним Кабміном України карантином, сертифікатом ТПП, тому даний сертифікат не є обов’язковим документом, який є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язання на території України. Разом з тим, сертифікат є засвідченням причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажором та невиконанням (неналежним виконанням) стороною свого обов’язку, який у разі виникнення спору буде слугувати вагомим доказом на підтвердження відповідних фактів.
Порядок отримання сертифікату ТПП
Даний порядок регулюється Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженим Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. №44(5) (далі – «Регламент»)
Згідно Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов’язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (Додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням – довіреною особою. Заява фізичної особи подається за її підписом особисто або за її дорученням – довіреною особою.
У заяві, зокрема, зазначається які саме зобов’язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку Заявника унеможливили виконання цих зобов’язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв’язку, електронна адреса, спосіб отримання Сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур’єрською чи звичайною поштою тощо).
Суб’єкти господарювання та фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) за договірними зобов’язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (Додаток №1 до Регламенту, яким затверджено форму такої Заяви), а саме:
-копія платіжного доручення з відміткою банку про оплату послуг за встановленим тарифом (крім суб’єктів малого підприємництва);
-витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань / ксерокопія паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податку для фізичних осіб;
-копія договору (контракту, угоди) з відповідними додатками, специфікаціями та ін. документами, які підтверджують обсяг і термін настання виконання зобов’язання;
-оригінали документів, зазначених у пункті 7 заяви, т. ін.;
-пропозиція акта наданих послуг за підписом фізичної особи/керівника та відбитком печатки суб’єкта господарювання у двох примірниках за встановленою формою, розміщеною на Інтернет сторінці ТПП України/регіональної ТПП;
-копія наказу про призначення керівника, у випадку отримання ним сертифіката та примірника акта наданих послуг;
-оригінал доручення на отримання сертифікату та примірника акта наданих послуг, у випадку їх отримання представником заявника;
-поштовий конверт формата А-4 зі зворотньою адресою при простому відправленні поштою та вклеєними марками на відповідну суму, згідно тарифів Укрпошти для відправлення сертифіката та примірника акта наданих послуг по Україні.
Пункт 7 Регламенту вказує на необхідність зазначення у Заяві та надання документів, що підтверджують настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: оригінал документів компетентних державних органів, органів місцевого самоврядування, що підтверджують факт обставин, на які посилається заявник, день їх настання.
За даних обставин такими документами можуть бути: вищезазначені постанови КМУ від 11.03.2020 №211, від 16.03.2020 №215, також розпорядження органів місцевого самоврядування тощо, які стосуються введення карантину.
Крім того, суб’єкти малого підприємництва для отримання безкоштовно сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин разом із заповненою заявою встановленої форми, крім вказаних у ній документів додатково надають документи, що підтверджують їх статус Заявника як суб’єкта малого підприємництва, відповідно до вимог, встановлених статтею 55 Господарського кодексу України та додатково надають документи, що підтверджують їх статус Заявника як суб’єкта малого підприємництва, відповідно до вимог, встановлених статтею 55 Господарського кодексу України, визначені у п. 16 Додатку №1 до Регламенту.
Строки видачі сертифікату та його форма
Заява підлягає розгляду залежно від складності та обсягу документів протягом семи робочих днів із дня звернення суб’єкта господарської діяльності та протягом двадцяти одного робочого дня – з дня звернення фізичної особи (п. 6.7. Регламенту). Також, Уповноважена особа ТПП України/регіональної ТПП має право відкласти розгляд заяви, максимально на двадцять один робочий день для можливості надання Заявником додаткових пояснень, документів, доказів тощо, повідомивши Заявника про це письмово за встановленою формою;
Оригінал Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) оформлюється в двох автентичних екземплярах, один з яких підлягає видачі Заявнику, а другий екземпляр підлягає зберіганню протягом 4 (чотирьох) років в ТПП України/регіональній ТПП, яка видала такий Сертифікат.
Якщо Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник після закінчення дії таких обставин має право звернутися до ТПП України/регіональної ТІІ для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі Сертифіката до дня їх закінчення.
Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) викладається українською мовою за встановленою відповідною формою (Додатки № 5,6,7,8 до цього Регламенту).
Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) оформлюється на бланку, який має зображення емблеми у вигляді жезлу Меркурія та найменування відповідної ТПП на українській та англійській мовах. Для виготовлення бланку використовується аркуш паперу формату А4.
На кінець, хочеться зазначити, що форс-мажор, є лише підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання зобов’язання. Проте, сторона не звільняється від виконання самого зобов’язання після припинення обставин непереборної сили. Як виняток, це можливо, якщо у договорі прямо передбачена така умова.
Яна Бабенко,
адвокат Адвокатського об’єдання «Кравець і партнери» для Юрист&Закон
